З Європи на фронт: історія танкіста

Історію бійця медіа «Слобідський край» розповіли у 3 танковій Залізній бригаді.

У цивільному житті Петро опанував професію кухаря, а на «танкову стезю» став після проходження строкової служби в «Десні». Там він навчався на навідника танка, а також пройшов сержантські курси лідерства. Та працювати чоловік поїхав до Європи, а додому повернувся 23 лютого 2022 року і в перші дні повномасштабної війни пішов добровольцем. Каже, найважче було саме тоді. 

– Мій старший брат Руслан – військовий, тоді й тепер він служить у піхоті. Я ж опинився у танкових військах. Спочатку було важко, доводилося швидко переборювати страх. І я переборов завдяки фронтовим друзям, які завжди поруч, – розповідає Петро.

Надійною підтримкою бійцю стала й кохана жінка, яку він знайшов серед війни. З полтавчанкою Валентиною чоловік познайомився через Інтернет. Вісім місяців молоді люди спілкувалися віртуально, а під час Петрової відпустки вперше побачилися. Згодом кохана тричі приїздила до воїна у район ведення бойових дій. У червні 2023 року Петро освідчився Валентині, а 14 листопада закохані одружилися. У чоловіка вже є 4-річний син Давид, а у жінки – 10-річна донька Валерія. А незабаром у молодого подружжя народиться дитина.

– Якщо добре дітям, добре і батькам. У родині найголовніше – мати спільну мову, порозуміння, злагоду. Війна робить між нами відстань, але тільки географічну, а не духовну. Перебуваючи на фронті, ти маєш знати, що є з ким по телефону поговорити, ти завжди маєш відчувати, що за спиною є родина, брати, сестри. Ми воюємо за своїх рідних, ми їм потрібні. Заради чого пішов на фронт, заради того треба й повернутися. Повернутися з Перемогою і будувати життя. Найперше, що я зроблю, повернувшись, обійму сім’ю, й поїдемо трохи відпочивати, – говорить військовий.  

Раніше ми розповідали про Сергія, який з перших днів повномасштабної війни добровільно пішов до війська. Спочатку був піхотинцем в одній з механізованих бригад, визволяв Херсонщину. Однак поранення похитнули здоров’я захисника, тож він вирішив перевестися в артилерію харківської 92-ї ОШБр.

А акож про Вадима з позивним «Хан» – військовослужбовця 120-го окремого батальйону 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Чоловік з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем та став на захист держави.

Та про піхотинця Богдана, який наразі він служить в одному зі штурмових батальйонів 92-ї ОШБр. До повномасштабного вторгнення чоловік працював за кордоном кухарем. Готував і в ресторанах, і в піцеріях, і у всесвітньо відомих мережах фаст-фуду.