Сергій Чернов: Стратегічне завдання держави – визначитись із подальшою реформою місцевого самоврядування

– Цього року реформа місцевого самоврядування подолала свій екватор, тож про які досягнення можна говорити сьогодні та які перспективи є на майбутнє?

– За чотири роки реформи місцевого самоврядування ми маємо конкретні здобутки у вигляді отриманих додаткових надходжень до місцевих бюджетів після прийнятих відповідних законодавчих актів. За цей час уже реалізовано велику кількість інфраструктурних проектів. Це все говорить, що рішення про проведення реформи було абсолютно вірним. На сьогодні в Україні вже створено 865 об’єднаних територіальних громад, до складу яких увійшло майже 4400 колишніх рад. Зараз територія, де вже створено громади, сягнула 37 % від загальної площі країни. Тут проживають близько 8,4 мільйона осіб, тобто майже чверть населення України.

Крім того, існуючі громади почали активніше співпрацювати задля розв’язання проблем, з якими вони не можуть справитися самостійно. Так, в Україні укладено 274 договори про співробітництво громад, на Харківщині – 31 договір. Зокрема, 29 договорів стосувалися реалізації спільних проектів, два договори – створення спільних комунальних підприємств.
Приємно, що на Харківщині участь у співробітництві взяли 100 місцевих рад (23 % від загальної чисельності), які охоплюють 360 населених пунктів, де проживають понад 243 тисячі осіб.
Але найголовнішим фактором є те, що люди сіли за стіл переговорів задля вирішення проблем та викликів. Якщо ще вчора ці проблеми здавалися непід’ємними для громади, то сьогодні вони розв’язуються спільними кадровими, матеріаль­но-технічними, фінансовими та організаційними зусиллями.

– Говорячи про виклики, які сьогодні є перед реформою місцевого самоврядування, ви неодноразово порушували питання про те, що муніципальна практика випереджає законодавче забезпечення. Які мають бути наступні кроки держави, аби реформа не загальмувала?

– Сьогодні перед державою стоїть стратегічне завдання – визначитись із подальшою реформою місцевого самоврядування і прийняти відповідні законодавчі документи, які б сприяли продовженню та поглибленню реформи. Саме вони мають забезпечити повсюдність місцевого самоврядування та змінити не тільки базовий рівень, а й субрегіональний та регіо­нальний. Це допоможе вирішити питання, які стосуються реформування виконавчої гілки влади, а також конкуренції компетенцій, які сьогодні через створення громад з’являються між радою об’єднаної територіальної громади, районною радою та держадміністрацією.

До прикладу, в державі зараз 18 районів, території яких вже 100 % поглинені об’єднаними територіальними громадами. Ще у 143 районах ОТГ сягнули площі 99 % існуючих меж районів. На Харківщині Коломацький район повністю поглинутий ОТГ, і майже всю територію поглинули Зачепилівська та Золочівська ОТГ.
Окрім цього, за аналізом експертів Національної академії правових наук, на сьогодні в Україні понад 2200 законодавчих і нормативних актів регулюють відносини в органах місцевого самоврядування. Безумовно, у такій кількості документів дуже важко орієнтуватися без відповідної фахової кваліфікації та певного досвіду. Приміром, якщо взяти базовий закон про місцеве самоврядування, то починаючи з 1997 року – з часу його прийняття – і до сьогодні сюди було внесено величезну кількість змін. Тому виникло нагальне завдання – прийняття закону про місцеве самоврядування в новій редакції.

Тож, якщо період з 2014 по 2016 рік можна вважати активним у законодавчому полі щодо реформи місцевого самоврядування, з 2017 року в Украї­ні – період застою. Останній закон було прийнято навесні. Він дав можливість приєднання громад до міст обласного значення. Зараз необхідні законодавчі документи не приймаються. А з 11 законопроектів, які запропонував Мінрегіон, Парламентом було схвалено лише один.
Окрім невирішеного питання щодо реформування районного рівня, відклали дуже важливу справу, яка стосується внесення змін до Конституції в частині децентралізації. А це головна умова імплементації норм Європейської Хартії місцевого самоврядування в українське законодавство.

– Реформа місцевого самоврядування ставить перед працівниками селищних, сільських та міських рад чимало викликів. Один з них – постійне навчання. Як цей напрям координує обласна рада, які результати вже є?

