Улюблену справу не залишив навіть на війні: історія парфумера
Сержант артилерійського підрозділу 3-ої танкової бригади Андрій третій рік воює на Сході України. За цей час він побував в найгарячіших місцях та брав участь у звільненні Харківської області. Андрій досить відомий у професійній спільноті представник українських інді-парфумерів, які і зараз, під час війни, виробляють свою продукцію.
Свої власні парфуми військовий почав створювати ще задовго до повномасштабної війни, і коли пішов в ЗСУ, то вирішив, що війна – не привід залишити улюблену справу. Тому на війну теж поїхав з коробкою, в якій містилось все необхідне для створення невеличкої парфумерної лабораторії – ваги, інструменти, посуд та найцінніше – інгредієнти. Історію військовослужбовця опублікувало видання Цензор. НЕТ.
Звичайно, багато вільного часу у військових немає, доводиться жертвувати іншим.
– Я менше читаю книжки, рідше сиджу в інтернеті. Буває, тижнями немає на це часу, бо іноді ледь встигаєш навіть поспати, – розповідає Андрій.
Чоловік зізнається, що через пів року війни зрозумів, що поступово втрачає навички. Тому почав шукати компоненти, списувався з друзями-парфумерами, які допомагали в пошуках необхідного, потім знайшов тихий куточок, обладнав його й у вільні хвилини занурюється у творчість.
– Про моє хобі знають, ті, з ким я безпосередньо працюю. А оскільки парфумами я займаюсь лише в вільний від служби час, і це нікому не заважає, то командування ставиться до цього нормально. При переїзді теж все просто – вся лабораторія вміщується у звичайну коробку від Нової пошти, – каже Андрій.
Спеціально під конкретну людину чоловік зараз парфуми не створює. Але всі парфуми створюються і існують в невеликій кількості, бо як пояснює Андрій, ані напрацювати велику кількість, ані продати їх він не зможе. Іноді замовляють якісь парфуми давні знайомі.
– Зазвичай віддаю те, що в мене вже є. Наприклад, приходять і питають, чи є якісь солодкі аромати або свіжі. Колись тільки було, що попросили створити аромат для свічки, то я на папері його створив і відіслав колегам, які вже, власне, зробили свічку з таким запахом, – розповідає чоловік.
Проте серйозною проблемою є пошук та купівля всього необхідного. За словами Андрія, йому дуже допомагають друзі. Військовий говорить, що зараз замислюється над тим, як після повернення до мирного життя створить повноцінний власний бренд.
– Український парфумерний ринок безмежний, багато хто користується парфумами в тому чи іншому вигляді. Я знаю парфумерів, які й зараз розробляють парфуми й в них виходить отримувати дохід. Хоча це і важко, бо всі компоненти імпортні, коштують дорого, тож і на парфуми ціна не маленька. І це говорить про те, що людям наша продукція потрібна, можливо, саме зараз декому це дуже допомагає. Тож головне зараз вигнати з нашої землі окупантів, і тоді вже можна повертатись до улюбленої справи, – розповідає Андрій.
На його думку, це станеться не так скоро, як ми мріємо.
– Навіть, якщо росіяни захоплять ще деякі наші території, вони втратили Україну і вже ніколи не зможуть у нас хазяйнувати, – зазначає чоловік.
Раніше ми писали про Олега з позивним «Чорний» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. За два роки війни чоловік пройшов зі своїм батальйоном виконував бойові завдання на багатьох ділянках фронту, зокрема, на Донецькому і Лиманському напрямках.
Та про Сергія на псевдо Лютий військовослужбовця бригади «Сталевий Кордон»
А також про Євгенія з позивним «Джон» військовослужбовця 120-го окремого батальйону Сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати пішов з першого дня великої війни, за цей час отримав поранення, але повернувся на службу.
