З магазину – на фронт: боєць «Гарту» розповів про службу
Андрій – військовослужбовець прикордонної бригади «Гарт». З початком повномасштабного вторгнення його дружина та донька переїхали до Львова, а він залишився жити та працювати у Харкові.
Історію військовослужбовця на своїй сторінці у Facebook розповіла і виклала пресслужба прикордонної бригади «Гарт», повідомляє медіа «Слобідський край».
Чоловік був перекладачем з англійської, а також займався продажами, був на керівних посадах у різних компаніях. А наприкінці минулого року вирішив з’їздити до Львова побачитися з рідними.
– Вийшов за продуктами до магазину, а на зворотній дорозі зустрів хлопців з ТЦК та СП. Поспілкувалися, поїхали оформлювати документи, а потім, так би мовити, на оглядини в 7-й прикордонний загін. Служба в ДПСУ – це був найкращий варіант з усіх, які мені тоді запропонували. Ще з ТЦК подзвонив дружині, вона засмутилася. Та й у мене спочатку було певне розгублення. Адже життя раптом повністю змінилося. Потім була стадія прийняття, бо вже третій рік йде війна, і рано чи пізно це мало статися. На новому місці намагаюся робити все, що від мене залежить і якомога краще. Як сказала моя дружина, це все-таки новий досвід, який потім може допомогти. Вона мене дуже підтримує, і я їй за це вдячний, – розповідає прикордонник.
На початку 2000-х Андрій закінчив військову кафедру в Харківському національному університеті імені Каразіна й отримав офіцерське звання лейтенант. Одразу після мобілізації його призначили старшим над іншими новобранцями, які проходили базову військову підготовку. Там йому дуже знадобився управлінський досвід, який отримав у цивільному житті.
Потім був місяць навчань для офіцерів, після чого служба на ділянці Львівського прикордонного загону. А віднедавна Андрія призначили на нове місце служби – у бойовий підрозділ РУБпАК «Фурія» бригади «Гарт» заступником начальника відділу прикордонної служби з морально-психологічного забезпечення.
– Тут чимало досвідчених військовослужбовців із серйозним бойовим досвідом за плечима, вони завжди допоможуть порадами, чомусь навчать. Але при цьому охоче переймають і знання новобранців, – говорить Андрій.
Він каже, що зараз їм потрібні оператори дронів, водії та й люди інших професій.
– Ми готові навчати. Звісно, першочергово така ініціатива має йти від самих військовослужбовців. Вони мають розуміти, що в цій галузі чим більше знань, тим краще. Але і командири постійно контролюють це питання, підштовхують людей, щоб вони вчилися. У нас щомісяця до десяти військовослужбовців проходить фахові навчання. Я не пам’ятаю, хто першим сказав цю фразу, але я її чув і до мобілізації: «Особовий склад не потрібно любити, особовий склад потрібно берегти», – зазначає захисник.
Раніше ми писали про Сергія з 92-ї ОШБр. На їхньому рахунку не один десяток ураженої та знищеної техніки, окупантів та укриттів на Харківщині, Луганщині, Донеччині, а також курщині.
