Військовослужбовиця з Харківщини розповіла про бойовий шлях

Історію військовослужбовиці на своїй сторінці у Facebook виклала пресслужба 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, повідомляє медіа «Слобідський край».

До ЗСУ жінка приєдналася 15 квітня 2022 року. Цей день залишився в її серці назавжди. Каже, мамі до останнього не зізнавалася, що пішла до війська.

— Псевдо Зіниця мені придумала посестра на псевдо «Мати», типу, «бережи, як зіницю ока» — це стосовно моєї посади, бо до кожного документа треба ставитися відповідально. Робота дуже специфічна, але вона мені подобається. Спочатку я гадала, що ніколи не розберуся в цьому напрямку, а зараз згадую про це з усмішкою. Бо коли ти мотивована, то і гори звернеш, — розповідає Ірина.

Жінка розповідає, що найважче їй було у Часів Ярі.

— Було важко не фізично, а морально. Перебуваючи в холодному підвалі, спавши на лавочках та не знімавши бушлату, постійно переймалась за наших хлопців, щоб усі повернулись з позицій живими. В тому населеному пункті ми й зустріли Новий 2023 рік, — згадує Зіниця.

До військового життя жінка вже звикла, проте, зізнається, часом не вистачає того, що у цивільному житті було звичним.

— Не вистачає свого майстра манікюру, перукаря та моїх улюблених суконь. Хлопці допомагають мені води принести, щоб привести себе до ладу після робочого дня, вже вмію і буржуйку сама розтопити. Ми б’ємось за те, чому нема ціни в усьому світі – за Батьківщину. Після війни планую одразу ж поїхати додому та обійняти маму, яка мене у всьому підтримує й обов’язково буду подорожувати нашою вільною Україною та планую залишитися у війську, — каже Ірина.

Раніше ми писали про прикордонника Вадима на псевдо Оболонь, чоловік родом з Київщини. Прийшов служити по мобілізації. Раніше працював на одному з підприємств у столиці, а зараз – тримає оборону на Вовчанському напрямку у бригаді «Гарт».