Один з осколків медики так і не знайшли: війна оборонця з Харківщини
Ігор з позивним Маджа – військовослужбовець 209-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Він народився в Красноградському районі. Чоловік має родину, служив в армії, брав участь в АТО.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».
– 24 лютого повертався з нічної зміни, подзвонила дружина, сказала, що почалася війна. Не повірив. Розуміння прийшло, коли поруч з домом вибухнула ракета. Здалося, що будинок підстрибнув і знов по цеглинках склався, – згадує боєць.
Ігор відвіз родину в безпечне місце і одразу пішов у військкомат. Уже 4 березня отримав зброю. Волонтери з автомобільних ресор зробили бронежилет. Важкий – аж 14 кілограмів, але на той час іншого не було. Шоломи теж були старі і не найкращої якості.
–Я не хотів, щоб росіяни прийшли до мене додому і диктували мені, як і що маю робити, – каже боєць.
На початку війни в підрозділі Ігоря з 30 людей тільки четверо мали за собою службу в армії і тільки восьмеро зналися на зброї.
– Перший бій відбувся в грудні 22-го під Невським. Окопи довбали в мерзлій землі. Бій точився 10 годин. Я був гранатометником, встиг вистріляти більше 60 зарядів. Бив спочатку «карандашами», потім «кумулятивами», «термобарами». Коли і це закінчилось, лупив «тамдемами». Я отримав тяжке поранення. Ще три години чекав на евакуацію. Лікарі казали, що не зможу більше ходити, але за два місяці повернувся в стрій, – розповідає Ігор.
У Бахмуті були напружені бої, там боєць отримав тяжку контузію від ракети з ПТУРа.
– Пізніше були бої під Хромовим. Там я отримав два осколки в грудну клітку під «бронік». Один з них так і не знайшли, залишиться на пам’ять. Усього в мене чотири тяжкі контузії, після однієї з яких два дні не міг розмовляти, потім заїкався, – ділиться Маджа пережитим.
У 2024 році бойовий підрозділ Ігоря вийшов на нові позиції.
– Але війна змінилася, зараз на полі бою панують дрони. Більшість поранень була від дронів. Загарбники йшли на штурм малими групами кожні 10 хвилин. Атакували без бронетехніки, тільки «м’ясом». Ми тоді спали по пів години, допомагали один одному як могли, – говорить боєць.
ВЛК Ігор не проходив.
– Немає сенсу. Все одно не звільнять, хтось має боронити країну, – пояснює чоловік.
Раніше ми писали про Заурія та Марію, кухарів «Сталевого кордону».
Також нагадаємо, що слобожанські гвардійці вибороли 27 медалей на Strong Spirit's Games.
