Вбивча двійка: як працюють снайпери-прикордонники
Снайперська пара з позивними «Цепіш» та «Скал» має за плечима багато бойових виходів. Секрет успішного виконання завдання – злагоджена робота в команді та знання. Адже окрім вміння влучно стріляти та орієнтуватися на місцевості, снайпер має вивчити саперну справу, аеророзвідку, тактичну медицину та багато іншого.
Історію військовослужбовців пресслужба бригади «Сталевий кордон» виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».
Обидва снайпери свого часу пройшли строкову службу та до початку повномасштабного вторгнення жили звичним цивільним життям. Але після того, як росіяни зайшли відкрито зайшли в Україну, чоловіки вирішили, що потрібно йти воювати.
– Сюди я прийшов 24 лютого 2022 року, тоді усі робили вибір – чи потрібна їм батьківщина, чи ні. Спочатку мене запросили готувати людей з цивільного життя, які прийшли в добровольче формування територіальної громади. Доводилося бувати під обстрілами й виходити з ними працювали. Потім я ухвалив рішення піти десь служити офіційно, бо у мене син офіцер й лишатися осторонь я не міг. Тоді якраз створювався 15-й мобільний прикордонний загін «Сталевий кордон», до мене підійшов мій нинішній командир та запропонував спробувати себе у снайперському ділі, – розповідає «Цепіш».
– Я одразу пішов у військкомат, потрапив у прикордонний загін і мені одразу запропонували посаду снайпера. Перший постріл я ніколи не забуду, він був виконаний зі снайперської гвинтівки Драгунова. Постріл був влучний, – згадує «Скал».
Робота снайпера – дуже важка праця, діляться військові, бо снайпер має бути фізично витривалим і психологічно підготовленим до навантажень і ситуації на полі бою.
– Загалом у нашій роботі потрібно все розраховувати наперед. Найголовніше – фізична витривалість та витримка. Людина має бути завжди спокійною, бо багато доводиться чекати. Не кожній людині це під силу. Найдовше мені доводилося чекати на позиції 7 годин. Нема якогось строку, щоб ти міг сказати, що ти вивчився на снайпера – ти завжди йдеш до чогось більшого, постійно дізнаєшся щось нове, напрацьовуєш рухи, влучну стрільбу – цим постійно треба займатися, – пояснює «Скал».
– Для влучного пострілу треба зробити дуже багато – визначити відстань, вітер. Наша робота дуже відрізняється від інших військових спеціальностей, бо снайпер – це людина, яка не тільки робить влучний постріл, потрібно бути ще й штурмовиком, розвідником, аеророзвідником і зв’язківцем, ну й інженерна та саперна підготовка важливі, – розповідає «Цепіш».
Скал має гвинтівку українського виробництва.
– Зараз у мене гвинтівка UAR-10 українського виробництва, 308 калібр, вона оснащена прицілом Leupold Mark 5 – це дуже хороша фірма. Гвинтівка зручна, не важка, в ній немає недопрацьовок, – каже чоловік.
А у Цепіша – американська великокаліберна гвинтівка Desert Tech.
– Вона має свій характер, її треба опанувати, стати з нею одним цілим. Я її обрав, бо вона велика, гучна, противника далеко дістає. Робить постріл на дальню дистанцію 2400. Працює та влучає. якщо довго та наполегливо з нею працювати, – говорить прикордонник.
Та найголовніше у їхній роботі злагодженість та розуміння один одного.
– Один в полі не воїн, тому потрібен напарник, а інколи й двоє й троє, це люди, які допоможуть підготовити позицію, будуть «прикривати». З людиною, з якою виходиш працювати, ви повинні розуміти один одного й діями, й знаками. Бо ми робимо одну справу. Це все злагодження проходить на довгих та виснажливих тренуваннях. Люди повинні відпрацьовувати до дрібниці свої дії, – зазначає «Цепіш».
Раніше ми писали про Антона з позивним «Райт» – командира аеророзвідки одного з бойових батальйонів 5 Слобожанської бригади. Чоловікову 20 років, він має майже дві вищі освіти – до закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ ще рік, а от диплом Української інженерно-педагогічної академії гвардієць захищатиме вже через місяць.
Та про Дмитра з позивним «Звяга» – військовослужбовця 209-го окремого батальйону сил територіальної оборони ЗСУ. Воювати чоловік пішов добровольцем ще на початку великої війни. За цей час пройшов чимало «гарячих точок» та отримав низку нагород за службу.
А також про полковника Рустама Алієва, який очолює прикордонну комендатуру вогневої підтримки в бригаді «Сталевий кордон», підрозділ формувався з нуля на його очах. Бійці новоствореної комендатури швидко опанували нетипові для прикордонників новітні засоби озброєння та стали на захист країни.
