Повернувся на службу після тяжкого поранення: історія гвардійця з позивним «Пастир»
До війни 57-річний Родіон на псевдо Пастир мав цікаве і щасливе життя, але з початком великої війни не зміг лишатися осторонь і добровільно став на захист держави. Зараз він служить у мінометній батареї 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
Історію військовослужбовця розповіли у пресслужбі 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ.
«Коли почалося повномасштабне вторгнення, я приїхав з-за кордону і деякий час шукав місце, де мене візьмуть, де є артилерія, бо строкову службу я служив артилеристом. Мені запропонували прийти в НГУ. Це було у червні 2022 року. За цей час Нацгвардія для мене стала вже як сім’я, тому що коли йдеш у відпустку або виїжджаєш у відрядження, де нема хлопців, їх не вистачає. Вони вже як повітря, як життя», – зізнається Родіон.
Спочатку Родіон служив у піхоті, а потім, як і хотів, потрапив у мінометну батарею і одразу поїхав у Кліщіївку. Чоловік розповідає, що доводилося жити в умовах, де вижити майже неможливо. Там він отримав серйозне поранення.
«Коли мене поранило, до мене підбіг побратим запитав як я себе почуваю та побіг по допомогу. В мене тоді ще мозок адекватно працював і я дивлюся, що лежу на стежці, де піхота ходила і її завжди обстрілювали і я розумію, що не можна тут залишатися, бо будуть добивати. Попереду стояв підбитий російський танк і я поповз туди. Повз з п’ятьма переламаними ребрами та пробитими грудьми. І тільки я доповз – почалися прильоти у те місце, де я лежав», – згадує Пастир.
Попри вік і поранення він продовжує служити.
«Раніше я чув такі вирази, що, мовляв, «НГУ не воює». Але зараз, коли я знаходжуся всередині Нацгвардії, я пишаюсь тим, що служу саме в цій структурі, бо тут самі вмотивовані та бойові люди! Всі, хто поруч мене, це найкращі люди! Такий колектив, як в нашій мінометній батареї – це найдружніші люди, це брати, які підставлять плече і руку, і захистять, і допоможуть», – каже він.
Зараз гвардієць активно займається адаптивним спортом та бере участь у міжнародних та всеукраїнських змаганнях.
«Ми живемо тому, що у нас є віра в це життя, і якщо ти віриш, то треба боротись, вставати. Не обов’язково досягати якихось вершин, твоя вершина у тому, що ти зрушив з місця та встав з ліжка. Багато хлопців спочатку кажуть, що в них не виходить, але згодом пробують і залишаються, бо це цікаво. У нас є команда, яка займається адаптивним спортом, я б навіть сказав банда, бо ми вже дуже добре знаємо один одного та допомагаємо», – говорить гвардієць.
Родіон каже, що одразу після перемоги поїде в аеропорт та сяде на перший-ліпший літак та полетить відпочивати.
«Хочу десь пів року відпочивати, полежати десь на сонці, а потім вже буду думати, що робити далі», – додає чоловік.
Раніше ми писали про Валерію з позивним «Бобер», яка стала командиром відділення в 92-й ОШБр, яка стала частиною бойового колективу і управляє дронами. До повномасштабного вторгнення вона працювала у готельно-ресторанному бізнесі. Але коли прийшла велика війна, Валерія добровільно долучилася до війська.
