Поранений нацгвардієць урятував побратима: історія бійця з Харківщини

Історію бійця розповіли у відділенні інформації та комунікації Східного територіального управління Національної гвардії України, повідомляє медіа «Слобідський край».

Олег разом із побратимом не дійшли до позицій у Кліщіївці лише кілька метрів, як їх атакували дрони. Обидва воїни зазнали поранень. Олег спершу кинувся рятувати товариша, розповідає телеканал «Інтер».

– Молодий хлопець, довелося його до тями приводити. Я спочатку не зрозумів, що мене поранило, а потім, коли вже йому надав допомогу, бачу, що в мене кров на ногах. Тоді вже я собі тільки надав, – говорить боєць.

У розбитій хаті, яка стала для нацгвардійців рятувальним сховком, Олег, незважаючи на поранення, обкладався мішками, ховаючись від безпілотників. Підбадьорював побратима, не даючи тому знепритомніти.

– Село розбите. От і довелося там знайти розбиту хату, в неї його затягнув. Він сам не міг іти, – згадує чоловік.

За розтрощеними перекриттями зруйнованого будинку, обклавшись лантухами з камінням та землею, бійці ховалися дві доби. А коли за ними приїхали побратими, то йти вже не було сили.

– Може, метрів тридцять, може, п’ятдесят плазом повзли, тому що вже ні я ходити не міг, ні він, – говорить Столяр.

Зараз Олег з товаришем знову в строю. Нині на Харківському напрямку неподалік від батьківської хати. Воїн каже, що вижити допомогла гарна підготовка від інструкторів. За два роки, зізнається, втомився, але не скаржиться.

– Хлопця врятував – і вже недаремно відслужив. І ще послужимо, – говорить чоловік.

Після війни Олег хоче повернутися на свій завод. Працював там теслею і відчував себе потрібним. Та й у війську часто бере до рук інструмент, аби щось поправити. Звідси й позивний Столяр. Це і покликання, і професія, яка чекає на нього у мирному житті.

Раніше ми писали, які завдання виконують водії «Сталевого кордону» на лінії фронту і в тилу.

Також нагадаємо, що зенітники 3-ї Залізної знищили ворожий «Орлан».