У нашому підрозділі служать феноменальні люди: військовий ТрО про бойовий шлях

Він – пенсіонер, підполковник МВС у відставці. Каже, повномасштабна війна не стала несподіванкою, проте зізнається, що таких масштабів він не очікував.

Історію військовослужбовця кореспонденту медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.

«24 лютого прокинувся вдома на Малій Данилівці від обстрілу, одразу прийшло розуміння того, що сталося. Взяв маленький рюкзак, уночі склав необхідні речі. Коли наступного дня дружина прокинулась, я вже був зібраний. Обійшлось без скандалів. 25 лютого був уже в ТрО», – розповідає чоловік.

У Михайла є діти та онуки. Саме заради їхнього мирного та щасливого майбутнього він пішов захищати Україну.

«У мене було цікаве насичене життя. Я був засновником підприємства, в яке вклав душу та кошти. В мене прекрасна сім’я. І тут хтось прийшов зруйнувати моє життя. Мені є за що воювати, бо для мене Україна – це моя робота, моя родина, мої онуки», – говорить «Дядя».

У теробороні Михайло одразу обійняв посаду командира взводу. Перший бій прийняв у Харкові. Пізніше були місяці навчань та підвищення – військового призначили командиром роти. Перших втрат вони зазнали у лісі під селом Богородичне, розповідає «Дядя». Своїм підрозділом чоловік пишається та розказує про бійців із захопленням.

«У нас були феноменальні люди: 10 людей навчались або викладали в університеті Каразіна, 30 % мали вищу освіту, і всі були добровольцями, які прийшли в перші дні війни. Кожна людина достойна почестей. Українці – народ спокійний, тихий, але спробуй їх візьми», – зазначає військовий.

Михайло зізнається, що на посаді командира роти найбільше боявся того, що не зможе дати бійцям потрібних знань. Пізніше вони несли службу в Курдюмівці Бахмутського району. Там військовослужбовцям знадобилися всі здобуті вміння.

«Це була справжня бойова робота. На найнебезпечнішу позицію в тому районі я кожен день сам водив зміну. Йшли серйозні бої, люди були з різних взводів, я повинен був зробити це сам. Тому ніхто не сказав, що вони кинуті й про них не дбають», – розповідає «Дядя».

Там чоловік дістав поранення – дві скалки пробили тіло, обидва пройшли повз артерії, не порвавши їх. Після кількох місяців лікування «Дядя» повернувся в стрій.

«До Перемоги ще далеко, але вона обов’язково буде – і з Кримом, і з Донбасом», – говорить Михайло.

Раніше ми розповідали про Євгена з позивним «Форест», який мав престижну роботу з гарною зарплатою та право не воювати.

Раніше ми розповідали про харків’янина Сергія з позивним «Дракон», який служить у лавах Харківської окремої бригади територіальної оборони від початку повномасштабного вторгнення.

Ще ми писали про військову медикиню Анну на псевдо «Ластівка».

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.