Гречка та аптечка: чи дарують, чи агітують?

Розібратися у цих тонкощах взаємодії політиків і виборців мені допоміг омбудсмен із захисту виборчих прав Громадянської мережі ОПОРА у Харківській області Юрій Чумак.

– Пане Юрію, для початку розкажіть, що таке підкуп?

– Для чого нас підкуповують? Щоб спонукати віддати голос за певного кандидата, кандидатку чи партію. Перш за все варто розуміти, що це поняття регулюється законодавчо, зокрема в Законі «Про вибори народних депутатів Украї­ни». Відповідно до нього забороняється проводити передвиборну агітацію, що супроводжується наданням не тільки виборцям, а й закладам, установам і організаціям грошей або товарів на безоплатних чи пільгових умовах. 

Така «роздача слонів», що супроводжується закликами голосувати за або не голосувати за певну партію чи кандидата в депутати або згадуванням назви партії чи імені кандидата, є непрямим підкупом виборців.

А вже в Кримінальному кодексі України (у 160-й статті) йдеться про відповідальність за такі дії. Там говориться, що підкуп – «це прий­няття пропозиції, обіцянки або одержання виборцем для себе чи третьої особи неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення будь-яких дій, пов’язаних з безпосередньою реалізацією ним свого виборчого права або права голосу».

– До нашої школи навесні приїздив народний депутат з нашого округу. Він цікавився, чим може допомогти закладу. Звичайно, школа не відмовилася, і тепер у нашому кабінеті історії поміняні на нові старі вікна. Після цього в соціальних мережах ми побачили фотографії класу і повідомлення про те, що завдяки нашому депутату в школі відбулися оновлення. Та ще й батьків наших учнів просили написати подяки цьому депутатові. Чи правильно я розумію, що це такий собі завуальований підкуп виборців? Чи це законно?

– Якщо це робить депутат чи депутатка до моменту реєстрації кандидатом у депутати, то порушенням це не є, оскільки в Україні відповідальність за неправомірну агітацію настає з моменту реєстрації кандидатом у ЦВК. Випадок у вашій школі – радше не зовсім етичний піар цього депутата напередодні виборів. І тут слід нагадати, що народні депутати – це законодавці, завдання яких – виробляти ефективні закони, які працювали б так, щоб школи не змушені були приймати подачки. Крім того, Закон «Про освіту» взагалі забороняє будь-яку діяльність релігійних та політичних інституцій в освітніх закладах.

А от коли цей депутат знов надумає балотуватися до Верховної Ради України і вже як зареєстрований кандидат, приїжджаючи до навчального закладу та роздаючи подарунки, закликатиме проголосувати за нього, це буде кримінально каране діяння. Адже здійснення передвиборної агітації шляхом надання підприємствам, установам, організаціям безоплатно товарів підпадає під ч. 3 ст. 160 Кримінального кодексу.

– Отже, якщо я візьму «гречку», я відповідатиму? А той, хто підкуповує?

– У частині першій вже згадуваної 160-ї статті Кримінального кодексу є дужа важлива норма, про яку мусять знати виборці. Вона передбачає покарання саме за прий­няття пропозиції або одержання виборцем певних пільг, товарів, грошей тощо – якщо є письмова чи усна згода виборця, він нестиме відповідальність. Друга частина статті говорить про покарання тих, хто такі неправомірні пропозиції надає. А третя частина саме стосується непрямого підкупу виборців через подарунки кандидатів для установ і організацій. При цьому відповідальність за підкуп виборців доволі жорстка: починаючи від значних штрафів і закінчуючи позбавленням волі на строк до семи років.

– Багато хто з моїх колег має досвід роботи на виборчих дільницях. Може, й мені піти? Я маю на це право?

– Звичайно, учителі можуть долучатися до виборчої діяльності, але не можуть агітувати в робочий час. Так само, педагогам не заборонено працювати членами дільничних виборчих комісій.

– Знаю про випадки на минулих виборах, коли за фото бюлетеня, де ти поставив потрібну галочку, обіцяли гроші. Але ж фотографуватися в кабінці не можна. Це так?

