Виїхав з окупації, щоб воювати за Україну – історія нацгвардійця з Харківщини

«Сова» жив у селі Нова Гнилиця, яке було окуповане вже 24 лютого. Проте чоловік уже з 26 лютого боронив Харків і робив усе можливе, аби наблизити деокупацію своєї малої батьківщини.

Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне оперативно-територіальне об'єднання НГУ.

«Виїжджав з окупації, щоб стати добровольцем. 26 лютого я вже був на позиції. Я потрапив до ЗРД. Ми близько другої години ночі зафіксували, як далекоміром міряють дистанцію до нашого БТР. Між нами та позицією ворога була дистанція півтора кілометра. Наступного дня ми разом з братом, який теж служить, та «Руді» пішли й знайшли там РПГ, постріли, протитанкову ракету. Вони готувалися завдати удар. Але ми пішли, забрали все звідти і поставили розтяжки», – розповідає «Сова».

Подібних історій у гвардійця чимало, він залюбки долучався до бойових груп, які робили різноманітні рейдові та розвідувальні заходи та формувалися на добровільній основі.

«У нас була група своя. Ми виходили на окружну, щоб виявити, коли й де працюють російські САУ, танки. Вони запускали свій дрон, нас бачили. Коли ми тільки починали рух в їхню в сторону, відразу був артобстріл. Та все ж ми виявили, звідки вони працюють, і все там замінували мінами ТМ. Потім до нас приєдналась група ОЗСП. Коли ми вийшли працювати, ми виявили окупантів, які сидять біля вогнища і просто п'ють чай. Звісно, ми їх помітили і відпрацювали. Снайпер зняв трьох. Інша група потім перевірила результат. Ми також разом з добровольцями «Археологом» та Назаром долучилися до групи, де був фахівець, який мав пристрій для перехоплення зв’язку, досить успішно працювали на Північній Салтівці та П’ятихатках», — ділиться гвардієць.

Через бойовий характер «Сови» його військова кар’єра стрімко пішла вгору.

«У липні я вже був командиром міномета «Васильок» (2Б9), калібр 82 мм. Ми працювали в Руській Лозовій, Дементіївці, Слатиному. Після того, як ми виїжджали працювати, нам казали, що ми відпрацювали дуже добре. Одного разу працювали під населеним пунктом Слатине. Ми вже відпрацювали, і все було добре, але раптом помітили, що з лісосмуги виїхав БМП. Наш навідник «Мур» прямим наведенням чотири міни закинув по БМП. Нас перекинули на напрямок Куп'янська. А згодом на Луганський напрямок. Я став командиром міномета 120 мм. Ми працювали, де була переправа через ріку. Наша піхота по один бік стояла, а російська за рікою. Звісно, ми відпрацювали так, щоб наші бійці змогли перейти цю річку», – розповідає «Сова».

Мандрівний мінометний розрахунок працював і вдень, і вночі. За умов тотального насичення повітряного простору сенсорами противника це вкрай небезпечна робота, яка вимагає сталевої витримки.

«Зараз ми теж виїжджаємо, працюємо. Нас постійно бачать з безпілотників. І як тільки ми відпрацьовуємо – зразу відповідь йде. Якщо є команда, і треба вести вогонь, ми стріляємо, навіть якщо по нас йде вогнева відповідь ворога», – зізнається чоловік.

Його невеличкий колектив пройшов жорстокі випробування на передовій. Більшість його побратимів прийшли з піхоти і тому на власному досвіді розуміють, наскільки важко без артилерійської підтримки в окопі.

Гвардійці бригади «Спартан» є питомою складовою Сил оборони України, вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, мужньо б’ються за волю та суверенітет українських земель.

Нещодавно ми розповідали історію офіцера бригади «Азов» Марії.

Нагадаємо, у Харківській області стартував набір до «Гвардії Наступу». Приєднатися до формувань кличуть умотивованих та патріотичних громадян, які братимуть участь у звільненні тимчасово окупованих територій. Кампанія – не є мобілізацією населення, а кожен доброволець зможе самостійно обрати бригаду, до якої хоче долучитися.