– Дійсно, ми маємо розуміти, що скільки б ми не прийняли законодавчих актів, якою б досконалою Конституція не була – усі законодавчо-нормативні документи мають реалізовувати на місцях професійно підготовлені фахівці. Недостатньо просто прийняти на папері Концепцію підготовки кадрів, тут необхідна постійна робота, яка була б спрямована не тільки на керівний склад місцевого самоврядування, а й на всіх представників громади, які її розбудовують. Це і депутати, і фахівці виконавчих апаратів, і землевпорядники, бухгалтери, юристи тощо.
Зі свого боку, в області ми створили ресурсний центр, підписавши угоди з Харківським національним університетом міського господарства імені О. М. Бекетова, Національним юридичним університетом імені Ярослава Муд­рого, Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна, Харківським національним економічним університетом імені Семена Кузнеця та Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
До речі, актуальним є питання не тільки для тих, хто потребує навчання, а й для тих, хто навчає. Бо навчати сучасних фахівців за підручниками 70–80-х років недоречно. Тому треба розробляти сучасні програми та відповідати стратегічним завданням, які визначила для себе держава.

Як приклад, Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова запровадив як пілотний проект навчання фахівців об’єднаних територіальних громад. Уже два роки це навчання поєднує кілька форм передачі знань: установчі сесії проводять на базі університету, дистанційне навчання проходить через Інтернет, а також викладачі їздять до студентів у громаду, де проходять практичні заняття. Це більш ефективно.

Окрім цього, у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого вперше в Україні було запроваджено нову спеціальність – юрист місцевого самоврядування. У країні навчали юристів для органів прокуратури, судів, правоохоронних органів, вважаючи, що в системі місцевого самоврядування може працювати без фахової підготовки будь-хто. Але сьогодні специфіка роботи в органах влади вимагає спе­ціальних знань. Харківська обласна рада виграла декілька проектів Європейського Союзу, які дають можливість залучати в регіон провідних експертів, також направити людей безпосередньо в країни, які вже пройшли шлях реформи місцевого самоврядування.
Але ми маємо розуміти, що навчання – це системна робота, вона має координуватися з боку держави.

– Чи є попит на навчання серед працівників органів місцевого самоврядування?

– Звичайно. Приміром, на нові спеціальності, про які я сказав раніше, уже два роки є набір. Набір є – значить, і попит є. Тут треба зрозуміти, що той, хто не хоче нічого змінювати в собі та жодним чином не сприяє проведенню реформ, має відійти вбік і не заважати.
Час, коли ми могли працювати стабільно і передбачувано протягом багатьох років, пішов у минуле, і сьогодні настав час керівників, депутатів і представників влади, які наділені здібностями підприємців, можуть брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу і приймати відповідні управлінські рішення, щоб розв’язувати проблеми громади.
У свою чергу хочу закликати громадян бути більш активними в житті своєї громади, брати участь у підготовці важливих управлінських рішень, а головне – в їх реалізації.
Тоді рішення влади відповідатимуть вимогам людей, будуть зрозумілими, а громади, райони та держава рухатимуться у правильному напрямі.

– В Україні розпочався процес приєднання територіальних громад до міст обласного значення. На Харківщині цю можливість активно використала Лозова. Але в області є ще шість таких міст – Куп’янськ, Ізюм, Люботин, Первомайський, Харків і Чугуїв. Коли ж черга дійде до інших міст, і чому процес розпочався саме з Лозової?

– Насправді відповідь на це запитання дуже проста. Зараз «згори» ніхто нічого не проводить. Це винятково місцева ініціатива. У Лозівському районі така ініціатива була. Жителі здійснили всі необхідні заходи, передбачені законодавством. Їх ініціативу було підтримано обласною радою та обласною державною адміністрацією. Усі решта – чогось чекають. Але слід розуміти, що це не піде на користь. І помилково думати в цьому разі, що процес створення громад хтось пройде за них. У кожного міста є керівництво та депутатський корпус, які мають думати про перспективу. Необхідно розуміти, як розвиватиметься рідне місто через 10–50 років, і планувати інфраструктурні проекти, залучати інвестиції та створювати робочі місця.