Зі студентської лави – на фронт: історія бойової медикині
Військова медикиня Анна на псевдо «Ластівка» мала піти на четвертий курс медичного факультету Харківського національного університету імені Каразіна, та вирішила стати волонтером у військовому шпиталі. Працювала у травматології, у реанімації, а потім вступила до лав Нацгвардії.
Про це повідомляє «Слобідський край» з посиланням на Східне територіальне управління Національної гвардії України.
Після повномасштабного вторгнення жінка вступила до лав Національної гвардії України, де вже проходив службу її чоловік.
«Мені запропонували посаду санітарного інструктора в одній із патрульних рот, і я миттєво погодилася. Потрібно було одразу адаптуватися – я почала з евакуації. Ми виїжджали, щоб урятувати поранених хлопців. Доводилося працювати цілодобово, телефон завжди був увімкнений. Найважче було, коли хлопці отримували поранення під час обстрілів у населеному пункті Майорськ. Під обстрілами мінометів, артилерії я оглядала кожного, капала інфузії, робила інші маніпуляції, надавала домедичну допомогу та передавала до евакуаційних бригад», – розповідає «Ластівка».
Жінка навчала бійців тактичній медицині, бо такі навички можуть урятувати їхні життя, коли поряд не буде професійних медиків.
«Втрачати побратимів дуже болісно, адже за цей рік ми стали наче одна родина. Тому я намагалася допомагати хлопцям, аби вони мали шанс урятувати життя собі або товаришеві», – каже медикиня.
За цей час Анні довелося пережити всі труднощі військового побуту. В таких умовах кожна секунда важлива, говорить жінка, бо швидка допомога означає більше шансів на виживання, збереження кінцівок і життя бійців.
«Живеш у підвалах, у бліндажах, де ти сама повинна створити умови для надання медичної допомоги. Не знаю, як для кого, а для мене це було викликом. Мала відведений куточок, де проводила стерильні процедури. Ми використовували пластикові контейнери з кришками замість ниркоподібних лотків», – говорить Анна.
«Ластівка» зізнається, що за весь цей час найважче випробування – поранення чоловіка. Та вона приборкала емоції й продовжила працювати.
«Навіть після того, як його евакуювали до лікарні, я не змогла просто сидіти та плакати. На той час була у Зарічному і продовжувала свою роботу, бо зрозуміла, що я не маю права опускати руки», – згадує медикиня.
Раніше ми розповідали історію бійця з позивним «Тигр», який служить у батальйоні «Дике поле», що входить до складу 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна.
Також ми писали, про інструкторку Нацгвардії розповіла, як проходять бойову підготовку військові.
А також про військового ТрО, який в бойових умовах прийняв командування ротою.
Головні новини Харківська область читайте на нашому сайті.
