«Захищаю кохану і рідну землю»: боєць харківської бригади про мотивацію (фото)

Історію військовослужбовця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край». 

«У тебе на страх є рівно дві секунди, потім ступор – секунда, і роби свою справу, не чекай, рятуй. Чим більше хлопців ти перев’яжеш, витягнеш, тим краще», –  ці слова Олексій запам’ятав після першого бойового виходу. Він потрапив у піхоту, пройшовши відповідну підготовку.

– То був штурм посадки у Кліщіївці. Ми їхали на БТР4-Е і в нас прилетів чи снаряд протитанкової керованої ракети, чи мінометний, але всі залишились живі, тільки контузило сильно. Вже тоді я почав рятувати побратимів. Командира взводу поранило, інший взяв на себе управління групами. Я встиг допомогти трьом нашим хлопцям і відтоді зрозумів, що боятися нормально, але неефективно, треба діяти, тож і надалі рятував своїх. Завдання тоді ми виконали, зайнявши потрібну точку, – згадує військовий.

Олексій каже, бойові виходи були різні, але найважче з того досвіду – шлях до позицій і навпаки.

– Шість-вісім кілометрів в один бік під прицілом ворожих снарядів – неабияке випробування. Спочатку російський дрон висить, а потім вони гатять. Мабуть, у мене дуже добрий янгол-охоронець, і за час служби серйозних поранень я не маю, щоправда, після контузій зір і слух погіршились, тож треба буде коригувати, – розповідає чоловік.

Та попри всі випробування Олексій зізнається, що два роки служби змінили його на краще. 

– Раніше я якийсь «розшарпаний» був, зараз, вважаю, став більш організований, згуртований, осмислений. Кожен крок до чогось веде і це потрібно враховувати, – зазначає боєць.

Вже майже рік Олексій – технік вітчизняного розвідувального БпЛА  «Шарк». Протягом місяця він опановував комплекс і тепер удвох із побратимом запускає «пташку».

– Борт доволі простий у роботі, але потребує делікатного ставлення під час збирання-розбирання. Важливий момент – складання парашута. Завершуючи політ, «Шарк» на ньому спускається. Ми до останньої секунди хвилюємось, чекаємо на його повернення, аби все добре вийшло. Без нього робота зі знищення ворога зупиниться, а ми цього не хочемо, – говорить Олексій.

Кількість цілей, які були ліквідовані завдяки розвідданим з «Шарка», вражає – від скупчення піхоти до дороговартісних систем РЕБ, ППО і артустановок. Олексій зізнається, що жодного разу не пожалкував про рішення стати на захист Батьківщини. 

– У війську люди згуртовані, мають мету, працюють на результат. Мої побратими стали справжньою родиною. Вони класні, професійні, віддані. Я радий, що служу з кращими воїнами. Сам намагаюсь ніколи не втрачати бойового духу, в кожному дні шукаю позитив. Дуже хочу, щоб моя Батьківщина вистояла, заради цього я йшов сюди. А ще пообіцяв своїй дівчині, що по завершенню війни обов’язково створимо родину. Поки вона здобуває вищу освіту, я захищаю кохану і свою рідну землю, – каже чоловік.

Раніше ми писали про Сергія з позивним «Семен» – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. На захист України він став ще на початку повномасштабного вторгнення. За цей час він обороняв Харківщину, воював на Донеччині та отримав важке поранення.