Найбільша цінність – людське життя: у Слобожанській бригаді розповіли про бойовий шлях

Основа бригади – мешканці Харківщини 

Бригаду було сформовано ще в 1992 році, тоді вона була конвойною. А у 2016 році Президент України присвоїв їй почесну назву «5-та Слобожанська бригада Національної гвардії України». Починаючи з 2014 року, бійці виконували завдання в Донецький та Луганській областях.

У перший день повномасштабного вторгнення танки окупантів були на околицях Харкова, проте українським воїнам, зокрема гвардійцям, удалося зупинити росіян. Після цього бригада брала участь в обороні та звільненні Харківщини і виконувала бойові завдання на Донеччині і Луганщині. Особливість бригади в тому, що більшість бійців і на початку вторгнення, і зараз потрапляють до бригади добровільно.

– Починаючи з 24 лютого 2022 року, багато колишніх військовослужбовців прийшли до частини під час призову по мобілізації. Вони зверталися до РТЦК та військкоматів, але на той момент там не було розуміння, куди набирати людей, бо черги були величезні. Тому вони йшли напряму до нас у частину, підписували контракти по мобілізації й виконували завдання. Всі мали розуміння того, що потрібно захищати Батьківщину, – розповідає заступник командира 5-ї Слобожанської бригади Артем Міщук.

За його словами, зараз є невеликий спад охочих іти до війська, але це обумовлено не тим, що люди не хочуть захищати рідну землю. Штатна структура частини не дозволяє брати всіх, також є обмеження по здоров’ю, бо не можна брати людей, які не відповідають необхідним вимогам для служби саме в Національній гвардії. Плюс – є посади, що вимагають більш фахових якостей.

До речі, серед особового складу бригади – дуже багато харків’ян та мешканців області.

Війна дронів

Мобільні групи протиповітряної оборони Нацгвардії захищають небо Харківщини від російських «шахедів». Щоб збити ворожий БПЛА, група розгортає встановлений на пікап крупнокаліберний кулемет ДШК з тепловізійним прицілом. Також гвардійці мають потужний прожектор, що б’є променем на відстань до двох кілометрів, генератор та планшет, на який надходять розвіддані та команди від спільного координаційного центру.

Артем Міщук каже, що зараз вакансій у цих вогневих групах немає, бо дуже швидко набрали охочих серед харків’ян.

– Їхня основна задача – безпека харків’ян, вони проходять службу в рідному місті. Виконують одне завдання – прикриття повітряного простору. Групи забезпечені всім необхідним, виїжджають за сигналом на вогневі точки та відстежують переміщення «шахедів». Якщо ті входять у зону ураження, їх обов’язково збивають для того, щоб харків’яни могли спокійно спати вночі. Звісно, під час знищення чутно вибухи в деяких районах, але коли дрон-камікадзе вибухає у повітрі, то він не становить загрозу для тих, хто перебуває на землі, – розповідає заступник командира бригади.

Бувають випадки, коли падають уламки, але як правило вогневі підрозділи виявляють та знищують «шахеди» ще на підході до Харкова. Тобто їм не дають можливості зайти у периметр міста, щоб потім уламками не пошкодити будинки та людей, пояснює військовий.

Нинішню війну називають «війна дронів», бо для ведення бойових дій масово використовуються безпілотники. Це допомагає знищити особовий склад противника, його техніку та зберегти життя нашим захисникам.

– Ще з початку війни ми розуміли, що за кількістю особового складу програємо нашому ворогу. Але наші люди винахідливі, тому підійшли до цього питання дуже серйозно. Зараз використовуються всі види безпілотних літальних апаратів для того, щоб забезпечити розвідку, щоб уразити противника та його техніку. У підрозділах створюються маленькі групи, поки що вони проходять як позаштатні, де люди вчаться у цьому напрямі, а потім використовують свої знання на практиці. Такий підхід дуже допомагає вести бойові дії і не наражає на серйозну небезпеку цих людей. А противник від їхньої роботи має великі втрати, – говорить Артем Міщук.