– Тут не все так просто. Закон «Про вибори президента України» мав таку заборону. На цих виборах чітких пересторог немає. Заборонено контроль за волевияв­ленням виборців. Порушенням таємниці голосування є, коли, уявімо, хтось заглянув у вашу кабінку для голосування, побачив, за кого ви проголосували, і передав цю інформацію третій особі. Фотографування є порушенням закону, але напряму буде дуже важко довести це. За саме фотографування притягнути до відповідальності не можна, але якщо такий факт є елементом брудної технології, пов’язаної саме з підкупом виборця, і яку доведуть правоохоронці, доведеться відповідати. Наприклад: дали гроші, наказали проголосувати за певну особу, але після цього треба надати доказ – фото бюлетеня з відповідною відміткою. Інша ситуація, коли гроші не дали, але примусили голосувати за певного кандидата/партію, по­грожуючи звільненням з роботи чи незаліком у випадку навчання студентів тощо. Якщо такі дії мають місце, тоді громадянам, на яких тиснуть, слід скаржитися до поліції, оскільки такі дії мають ознаки злочину, що карається ст. 157 Кримінального кодексу України – перешкоджання здійсненню виборчого права. Загалом, я закликаю наших виборців не грати в рулетку із законом, і селфі робити у більш прий­нятних для цього місцях.

– А якщо взяти, наприклад, гроші, дати усну згоду проголосувати за потрібного кандидата чи партію, а потім змінити своє рішення і проголосувати по-чесному?

– По-перше, по-чесному вже не вийде, бо людина вже нечесні дії вчинила. Фактично взяла хабар. По-друге, на цьому вже злочин закінчено – людина прийняла незаконну пропозицію, що є кримінальним порушенням. І про це мають знати виборці.

– Куди звертатися, якщо став свідком чи об’єктом підкупу?

– Усі правопорушення, які будуть пов’язані з виборами і свідками яких ви стали, – це компетенція правоохоронців. У такому разі треба звертатися до поліції.

– А чи бувало так, що когось таки спіймали на підкупі?

– Зі свіжих прикладів. Після минулих виборів президента України в поліції Харківської області було сім проваджень про підкуп виборців. Більшість із них були пов’язані з телефонними дзвінками від осіб, які пропонували вигоду за голосування на користь певного кандидата.

В Україні міцнішає тенденція притягнення осіб до відповідальності за підкуп виборців та інші злочини проти виборчих прав громадян. Якщо у 1999-му за підсумками виборів було притягнуто до кримінальної відповідальності одну особу, то, починаючи з 2004-го, таких кримінальних справ стає дедалі більше. І частина з них закінчилася вироками судів, люди навіть відбували покарання за ґратами.

– Чи може кандидат чи партія щось роздавати законно – не підкуповуючи виборців?

– У Законі «Про вибори народних депутатів України» є певна примітка, яка говорить про те, що кандидати чи партії можуть законно роздавати людям свою брендовану продукцію – наприклад, значки, ручки, блокноти тощо з логотипами партій, фото. Але вартість такої продукції не має перевищувати 125 гривень. У принципі, це усталена міжнародна практика. В іншому разі це непрямий підкуп виборців.

– Якось наша Оленка, ще будучи в молодших класах, приносила додому зошити з політичною символікою. Чи це законно?

– Це ще один важливий момент. Раніше юристи вважали, що, оскільки діти не є виборцями, їм можна роздавати усілякі гостинці: зошити, щоденники тощо. Сьогодні ж, уже на рівні опрацювання судової практики, судді дійшли висновку, що, коли дарують подарунки школярам, тим самим непрямим чином підкуповують їх батьків. Тож усе одно це є підкуп виборців. 

– Підкуп більш характерний для кандидатів-«мажоритарників», чи партії теж цим зловживають?

– Багато хто каже про те, що політична корупція росте з мажоритарних округів. На мажоритарному окрузі часто депутати нехтують своїми прямими обов’язками. Замість цього вони «підгодовують» свій електорат. Тому існують подарункові набори пенсіонерам і ветеранам до свят, ремонти у школах тощо. Таким чином підгодовують свій електорат. Коли ж приходять вибори, дехто з них забуває, що вже настає з реєстрацією відповідальність, і продовжують займатися тим, чим займалися досі. Я більш схильний вважати, що до підкупу більш дотичні кандидати (їх і кількісно більше), а не політичні партії. Хоча в нас фіксувалися випадки, коли цим займалися і партії. 

– Мені здається, що на підкуп ідуть великі гроші. Однак це ж зовсім не гарантує, що результат буде таким, як очікує той, хто цим займається. Невже це дійсно вигідно політикам, і це працює?

– Населення України в значній своїй частині є небагатим. Люди часто не можуть себе забезпечити всім необхідним, не кажучи вже там про якісь розваги, подорожі, дорогі покупки. За таких умов підкуп кандидатам обходиться дешево. Якщо порахувати ті ж продуктові набори – вони копійчані. Але люди їх беруть. Тому, на жаль, підкуп ще спрацьовує. Думаю, тенденція ця буде зменшуватися. Сподіваюсь на зростання, з одного боку, економічної спроможності більшості українців, а з іншого – на підвищення політичної культури і свідомості наших виборців.