Уламок летів у серце, але влучив у телефон: історія сапера, що розміновує Харківщину

Про це кореспондентці медіа «Слобідський край» розповів командир саперної групи ЗСУ Назар на псевдо «Крук».

Назару лише 30, але вже десять років він щодня ризикує життям, розміновуючи українську землю. Раніше він садив ліси, а тепер — очищає поля від смертоносного заліза, навчає мінній справі новачків і працює на деокупованих територіях, зокрема на Харківщині.

Каже, що колись вирощував життя, а тепер прибирає смерть із ґрунту. Його головна мета — зберегти людські життя, навіть якщо доводиться щодня наражатися на небезпеку.

«Мене оберігає янгол-охоронець. Було три випадки, коли я міг не вижити, але залишився живий», — розповідає Назар.

Назар — командир саперної групи ЗСУ/ Фото: «Слобідський край»

Один із таких випадків стався під час бойового зіткнення з ворожою ДРГ. Четверо противників були ліквідовані, п’ятого намагалися взяти в полон. Той випустив із рук гранату — вибух, і уламок летить просто в серце… Назару пощастило, що саме там у нагрудній кишені був телефон.

«Телефон витримав удар, уламок зупинила камера. Я купував цю модель саме через її міцний корпус і надійний акумулятор. І ось — він буквально врятував мені життя», — каже сапер, показуючи пробитий корпус.

Шматок металу зупинив мобільний під час вибуху / Фото: «Слобідський край»

Та це був не єдиний випадок. Якось куля пробила бронежилет, іншим разом уламки від снаряда влучили в рюкзак, наповнений мінами. Назар отримав поранення в стегно — уламки пройшли зовсім поруч.

«Якби уламки потрапили в боєприпаси, нас би просто не стало. Але рюкзак прийняв удар», — пригадує військовий.

Назар продовжує службу, попри кілька контузій. Його брат воює на Торецькому напрямку, батько — на Покровському. А вдома чекають дружина та двоє маленьких дітей. Саме заради них він і тримає стрій.

«Хочу повернутися й знову саджати дерева. Бути з родиною. Але поки — моя місія тут», — каже він.

Розмінування Харківщини — це не лише про техніку чи знання. Це щоденна боротьба між життям і смертю, в якій кожен уламок може вирішити долю. Іноді — завдяки випадку. А іноді — завдяки телефону, що вчасно опинився між уламком і серцем.

Раніше ми розповідали про бійця ЗСУ з позивним «Лісник», який власноруч створив унікальний пристрій для знищення боєприпасів із мінімальними витратами вибухівки. Військовий назвав свій винахід «Спалах».