Перехід на стандарти НАТО

Чимало офіцерів та старшин з 5-ї Слобожанської бригади пройшли навчання в країнах НАТО. Загалом оборонний сектор України намагається переходити на стандарти альянсу. Це стосується не лише екіпірування та зовнішнього вигляду наших військових, а й тактики, методики ведення бою, навичок у керуванні військовою технікою, володіння зброєю, підготовки керівного складу та виховання найкращих лідерських якостей.

– Західні партнери багато допомагають технікою та озброєнням. Це стосується не тільки нашої частини, а й узагалі Національної гвардії. Ми відчуваємо цю допомогу, бо після розпаду радянського союзу ми хоча й розвивалися, але, на жаль, базувалися на тому, що було. З 2014 року почалася модернізація, прибувають нові зразки техніки, озброєння – саме тоді розвиток почав набирати значних обертів. Прикро, що тільки під час війни прийшло розуміння, що це треба робити в максимально великих обсягах, але добре, що маємо поштовх для того, щоб усе змінювалося на краще. Перехід на натівські стандарти та використання західного озброєння забезпечують ефективну роботу, надійніше захищають особовий склад і зменшують людські втрати, – зазначає Артем Міщук.

За його словами, це позитивно вплинуло на особовий склад. Уже зараз багато військовослужбовців, які прийшли по мобілізації, переходять на військову службу за контрактом та планують надалі залишитися у бригаді.

– Це люди, які пройшли через бойові дії та отримали величезний досвід. Ми будемо їх надалі залучати для керівництва підлеглими. Зараз служба у Нацгвардії кардинально відрізняється від підходів, що були раніше в армії. Найбільша цінність для нас у НГУ – людське життя та піклування про підлеглих. І наші вороги це знають, і їх це дуже дратує, бо в них усе залишилося на рівні радянщини, а ми вже йдемо за стандартами НАТО та Європи, – каже заступник командира бригади.

Зараз у бригаді діє система рекрутингу. Кожен кандидат може ознайомитися з вакансіями та обрати ту, що найбільше підходить саме йому.

Підтримка військових та їхніх сімей

Артем Міщук розповідає, що одним з важливих напрямів роботи у Нацгвардії є підтримка сімей загиблих, полонених або зниклих безвісти військовослужбовців. З ними командування та побратими постійно підтримують зв’язок.

– Це дуже гарна ідея, на жаль, вона виникла через втрати особового складу, але дуже важливо підтримувати рідних та не забувати про них. Саме тому в кожній частині НГУ були створені служби соціальної підтримки, які займаються супроводом, роз’ясненням, допомогою в оформленні документів на необхідні виплати всім членам родин загиблих, полонених та зниклих безвісти. Вони консультують людей, допомагають зібрати документи, – говорить заступник командира бригади.

Щоб зберегти пам’ять про героїв, на Харківщині перейменували вулиці на честь загиблих героїв-нацгвардійців з 5-ї Слобожанської бригади. Так, у Харкові вулицю назвали на честь художника Антона Дербілова, а в Пісочині вулиця та в’їзд тепер носять ім’я Миколи Чалого.

Також у бригаді намагаються всебічно підтримувати бійців на службі, забезпечувати для них умови розвитку як особистостей. Наприклад, часто влаштовують концерти та зустрічі з митцями.

– Розвиток військовослужбовця як особистості не повинен припинятися під час війни. І допомога з боку митців та відомих людей – це дуже позитивний вклад, він допомагає усвідомити, що ми вільна незалежна нація. Тож усі нав’язування, що були протягом 70 років радянського союзу, розбиваються об роботу митців, які розуміють, що зараз треба будувати нову державу, – зауважує Артем Міщук.

Раніше ми писали про «Хорвата» – військовослужбовця 120-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Поки йде війна, чоловік не хоче називати своє ім’я та розповідати про те, як жив раніше.

Та про те, що 74-річна мешканка Харківщини Антоніна Анатоліївна прийшла в міську адміністрацію, щоб віддати 500 гривень з пенсії на ЗСУ. Розчулені воїни зі 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ одразу ж зібрали подарунки для жінки.

А також про хмельничанина Анатолія на псевдо «Крим», бійця прикордонної бригади «Сталевий кордон». Чоловік розпочав свій службовий шлях ще у 2015 році під час проведення антитерористичної операції на сході країни.