Спортивний костюм змінив на піксель: вчитель фізкультури з Харківщини боронить Україну

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

Володимир розповідає, що вранці 24 лютого 2022 року відчув страх невідомості та невизначеності. Проте він швидко змінився на бажання вигнати ворога зі своєї землі, згадує чоловік. 

– Я тоді був розгублений, думав – що буде з нами, із сім’єю, з друзями, з дітьми, яким викладав у школі, з рідним краєм? Проте це була лише перша реакція. Потім прийшла впевненість у необхідності йти захищати Батьківщину. Ми не ті люди, ми не те суспільство, яке буде лише спостерігати, як руйнуються оселі та гинуть невинні люди, – каже боєць.

Відправивши рідних у безпечне місце, чоловік пішов до військкомату, там його направили у Лозівський батальйон територіальної оборони. Багатьох хлопців знав ще по цивільному життю. Разом працювали та відпочивали.

– Мої рідні з розумінням поставилися до мого рішення. Якщо не ми, то хто? Звичайно, до військового життя довелося налаштовуватись. До фізичної форми питань не було, все ж фізкультура – це моя основна професія. Довелося звикати саме до чіткого, регламентованого стилю життя. Адаптувався швидко, адже ціна наших спільних зусиль – це Перемога, – говорить військовий.

Володимир пройшов тривалий бойовий шлях: були загиблі та поранені побратими, труднощі військового побуту – сирість, холод, грязюка, миші. Проте, зізнається, завжди відчував підтримку та допомогу своїх земляків.

– Війна змінила й продовжує змінювати наше суспільство. Питання лише в тому, щоб ці зміни були у бік руху цінностей, які заведено називати «західними». В центрі уваги повинна бути людина, її потреби та вимоги, звичайно ж, демократичні цінності та ефективна боротьба з корупцією, – ділиться «Фізрук».

Раніше ми писали про Сергія – військовослужбовця прикордонної бригади «Сталевий кордон». До повномасштабного вторгнення працював у будівельній компанії, мав спокійне життя і щасливу родину. Та 24 лютого 2022 року для майбутнього прикордонника все змінилося, як і для кожного українця.

Та про Аню – військовослужбовицю 92-ї окремої штурмової бригади. На захист України жінка стала ще у 2020 році. У цивільному житті жінка повністю реалізувалася – є дружиною, мамою трьох дітей, педагогом та спортсменкою. А нещодавно вона отримала відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

А також про 28-річного Петра – штаб-сержанта і командира танка 3-ї окремої танкової Залізної бригади, що звільняла Харківську область. До повномасштабного вторгнення чоловік працював у Польщі й Німеччині.