Поки росіяни тут – вони нам життя не дадуть: історія бійця ТрО

Історію військовослужбовця кореспонденту медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

«До цього я в армії не служив. Тоді були сильні обстріли Харкова, раніше вороги робили спроби прорватися до міста. Ситуація була важка, тому я вирішив іти воювати, захищати свою землю, своїх рідних. У той же день отримав зброю, все спорядження, ми поїхали на стрільби. Там я розібрався, що таке автомат АК-74, бо до цього жодного разу не тримав його у руках», – розповідає військовий.

Через тиждень Денис з побратимами поїхав у місто Барвінкове.

«Там очікували прорив рф, було «гаряче», ми там близько 10 днів були. У травні вже заїхали на Донеччину й були там усе літо в лісах, боронили, окопувались. А день, коли поїхали на Бахмутський напрямок, я запам’ятаю на все життя. Ми були на позиції, російські солдати лізли постійно – і вдень, і вночі. У нас не було часу навіть щось перекусити. Постійні обстріли з різного озброєння: артилерія, АГС, СПГ, багато було мінометів, контактний бій приблизно 30 метрів», – говорить Денис.

Одного разу чоловікові довелося самостійно відбивати ворожу атаку.

«Я сидів на позиції вночі з тепловізором і кожні три хвилини все продивлявся, бо напрямок дуже важкий. Росіяни постійно лізуть, 2–3 хвилини – й потрібно все на 180 градусів продивлятися. А в нас була така позиція – бетонний паркан, за ним будівля. І от десь о 4.00 я бачу в тепловізор, що йдуть 6-7 орків. По рації передав хлопцям, у наш напрямок виїхала група. У мене був ручний гранатомет американського виробництва, я став відбивати атаку – й вони відійшли», – розповідає «Матвій».

А через кілька днів боєць отримав поранення, каже, від смерті його врятував шолом.

«Біля нашої позиції прилетів АГС. Мене врятував шолом, але уламок його пробив, зачепило брову, розрізало губу. Ще один уламок залетів на плече, й наскрізне поранення пальця ще було», – ділиться військовослужбовець.

«Матвій» упевнений, що перемога України вже близько:

«Треба дотриматися, вибити окупантів й повернутися додому живими та здоровими до близьких і рідних. Бо поки росіяни тут – вони нам життя не дадуть», - говорить чоловік.

Раніше ми писали про Сергія з позивним «Кайзер», який зараз служить у Харківському окремому батальйоні територіальної оборони. До повномасштабної війни жив звичайним цивільним життям – займався спортом, бігав по 15 кілометрів на день та правильно харчувався.

Та про Тараса з позивним «Гордій» – історика у минулому, а зараз – бійця 5-ї Слобожанської бригади НГУ.

А ще про бійця з позивним «Кіт», який до повномасштабного вторгнення працював в охоронній фірмі.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.