Кохання під час війни: як офіцер Залізної бригади одружився з коханою у Харкові

Історію військовослужбовця та його дружини розказали у пресслужбі 3-ї окремої танкової Залізної бригади.

Історія кохання Андрія та Анастасії почалася ще у 2021 році у супермаркеті. Там чоловік працював, отримавши фах маркетолога у Тернопільському національному технічному університеті, а дівчина, ще студентка, влаштувалася на роботу. Керівництво доручило Андрію взяти шефство над Анастасією.

«Мені важко пояснити, як то все сталося. Почав допомагати Насті, а вже за кілька днів відчув, що мені хочеться частіше бачити її усмішку, спілкуватися. Якась невідома сила тягнула до неї. Але головне — її очі. Можна сказати, що я втонув в її очах», — посміхається Андрій.

«Він мені дуже допомагав на роботі. Я відразу зауважила, який він комунікабельний, добрий, до кожного має індивідуальний підхід. Але, мабуть, найбільше мене підкупило його чудове почуття гумору, яке допомагає вирішувати найскладніші проблеми. Так я закохалася», — згадує Настя. 

Перше побачення, квіти, прогулянки містом, розмови і вже за місяць Андрій запропонував коханій жити разом цивільним шлюбом. Орендували у Тернополі квартиру і почалося тихе, щасливе сімейне життя.  

«Це був, мабуть, один з найкращих періодів мого життя. Я все більше пізнавала Андрія та пересвідчувалася, що він у мене найкращий. Графік роботи у нас був досить напружений, я втомлювалася, але вдома завжди мала повну підтримку й усіляку допомогу. Він не лише допомагав мені по господарству, а вчив правильно сприймати труднощі, філософськи ставитися до них і правильно розраховувати сили. Я ще більше закохувалася в нього», — каже Анастасія.

Навесні 2023 року Андрій отримав повістку. Чоловік сприйняв це спокійно, бо розумів, що потрібно йти захищати країну. А для Анастасії дуже важко далося усвідомлення, що коханий вирушає на війну.

«Я все розумію, що треба захищати країну, але у той момент, мені було дуже боляче. Я плакала, у голову лізли усілякі думки. Я була ніби вся розбита. Але згодом змогла опанувати себе і включити раціональне мислення, сприйняти ситуацію так, як потрібно», — згадує жінка.

Після прискорених офіцерських курсів у червні 2023 року Андрій прибув на Харківщину в танковий батальйон Залізної бригади. Для Анастасії розпочалися дні сповнені тривоги, рятували її лише його телефонні дзвінки. В березні цього року черговий дзвінок став особливим: Андрій запропонував взяти офіційний шлюб.

«Мені важко пояснити, чому я так вирішила. Сказала Андрію, що згодна тільки, якщо не чекатимемо його відпустки, а я приїду у Харків і там візьмемо офіційний шлюб», — говорить вона.

У пригоді стали вишиті сукня та сорочка індивідуального пошиття, які Настя, ніби передчуваючи щось, забрала у майстра за кілька днів до пропозиції коханого.

26 березня молодята оформили офіційний шлюб у Харкові, куди командування відпустило Андрія у коротке звільнення. На церемонії були присутні лише троє побратимів нареченого.

«Ми ще раніше домовлялися, що у нас не буде гучного весілля. Коли Андрій приїде у відпустку, повечеряємо у тісному колі рідних. Цього досить. Та на все життя залишиться пам'ять про те, де ми взяли шлюб. Буде про що розповісти дітям», — додає Анастасія.

 Раніше ми писали про Олега на псевдо «Озі». Псевдонім він отримав за любов до рок-музики на честь вокаліста гурту «Black Sabbath» Оззі Осборна. До повномасштабного вторгнення Олегу не довелося служити у війську, він працював начальником виробництва на невеличкому приватному підприємстві та мав чудову родину – дружину та кохану донечку. Але все змінила війна.