На рік служби став дідусем: історія сталевого прикордонника  

Історію бійця медіа «Слобідський край» розповіли у прикордонній бригаді «Сталевий Кордон».

Сім’я Андрія проживає у Запоріжжі, вдома на нього чекають кохана дружина та дві донечки. Нещодавно він став дідусем, народження малечі збіглося з роком служби в «Сталевому кордоні». Боєць говорить, що позивний «Ташкент» вибрав, бо такий був у його батька військового.

– Після приєднання до бригади хотів проходити службу стрільцем або кулеметником, коли з’явилася можливість працювати на ЗУ, вирішив спробувати себе у ролі оператора-стрільця. Це дуже потужна зброя. Ми пройшли курси, відпрацьовували знання на полігонах. Зенітна установка – це така зброя, де потрібно і руками, і очима, і ногами працювати, можна працювати і по повітряних цілях, і по наземних, і по легкій броні. Ще можна бліндажі та окопи розбирати, наразі працюємо по повітряних цілях, – розповідає чоловік.

Андрій закликає всіх, хто готовий узяти в руки зброю, приєднуватися до війська.

– Хто не хоче – тікає з країни, а хто готовий – прийде і стане на захист. Боятися не треба, тут усього навчать, щоб можна було спокійно захищати Україну, – говорить боєць.   

Раніше ми писали про Артема з позивним «Тьома», який до 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ доєднався вранці 24 лютого 2022 року. Тоді, прийшовши з роботи додому після нічної зміни, чоловік почув перші обстріли й поїхав з міста Зміїв до Харкова.

А також про Руслана – військовослужбовця 3-ї окремої танкової Залізної бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі. До повномасштабного вторгнення чоловік працював помічником судді у селищі на Одещині. Та на початку великої війни став військовим.

Та про Миколу – командира зенітної ракетної батареї 92-ї ОШБр. З дитинства він мріяв стати військовим, бо тато ППО-шник, але бажання хлопця батько не підтримав. Тому після закінчення школи Микола вступив у цивільний виш.