З нічної зміни – до лав ТрО: історія бійця з Харківщини
Артем з позивним «Тьома» до 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ доєднався вранці 24 лютого 2022 року. Тоді, прийшовши з роботи додому після нічної зміни, чоловік почув перші обстріли й поїхав з міста Зміїв до Харкова.
Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Харківській окремій бригаді сил територіальної оборони.
Артем одразу пішов у військкомат та потрапив у ТрО. Згадує, як тоді сотнями йшли чоловіки, котрі хотіли вигнати ворога з України.
– У ті перші дні запам’яталося, що приходило дуже багато людей, добровольців, в яких одна мета – захист України. Ці люди, які тоді стали на захист нашої країни, захищають її й досі. За цей час ми з побратимами стали як одна велика родина, – говорить військовий.
Чоловік брав участь у Харківському контрнаступі.
– Ми дійшли до одного із сіл на кордоні з рф і звільнили його. Там я познайомився з однією родиною, з якою до сьогодні підтримую зв’язок. Ми товаришуємо з цими людьми, – розповідає «Тьома».
Після звільнення Харківської області боєць обороняв Бахмут.
– Ми були в багатоповерхівці, я почув голоси. Визирнув за кут, а там у районі 50–60 метрів магазин, і поряд з ним ходять близько 10 солдатів рф, «вагнерівців». Розбудив пацанів, які відпочивали, й ми зайняли оборону. Я поцілив по росіянах, почалися крики. Далі хлопці навалили туди з автоматів, і почався рух. Я бігав з другого на третій поверхи й відстрілював з важкого озброєння. Противник зазнав втрат в особовому складі, але йшов далі, – згадує чоловік.
Артем упевнений, що Україна обов’язково переможе.
– Україна вистоїть, у нас дуже міцні й сильні люди, які з першого дня показали, що не варто лізти на чужу землю. Разом ми єдині, ми сила, – зауважує боєць.
Раніше ми писали про Руслана – військовослужбовця 3-ї окремої танкової Залізної бригади, яка у 2022 році брала участь у Харківському контрнаступі. До повномасштабного вторгнення чоловік працював помічником судді у селищі на Одещині. Та на початку великої війни став військовим.
Та про Миколу – командира зенітної ракетної батареї 92-ї ОШБр. З дитинства він мріяв стати військовим, бо тато ППО-шник, але бажання хлопця батько не підтримав. Тому після закінчення школи Микола вступив у цивільний виш.
А також про Юрія на псевдо «Влас» – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил ТрО. Перед повномасштабною війною він устиг вийти на пенсію та мріяв, що буде займатися улюбленими хобі. Проте вже майже два роки виборює українську свободу на полі бою.
