Повернулися не всі, але не зламались: боєць 92-ї ОШБр розповів про службу, втрати й першу нагороду

Історію військовослужбовця пресслужба 92-ї ОШБр виклала на своїй сторінці у Facebook, повідомляє медіа «Слобідський край».

Прибувши у бригаду, його вразила інтенсивність навчань.

«Багато медицини, тренувань, можливість опанувати різні види зброї. А коли почав ходити на бойові виходи, зрозумів, чому нас постійно тренують: на передовій велика кількість ворожих дронів, міни, обстріли – потрібно бути обізнаним, це рятує.  Два тижні, місяць – тривалість бойових виходів піхотинця варіюється», – розповідає Андрій.

Завдання бувають різні, говорить захисник. Інколи доводиться тримати позицію, а інколи малими групами йти на облаштування нової.

«Саперна або штикова лопата, сокира і вперед. По темному копаєш, уважно слухаєш небо, ховаєшся і знову копаєш. В кожен метр українського чорнозему доводиться «вгризатись» неймовірними зусиллями. Виживати допомагають українські «Вампіри», з яких побратими скидають все необхідне. Хоча винахідливість на «нулі» теж не завадить. Бувало, знаходили з хлопцями невеличкі кринички і добували воду по «сіряку». Якщо дуже холодно – грілись мішками: дві ноги у два мішки, і реально зігріваєшся. Це вже такі лайфхаки придумали. Бувало, що, повернувшись із завдання, вже через три дні йшов на евакуацію побратимів, адже війна зближує, і ті, з ким пережив найважчі моменти, стають  рідними», – ділиться Андрій.

Нещодавно його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Це моя перша нагорода за рік служби, однак, на превеликий жаль, відчуваю гіркий біль, оскільки з крайнього завдання повернулись не всі. Дрони ворога «зламали» плани, але не дух. Не дочекаються», – зазначає військовий.

Раніше ми писали про Дмитра з позивним «HELL» – військовослужбовця 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. До повномасштабного вторгнення він працював директором з маркетингу та IT в одному з трьох франчайзі KFC в Україні.