Слобідський край в США. Каліфорнія. Люди. Такі ж, як ми — ФОТО, ВІДЕО
Як казав письменник Іван Бунін, «людину роблять щасливою три речі: кохання, цікава робота і можливість подорожувати». Співробітникам «СК» дуже поталанило, тому що вони не тільки займаються цікавою роботою (результати якої, сподіваємося, цікаві й вам, наші любі читачі), а й мають також можливість переймати досвід кращих ЗМІ світу, щоб потім зробити наш рідний «Слобідський край» цікавішим, яскравішим і успішнішим.
Цього літа в шістьох працівників редакції «СК» – журналістів і менеджерів – була можливість відвідати три штати США: Каліфорнію, Вашингтон і Вірджинію – щоб своїми очами подивитись, як воно там, на іншому кінці світу. Ми відвідали декілька провідних ЗМІ Америки, де багато чому новому навчилися: і як гроші заробляти, і як в Інтернеті працювати, і як ще цікавіше писати. Американські колеги щедро ділилися з нами досвідом, який дозволяє медіа і виживати, і розвиватися, і багатіти.
Але ми не будемо втомлювати вас своїми професійними таємницями. Краще розповімо про те, що та кого побачили за океаном і яких стереотипів щодо американців позбулися.
Ця стаття – перша з циклу «СК» в Америці. І тепер кожного тижня читайте про нашу подорож і дивіться на цю країну очима звичайних українців.
Бо ж чи багато хто з вас, шановні читачі, був в Америці? Упевнені, що ні. Та й ми навряд чи змогли б відвідати цю країну, якби не Програма медіапартнерства України (UMPP), яку здійснює організація IREX, а спонсорує Бюро у справах освіти та культури Державного департаменту США.
Зруйновані стереотипи
Каліфорнія. Найзахідніший штат США, який розташований біля Тихого океану та межує з Мексикою. Штат, який багато хто з наших читачів неодмінно асоціює з Арнольдом Шварценеггером, суперхітом групи Eagles 70-х років, Голівудом, серіалами «БеверліХіллз» та «Район Мелроуз». Ну, пісню про готель «Каліфорнія» ми там не чули та Шварценеггера, на жаль, не бачили, але по Беверлі-Хіллз, районом Мелроуз і Алеєю зірок прогулялися.
Розкіш Беверлі-Хіллз вражає: від архітектури будинків до стану доріг. Креативність району Мелроуз приваблює. Пройтися Алеєю зірок – круто. Але це не є справжньою Америкою. Це тільки «вітрина» Америки та Каліфорнії. А справжня Америка, на наш погляд – зовсім інша. Й інша порівняно з нами багато в чому. Навіть у вимірах.
Ось уявіть собі. Скажена літня каліфорнійська спека. Скільки градусів, спитаєте ви? «Не можемо порахувати», – відповімо ми. Бо, порівняно з Європою, тут усе міряють «не так»: градуси – за Фаренгейтом, відстані – у милях, вагу – у фунтах і унціях… Навіть розетки тут інші, не для наших електричних вилок. Відмінності американського життя від нашого починаються з дрібниць. А ще багато чого відмінного від нашого насправді ми не побачили, хоча чітко уявляли, що так повинно бути. Бо стереотипи з голови вибити доволі тяжко. Але багато з них зруйнувалися в нас на очах.
Стереотип 1. Тупі американці. Один радянський сатирик багато років розповідав з екранів телевізорів про американську тупість так часто, що багато хто з нас у це повірив. Як і в несмішний американський гумор, який демонструють дешеві штатівські фільми. Але, поспілкувавшись і з колегами, і з неколегами, ми впевнилися, що цей стереотип не має нічого спільністю з реальністю. І з гумором, і з мізками в американців усе добре.
Підслуханий діалог кремезного чолов’яги з дівчиною.
Дівчина:
– А чому ви самі не полізете на дах та не відремонтуєте?
Чолов’яга (демонструє пивний живіт):
– Ой, ви бачите, у мене не та фігура…
Дівчина:
– Шар – це ж теж фігура.
Стереотип 2. В Америці всі розмовляють тільки англійською. Чим ближче ми наближалися до кордону з Мексикою, тим більше чули іспанську. Нам як мешканцям прикордонної області було дуже цікаво, як і люди, і влада ставляться до того, що цілі населені пункти розмовляють не державною мовою. З’ясувалося, що дуже спокійно ставляться. А місцеве телебачення невеличкого містечка Палм-Спрінгс, де ми проходили стажування, випускає програми двома мовами (англійською та іспанською), і глядачі самі обирають мову свого телепакета. Нікого це не розбурхує, і ніхто нікого за це не ущемляє і не мордує. Живуть собі люди… спілкуються між собою… а хто якою мовою говорить – для них зовсім неважливо.
До речі, на території штату є багато індіанських територій, і в те, що робиться на цих територіях, американська влада не надто втручається. І, скажімо, саме на індіанських територіях розташовані казино, які на американських територіях заборонені.
