Як хлібороб з Куп ’янська став кулеметником: історія бійця 92-ї ОШБр
Геннадій – кулеметник роти вогневої підтримки 92-ї окремої штурмової бригади імені отамана Івана Сірка.
Історію військовослужбовця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».
Він хлібороб, усе життя працював на комбайні. Нині – кулеметник. Про бойові виходи говорить стисло: адреналін, страх, але боронити рідну землю потрібно.
Під час повномасштабного вторгнення Геннадій опинився в окупації.
– Людей з проукраїнською позицією забирали в Куп’янськ у «каталажку». Хлопців, атовців колишніх, просто так били. Відчиняли камеру і били. Ну, умови такі… Скільки нас було? Чотирнадцять чоловік. Камера чотири на два, може. Спали стоячи, хто як. А так цілий день повинні були стояти і до стін не тулитися, – переповідає чоловік пережите.
Коли вже українські військові зайшли в Куп’янськ, він виїхав через валуйки і бєлгород.
– Заїхав у Сумській області в Колотилівку, по-моєму. Є такий населений пункт, – говорить військовий.
Далі почалася бойова служба Геннадія.
– Після пострілів з гранатомета і руки трусилися. Глушить, адреналін, відразу «мандраж». Просто по рації дають координати, по якій точці відпрацювати. Я ворога не бачу. Просто бачу «пристрілочний»: скільки праворуч, скільки ліворуч. Відстань велика, ми їх не підпускаємо, підтримуємо вогнем наших на «передку», щоб до них не лізли, – розповідає чоловік.
Є у Геннадія мрія.
– Щоб діти мої не воювали. Я ж не хочу, щоб мій син сидів отут в окопі замість мене і воював. Не хочу, щоб онук воював. Двоє онуків зараз у Чехії – внук і внучка. Два роки їх не бачив, – говорить боєць.
Раніше ми розповідали, як боєць 113 бригади ТрО виніс із палаючої хати жінку та її сина-інваліда.
Також про те, як на Харківщині нацгвардієць і його чотирилапа напарниця виявили партію вибухівки.
