З рядового в офіцери – за рік: історія гвардійця з Харківщини

Історію військовослужбовця медіа «Слобідський край» розповіли у Східному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Чоловік народився та жив у Первомайському, закінчив Харківський політехнічний інститут за спеціальністю «еколог», але за фахом не працював ані дня.

– Я і пекарем був, і охоронцем у супермаркеті, на елеваторі навіть працював. Строкову службу не служив. Жодного армійського досвіду не мав. Але у перші дні війни прийшов добровольцем. Узяли мене лише з третьої спроби, бо я обмежено придатний по здоров’ю та було троє тоді ще неповнолітніх дітей. Можна сказати, напросився у Нацгвардію, – розповідає «Лом».

Сергій тримав оборону під Балаклією, брав участь у визволенні Куп’янська.

– Онукам буду розповідати більше про Кремінну. Бо раніше було просто важко, а воювати під Кремінною в Луганській області – це живцем горіти у пеклі. Перший бій – це було щось незрозуміле, по тобі стріляють, ти стріляєш. А далі вже втягуєшся, починаєш бачити сенси, яких не бачив раніше, розумієш, що б’єшся за свою країну, – каже чоловік.

В юнацтві Сергій захоплювався боротьбою, навіть виборов титул бронзового призера чемпіонату СРСР. Через це й отримав позивний «Лом».

– Позивний такий дали, бо займався боротьбою, знаю багато прийомів, а проти лома немає прийому, – жартує гвардієць.

1 лютого 2023 року «Лом» керував однією з позицій поблизу Кремінної. росіяни перейшли в наступ та атакували позиції бійців, аби прорвати оборону. Сергій зумів організувати ефективну систему вогню. Він знищив групу ворога, що наступала, – 10 окупантів.

Запеклі бої не припинялися декілька днів. 2 лютого противник здійснив чергову спробу прориву в районі Кремінної. Сергій особисто намагався знищити ворожий БМП-2. Перша граната зрикошетила від корпусу і влучила в гранатометний розрахунок ворога, другий постріл був у башту машини – ворожа БМП-2 відступила і вже не могла вести вогонь.

За мужність та відмінні бойові навички Сергія представлено до високої державної нагороди.

Після Перемоги він планує повернутися до мирного життя.

– Контракт не підписував, я мобілізований. Що б не робив, намагаюся виконувати це якнайкраще, може, тому й став з рядового офіцером за рік. Іду до мети та роблю все, що від мене залежить. Буду робити так і надалі, – говорить гвардієць.

Коли повернеться додому, чоловік хоче якомога більше часу проводити з родиною.

– Родина у мене найкраща! Старша донька тільки стала повнолітньою, вчиться на дизайнера. Молодші ходять до школи, дружина телефонує, якщо можна, кожного дня. Я щаслива людина, бо є ті, хто на мене чекає, а моя робота потрібна людям, – зазначає Сергій.

Раніше ми писали про Євгенія з позивним «Ворон» –  помічника капелана в Харківському окремому батальйоні територіальної оборони. 

Та про командира роти у 5-й Слобожанській бригаді Національної гвардії України Дениса з позивним «Шрам», який у свої 24 роки вже встиг пройти бої за Харків, Балаклію, Куп’янськ і Кремінну.

А також про Віталія з позивним «Клім» – військовослужбовця бригади «Спартан», який двічі вважався загиблим та двічі потрапляв у полон.

Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.