Втратив ногу й повернувся на службу: історія гвардійця з Харкова

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Харків’янин Малий проходив строкову службу в Івано-Франківську, але згодом перевівся до військової частини 3017 та уклав контракт. Обійняв посаду гранатометника. 24 лютого 2022 року чоловік перебував на Луганщині на взводному опорному пункті. Перше зіткнення з ворогом було біля Рубіжного, там українські воїни боронили пансіонат, в якому ховалися місцеві жителі. 

— Ворог просто прийшов ордою. Його піхота почала наступати на хлопців, які стояли попереду нашої групи. Я швидко зрозумів, що може бути обхід з іншого флангу, тож ми приготувалися приймати бій з нашого боку. Після невеликого контакту стрілецької зброї, без втрат, ми тоді вдало відбили атаку окупантів, — ділиться Малий.

Після ротації, хлопець займав позицію в селі Золоте. Там чоловік провів близько чотирьох місяців.

— Перед нами було поле й невеличка лісосмуга, крізь яку ворог щоночі хотів прорватися. Ми бачили окупантів через тепловізор та підпускали впритул до 30 метрів для того, щоб ліквідувати їх. Коли йде бій, страх пропадає. У нас були РПГ, але нам було цікавіше з ними з автоматів пострілятись, бо казали, що там суперкруті бойовики, - каже гвардієць.

У липні Олексій брав участь у битві за Цупівку. Тоді він виконував обов’язки снайпера. Росіяни дуже добре замінували територію, тож на самому в’їзді до населеного пункту БТР підірвалися – командир та водій були тяжко поранені, їх відразу евакуювали.

— По нас стріляли з танків, Градів, мінометів та стрілецької зброї. Ми вибили загарбників звідти, проте не змогли закріпитись, бо нас почали «поливати», наче з відра. Нам довелось відступити. У нас було дві мотилиги (авт. бронетранспортер), але не було людини, яка знає як нею керувати. Один з побратимів сказав, що на тракторі вміє їздити, але поїхати так і не вдалося через те, що машина заглухла, тож йти довелося пішки. Цей бій тривав приблизно з четвертої ранку й лише після обіду нас евакуювали, - розповідає боєць.

Після перегрупування та відновлення, підрозділ Малого почав заїжджати на позиції поблизу Соснівки Золочівської громади. Ворог кинув чимало зусиль на захоплення села. Були постійні мінометні обстріли, працювали Гради, танки. Українські захисники змушені були відійти, але за декілька днів вдруге зайшли туди та почали далі облаштовувати опорні пункти та закріплюватись, зрівнявши лінію оборони.

27 липня 2022 року вдень ворог зробив невдалу спробу вибити українських військових з позицій. Близько одинадцятої вечора, коли Малий змінився з посту та прийшов до свого окопу, туди влучив ворожий снаряд танка.

— Я одразу подивився на хлопців поряд та сповістив командира, що тут важкі трьохсоті. Тоді я ще не відчував своє поранення, проте намагаючись встати, аби вийти з окопу, я впав назад. Життя нам врятував настил окопу. Із серйозно поранених уламками був лише я, у решти хлопців була контузія. Зрозумівши, що уламок наскрізь пробив мою стопу, я почав виповзати з окопу. Командиру взводу довелося виносити мене як рюкзак. Він ніс мене на своїх плечах, адже групі евакуації було майже неможливо проїхати крізь посадку, яка сильно постраждала через щільні обстріли, - згадує чоловік.

Олексія евакуювали до медичного закладу, він ще був притомний, тож йому повідомили, що ногу доведеться ампутувати, на що він жартівливо відповів: «Високо не ріжте, в мене там татуювання». Після цього чоловік проходив лікування у Харкові та Києві. Аби поставити протез Малий разом зі своєю дружиною через місяць після операції в Києві поїхав до Франції. Процес протезування зайняв близько трьох місяців.

— Я ставлюсь до цього просто. Ну, протез і протез. Головне, що я живий та ще й ходжу. Покидати службу я навіть не планував. Мені самому хотілось залишитись та допомагати хлопцям тим, чим можу, адже з власного досвіду знаю, що потрібно їм на передовій, - зазначає Олексій.

Раніше ми писали про спогади гвардійців про харківський контрнаступ.

Та про Сергія з позивним «Блєдний» – військовослужбовця Красноградського окремого батальйону Харківської окремої бригади сил ТрО.

А також про сапера з позивним «Алі», який служить у підрозділі батальйону підтримки Першої окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна з липня 2022 року.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.