Іграшки для підтримки, сітки для захисту: як майстриня з Біляївки допомагає військовим
У селищі Біляївка Лозівського району 71-річна Анна Кимівна Кардаш в’яже іграшки на продаж та плете маскувальні сітки, що рятують життя на передовій.
Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповіла майстриня Анна Кардаш.
Анна Кимівна все життя присвятила праці. Вона працювала на Краснопавлівському заводі, що був філією Харківського приладобудівельного заводу імені Т. Г. Шевченка. Її руками створювалися схеми для апаратури, яку використовували у військовому виробництві. Робота була складною та відповідальною, адже кожна деталь мала значення. Але навіть тоді, у вільні хвилини, вона бралася за улюблене рукоділля – в’язання, яке стало її пристрастю.
«В’язати я почала ще малою. Моя мама гарно в’язала, і я в неї навчилася. У нас у родині завжди було щось зв’язане: шкарпетки, серветки, кофтинки… Але найбільше люблю в’язати для дітей. Це швидко – п’ять хвилин, і вже готова маленька іграшка», – розповідає жінка.
В'язані іграшки майстрині з Біляївки / Фото надано Анною Кардаш
В’язані іграшки, що допомагають ЗСУ
Та її творчість – це не просто хобі. Анна Кимівна давно робить добру справу: її в’язані звірята, ляльки, машинки й колиски знаходять своїх власників не лише в Україні, а й за кордоном. А виручені кошти йдуть на допомогу Збройним Силам України.
«Рік тому ми продали ляльку в українському вбранні аж у Китай! Вона була великого зросту – 70 сантиметрів! Гроші пішли на матеріали для сіток. Це наша допомога тим, хто боронить нас на передовій», – ділиться майстриня.
Лялька в українському стилі була виконана з любов’ю та увагою до деталей – сорочка з маком, фартух з орнаментом, віночок з яскравими стрічками.
В'язані іграшки, які були продані за кордон / Фото надано Анною Кардаш
Маскувальні сітки та «кікімори»
Та не лише в’язаними іграшками Анна Кимівна допомагає українським воїнам. Разом з іншими жіночками громади вона щодня плете маскувальні сітки. Від початку повномасштабного вторгнення до цієї справи долучилася місцева школа, дитячий садок, а також небайдужі мешканці. На виготовлення однієї сітки йде три дні роботи – якщо працює п’ятеро людей.
«Все залежить від замовлень хлопців. Якого кольору треба: білі, зелені чи кольору землі – таким і плетемо. За три роки сплели 6 кілометрів 600 метрів сіток!», – розповідає волонтерка.
Сітки, сплетені для військових / Фото надано Анною Кардаш
Окрім цього, жінки взялися за ще складнішу роботу – виготовлення «кікімор». Ці маскувальні костюми рятують життя бійців, але їхнє плетіння – справжня майстерність.
«Треба зав’язати кожен вузлик, зробити так, щоб воно було зручним для військового, не заважало рухатися. Ми міряли на себе, робили розрахунки. У нас уже понад 40 таких виробів!», – з гордістю каже Анна Кимівна.
Кожну відправлену сітку чи «кікімору» доповнюють оберегами – маленькими ангелочками, сердечками, зробленими власноруч Анною Кимівною чи дітьми.
«Це не просто сувеніри, а наша частинка тепла, віри в них, вдячності за їхню щоденну боротьбу», – пояснює вона.
-1739278074.jpg)
Сувенірні поробки, які передають військовим / Фото надано Анною Кардаш
Ще кілька років тому вона разом з іншими волонтерками також виготовляла окопні свічки, але через нестачу коштів припинили.
«Ми всі отримуємо мінімальну пенсію. Донатимо, скільки можемо, але не все по кишені. На матеріали для плетіння сіток кошти надають інші волонтери: вони допомагають із сітками для основи та тканиною. Це дозволяє продовжувати цю важливу справу», – зазначила жінка.
Волонтери Біляївки, які плетуть сітки та допомагають військовим / Фото надано Анною Кардаш
Нагадаємо, «Слобідський край» писав, що колектив Шарівського ліцею Богодухівської громади активно підтримує військових. Нещодавно в Шотландії продали власноруч сплетених сувенірних гномів, а зароблені гроші витратили на виготовлення маскувальних сіток для захисників.
