Військовий з позивним RIP: як боєць «Гарту» нищить ворожі дрони

Абревіатура «Rest In Peace» в перекладі з англійської означає «спочивай з миром». Але Роберт каже, що в його випадку означає зовсім інше. Перша літера – його ім’я, а наступні – особисте. 

«Я наробив багато шевронів зі своїм псевдо і вішатиму їх на кожного російського окупанта, який зустрінеться на моєму на шляху», – жартує військовий.

Батьки Роберта родом з грузинського міста Руставі. Але в першій половині 1990-х виїхали до України через війну, яку проти Грузії розгорнула росія. Оселилася родина в Житомирі. Там і народився Роберт.

«Я вважаю себе українцем, але постійно слідкую за подіями, які відбуваються в Грузії. Там дуже складна зараз ситуація. Грузинський та український народи весь час допомагали один одному. Більшість грузинів – за Україну. І коли я спілкуюся з моїми рідними та друзями, які перебувають на Кавказі, розмова обов’язково розпочинається і закінчується словами «Слава Україні! Героям слава! Слава героям Грузії, які воюють за Україну в цій війні!» І якщо, не дай Боже, відбудеться конфлікт між росією та Грузією, я обов’язково туди приїду і захищатиму своїх рідних. Бо там бої брати, сестри, бабусі, дідусь. Я дуже за ними сумую. І коли закінчиться війна, обов’язково до них приїду», – ділиться чоловік.

Роберт здобув вищу освіту за спеціальністю «Електротехніка та електромеханіка», але за фахом працювати не пішов. У нього є два на рік старші брати-близнюки, які потрапили до Сил Спеціальних Операцій. Це і стало мотивацією для Роберта піти служити народу України.

«У мене була можливість піти служити до братів, але я вирішив обрати свій шлях. Не хотів бути, так би мовити, «мазаним». І після закінчення Університету я пішов до 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців. Дуже гарний там був колектив, але після року служби вирішив перевестися до 11 прикордонного загону. Там три роки ніс службу в зоні АТО та ООС. Виконували завдання з прикриття підрозділів ЗСУ, відбивали ДРГ, коли ті заходили, контролювали лінію зіткнення, щоб не просувалися як ворог, так і контрабандисти», – розповідає військовий.

Після чотирьох років, проведених у Держприкордонслужбі, Роберт звільнився. Захотів себе спробувати в ГУР чи СБУ, але не встиг – розпочалося повномасштабне вторгнення. І він відразу пішов до військкомату. Коли почалася битва за Бахмут, Роберт вперше в житті побачив БпЛА. І відразу зрозумів, що за ними майбутнє. Його настільки вони зацікавили, що згодом він став спочатку оператором БпЛА. Наразі Роберт у складі бригади «Гарт» вже на іншому фронті – протидії БпЛА малих та тактичних рівнів.

«Нещодавно наші друзі попросили нас допомогти з протидією ворожим БпЛА. І після того, як ми почали працювати на ділянці, там стало помітно чистіше повітря. Вони нам дуже дякували, мовляв, тепер хоч машинами можна проїхати більш-менш безпечно. Нам вдається дуже ефективно працювати, ми збиваємо ворожі дрони у великій кількості, «садимо» їх ще до того, як вони підлітають до лінії бойового зіткнення», – розповідає Роберт.

Сам Роберт планує воювати доти, доки не побачить, як розвалилася російська імперія. Він не вірить, що рф заспокоїться, навіть у разі підписання мирної угоди. Якщо в такому разі оголосять демобілізацію, перш за все Роберт планує звільнитися. Вирішити певні особисті справи, а потім знов повернутися до війська. Можливо навіть втілити свою в життя давню мрію – піти в спецслужби. А ще – створити сім’ю.

Раніше ми писали про Артема з позивним «Кліщ» – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. За майже три роки чоловік побував у Соледарі, Нью-Йорку, Вугледарі, Ясній Поляні та інших «гарячих» напрямках. А також отримав кілька поранень і контузій, до того ж вороги двічі труїли його з бойовими товаришами газами.