Стереотип 3. Американці пихаті й бездушні. Навіть коментувати не будемо. Просто намалюємо дві картинки.
Перша. Піднімаємося з долини Коачела в гори на гірському трамвайчику. І відразу – сюрприз.
Вельми немолоду пару священик поєднує шлюбом – просто серед гір. Ми були б не журналістами, якби не підійшли до молодят. І почули історію, від якої в жіночої частині нашої делегації побігли сльози.
З’ясувалося, що пара одружена вже 49 років. Але недавно з’ясувалося, що за роки шлюбу подружжя загубило обручки. І тоді пара вирішила… знову побратися! Знайшли того ж священика, який колись поєднував їх шлюбом, запросили в дружки власну онуку – і зробили собі й усій родині справжнє свято любові та щастя. І ми на декілька хвилин поруч з ними теж відчули себе щасливими.
Ще одна картинка. Вулиці Палм-Спрінгз, якими гуляють собачники зі своїми вихованцями. Як це знайоме для жителя будь-якого міста України… Є тільки одна відмінність. Більшість собак тут однієї породи, яку в нас називають двортер’єр. В Америці дуже поширений звичай брати собак з притулків, зокрема й тих, над ким доля познущалася – сліпих, безлапих, хворих… У нас склалося враження, що люди тут доволі самотні, і всю свою любов вони дарують тим, хто дуже її потребує.
Таке явище є і в нашій країні, але там воно просто масове.
Стереотип 4. Вияв уваги до жінки там розцінять як сексуальне домагання. Може, десь у великих містах США так і є, не знаємо, але в одноповерховій Америці ми цього не відчули. І двері дівчатам чоловіки відкривають, і вперед пропускають, і компліменти кажуть. А далі – просто питання виховання.
Стереотип 5. Про свій патріотизм американці навіть не кажуть – горлають. Нам довелося бути в Каліфорнії 4 липня, коли Америка святкує День незалежності. Ми уявляли собі купу прапорів на кожному дереві, суперсвяткову ілюмінацію, всіх у патріотичному вбранні. Знову-таки, не будемо казати про великі міста, але в маленьких цього не було. Головною ознакою свята в невеликому містечку, де ми були, став грандіозний феєрверк на півгодини, який відбувся на місцевому стадіоні після бейсбольного матчу між шкільними командами, на який, схоже, зібралася половина населення містечка.
Також були помічені кілька хлопців у шортах з «патріотичним» принтом – американським прапором. І все. Як то кажуть, без понтів і порожніх витрат грошей. А те, що таке для американців патріотизм, ми серцем відчули, коли на стадіоні лунав гімн Сполучених Штатів. Ми були, мабуть, єдині, хто не підспівував. Усі – і на трибунах, і на полі в єдиному пориві співали так, що в нас мурашки пішли по шкірі. І дуже було приємно відчувати, що в Україні для все більшої кількості людей гімн теж стає вже не просто піснею, а Символом Держави. А от президент – це не символ, а просто людина. І тому кількість жартів про Трампа, які ми почули, аж зашкалювала.
І ще декілька слів про свято. У святковий день (та й в інші теж) ми ніде не зустріли жодного п’яного. Бо для більшості американців свято й відпочинок – це спорт, розваги з родиною, подорожі, а не алкоголь. І взагалі – міцні напої на батьківщині віскі не популярні. Тут вживають здебільшого пиво та всілякі слабенькі коктейлі.
Твоя зовнішність – твоя справа
Дуже приємно вразило те, що американці не зациклюються на своєму зовнішньому вигляді. Наприклад, за тиждень подорожі Каліфорнією ми не зустріли жодної жінки на високих підборах, з накачаними губами чи нарощеними нігтями. Зате бачили багато людей, які були одягнені так, що в нас, швидше за все, над ними реготало би все село. А там – ні. Усім байдуже, що в місцевої Галі чи Мері велика попа чи криві ноги, а вона одягає яскраві лосини та міні-спідницю. Їй так зручно, або подобається, або вона вважає за потрібне так вдягтися.
Те ж стосується людей, які відносяться до ЛГБТ-спільноти. Ми бачили людей відверто нетрадиційної сексуальної орієнтації дуже багато, але ніхто не тикав у них пальцем і не ображав. Бо там вважається, що твоє життя – це твоя справа.
Чи є в жителів Каліфорнії проблеми? Безперечно.
А проблеми-то знайомі
Ми бачили не тільки розкішні маєтки Беверлі-Хіллз, а й картонні коробки, в яких мешкають безхатьки. Ми зустрічалися з жінками, які потерпали від домашнього насильства – чоловіки над ними знущалися, виривали нігті, мордували, віднімали дітей… Ми бачили мексиканські родини, які нелегально перейшли кордон, щоб заробити в Америці грошей для своїх дітлахів…
Так, тут є ті ж, які є і в Україні. І які не розв’язуються там так само, як в Україні. Але про це, а також про багато іншого й цікавого читайте за тиждень.
