Прикордонник розповів про бої у Вовчанську
У прикордонника Сергія на псевдо Хитрий шкільні роки плавно перетекли в справжню школу життя. Повномасштабне вторгнення юнак з Київщини зустрів на строковій службі. З першими ракетними ударами зрозумів: країна в небезпеці, й згодився боронити її зі зброєю в руках. Підписав контракт та долучився до бригади «Гарт», зараз воює на Харківщині.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».
Сергій з побратимами тримає оборону Вовчанська. Навесні вони потрапили у мальовниче квітуче місто, а зараз, після повторного приходу російських окупантів, крім руїн та покинутих домашніх улюбленців там нічого немає.
– Домашніх тварин блукає багато. Переважно це коти та собаки, були навіть свійські свині, що неабияк здивувало. Всі йдуть до нас у пошуках їжі. Ділимося своїми пайками, стараємося нагодувати всіх. Найбільше нам полюбився кіт Васька. Все повторював за нами, дуже розряджав обстановку, лащився і заспокоював, – розповідає Хитрий.
З кожним днем інтенсивність обстрілів на цьому напрямку лише збільшується, каже боєць. Переважно окупанти працюють з мінометів, танків та «Градів». Ділянки, де закріпилися українські воїни, фактично стираються з лиця землі. Хлопці з усіх сил тримають оборону та дають ворогу гідну відсіч.
У ході бойових дій трапляється всяке, зізнається Сергій. Буває, що першу допомогу побратимам надають просто на позиціях. Така ситуація нещодавно трапилася і з ним. Військовий допоміг евакуюватися пораненим побратимам із сусідньої позиції.
– Був мінометний обстріл, і двох хлопців поранило осколками. Один сам собі наклав турнікет, ми його перенесли до себе – оглянули та наклали бандаж. Другий дійшов до нас на адреналіні, мабуть, через шок не відчував біль. Його вибуховою хвилею відкинуло з мосту, при падінні був значно пошкоджений таз. На щастя, вдалося вивести обох на евакуацію. Наскільки знаю, їхньому життю зараз нічого не загрожує, – каже Сергій.
Евакуації з Вовчанська з кожним днем стають усе складнішими, говорить прикордонник. Медичне авто не може під’їхати близько. Кожна машина, котра заїжджає у місто, – мішень для FPV-дронів противника. Тому поранених часто доводиться значну відстань нести на собі. Все це відбувається під контролем ворожих БпЛА.
– Ми саме мінялися на позиції і йшли до машини, на підході в автівку влучив FPV-дрон. Добре, що водій вчасно вискочив, обійшлося без жертв. Ми на тій машині навіть виїхати змогли. Тоді думав, що мені все, але обійшлося, – розповідає чоловік.
За словами Сергія, було по-справжньому страшно. Додає, що страшніше, лише коли над тобою висне розвідувальний дрон, котрий корегує вогонь, а за ним іде мінометний обстріл по живій мішені.
– У ці моменти розумієш, що полюють саме за тобою, і ти залишаєшся сам на сам зі своїм страхом. Це абсолютно нормально, в кожної людини є свої страхи, але я твердо переконаний, що їх потрібно бороти. Це загартовує характер і виховує особистість. Краще дивитися їм у вічі, а не тікати. Життя – воно таке, кожен має робити свій вибір відповідно до совісті. Мені перед своєю не соромно. Я не шкодую, що підписав контракт і пішов захищати свою країну, – пояснює Хитрий.
Прикордонник переконаний, що за Батьківщину слід боротися, та додає, що служба подарувала йому справжніх друзів, яких важко знайти у цивільному житті.
– Тут кожен намагається допомогти іншим, бо ми всі пливемо в одному човні. Впевнений, незабаром він дійде правильного берега, а нам усім слід лише вправно веслувати в бік Перемоги, – запевняє військовий.
Раніше ми писали про Олександра з позивним Штурман. Він – військовослужбовець 209-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Свій позивний отримав завдяки службі у Повітряних силах. До війни він був військовим пенсіонером – жив у селі та навіть не думав про фронт, але у 2015 році отримав повістку.
