«Тільки гуртом ми зможемо захистити рідних», – історія бійця ТрО
Олександр з позивним «Євсєй» – боєць 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил ТрО. Він батько чотирьох дітей, до повномасштабного вторгнення працював приватним підприємцем.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Олександр був готовий до війни, каже, ще у 2016 році зрозумів, що повномасштабна війна неминуча.
– Вдома була зібрана «тривожна валізка», памперси для дітей, запас пального. 24 лютого 2022 року я працював у Кропивницькому. Дізнався, що наступ іде по всьому кордону. Десь по обіді я вже був у Харкові, а наступного ранку, прихопивши вітчима та кума, прийшов у військкомат. Проте мене відправили додому, бо я маю трьох неповнолітніх дітей, – розповідає чоловік.
Наступні кілька днів Олександр займався волонтерством – розвозив ліки. Проте хотів обороняти місто зі зброєю в руках та якнайшвидше вигнати ворога зі своєї землі.
– У мене була «блискуча» ідея поїхати за місто та пошукати зброю у посадках, там напередодні бої були… Зараз я розумію, наскільки це дурний міг би бути вчинок. Тоді побачив, що йдуть хлопці з рюкзаками, спитав, куди – кажуть, що в ТрО, ну і я з ними пішов. Але й до лав тероборони взяли неохоче, знов таки через дітей, – згадує боєць.
В Олександра було заправлене авто – на той момент це був дуже цінний ресурс, адже саме тоді по всій країні почалися проблеми з пальним. Саме завдяки машині чоловіка й взяли до лав ТрО на посаду водія.
– Дуже запам’яталося, як я вперше евакуював пораненого. Це було під Богородичним, після обстрілу повідомили, що є поранений. Приїхали – він «важкий», треба ноші, а значить, треба звільнити місце в джипі. Поки ми все це робили, нас тричі обстріляли мінометами. Зрештою завантажили й помчали. В голові була лише одна думка – довезти. На щастя, вдалося, врятували людину, – розповідає військовий.
Олександр говорить, що тільки гуртом українці можуть захистити своїх рідних та державу. Каже, після повернення додому всього, що пережив, дітям розказати не зможе, адже насправді війна – це найстрашніше, що може статися. Проте про побратимів, з якими вона звела, може розповідати багато хорошого.
А також, що боєць з Ізюма Богдан «Сільвер»
Та про командира взводу 5-ї Слобожанської бригади з Харкова «Ключа», якому вдалося повернутись з тривалої ротації у Серебрянському лісі без втрат загиблими.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
