Від ярмарків до РЕБів: як у Кегичівській громаді допомагають українським воїнам
Громади на зв'язкуВід початку повномасштабного вторгнення жителі Кегичівської громади – підприємці, фермери, представники місцевої влади – об’єднали зусилля, щоб допомагати Силам оборони та безпеки України. Організовують благодійні акції, надають фінансову допомогу військовим і їхнім родинам, виробляють окопні свічки та плетуть маскувальні сітки.
10 % доходів на підтримку ЗСУ
За словами селищного голови Антона Доценка, у співвідношенні до власних доходів громади допомога ЗСУ становить майже 10 %.
«Звісно, допомога нашим захисникам – це пріоритет, запит суспільства, громади, і ми його з честю виконуємо. Запитів багато, але працюємо в межах своїх сил і можливостей. У більшості випадків допомагаємо хлопцям незалежно від того, звертаються земляки та частини, де служать наші жителі, чи ні. Якщо запити є, намагаємося допомогти всім», – зазначає Антон Доценко.
Громада надає допомогу різними способами. У більшості випадків це субвенції – майже 90 %. Інші 10 % витрачаються на придбання всього необхідного з передачею на баланс.
«Торік у грудні ми вирішили питання з авто. Передали воїнам новенький пікап. А цього року передали РЕБ», – розповідає селищний голова.
«У селищній раді нікому не відмовляють у допомозі. Ось нещодавно хлопцям потрібен був EcoFlow. В останній день Масляної оголосили збір коштів, і питання було вирішено. За це велика подяка жителям громади від воїнів та їхніх родин», – говорить дружина військовослужбовця з 92-ї бригади Оксана Єремейчук.
Благодійні ярмарки та підтримка волонтерів
У Кегичівській громаді постійно організовують благодійні заходи. Так, під час святкування Масляної провели ярмарок, де мешканці та гості селища мали змогу придбати смаколики, вироби ручної роботи і сувеніри.
«Ярмарки проходять не лише в центрі громади, а й у всіх її населених пунктах (їх 40). Зокрема, до Масляної цьогоріч на ярмарках ми зібрали понад 265 тисяч гривень», – каже Кегичівський селищний голова.
Зібрані кошти спрямували на придбання портативної зарядної станції для військових. Частину – передали місцевим волонтерам для реалізації їхніх ініціатив.
«У Кегичівській громаді дуже багато небайдужих людей, які допомагають фронту. Наприклад, очільниця відділу освіти селищної ради Світлана Корсун, яка втратила на війні чоловіка Артема, на 3D-принтері друкує багато виробів, необхідних для воїнів. Мешканці громади постійно залучені до роботи. Вони збирають кошти, купують самі щось і передають до війська, і нам, волонтерам, допомагають», – розповідає військова волонтерка з Берестина у сусідній громаді Антоніна Базарна.
З благодійного ярмарку кегичівці передали 20 тисяч гривень, які допомогли закрити термінові запити військових з різних напрямків та різних підрозділів. Зокрема, придбати форсунки для ремонту автомобіля 121-го батальйону.
У Кегичівській громаді часто проводять благодійні заходи на підтримку військових
Підтримка Збройних сил України є головним пріоритетом громади, зауважує перша заступниця Кегичівського селищного голови Людмила Квока.
«Ми залучаємо всі наші відділи, підрозділи, установи для допомоги воїнам. Волонтери Кегичівської громади готують, печуть, плетуть сітки, виготовляють окопні свічки», – зазначає Людмила Квока.
Шиють одяг та плетуть маскувальні сітки
Волонтерська діяльність у Кегичівській громаді є невід’ємною частиною підтримки Збройних сил України. Наприклад, у Лозівському старостинському окрузі люди створили два цехи для допомоги українським захисникам.
«У Лозовій сім’я Лисенків від початку повномасштабного вторгнення готує домашні страви і передає на фронт через волонтерів», – говорить староста Любов Степаненко.
Лисенки – не єдині, хто проявив ініціативу. У Власівці діють два цехи, де місцеві мешканці виготовляють необхідне для фронту. Один з них організувала переселенка з Харкова, батьки якої проживають у Власівці.
«Коли почалася війна, вона з родиною переїхала сюди і одразу взялася за справу. Створила цех, де пенсіонери та інші непрацюючі мешканці щодня плетуть маскувальні сітки. Ми облаштували для них приміщення в сільському клубі Власівки», – розповідає староста.
«Павучки» з Лозівського старостинського округу плетуть захист для воїнів
В іншому залі клубу працює швейний цех. Місцеві майстрині власним коштом придбали в Харкові професійні швейні машинки та оверлоки.
«Дівчата самі купили обладнання, а ми допомогли з транспортуванням з Харкова. І вони працюють з початку війни, без жодних вихідних», – наголошує пані Любов.
Коли потрібні кошти, звертаються до небайдужих мешканців громади по допомогу в місцевих групах у Фейсбуці.
Від початку повномасштабного вторгнення шиють одяг для воїнів
«Багато допомагає Кегичівська селищна рада – її працівники донатили для придбання тканини для пошиття одягу. Депутат селищної ради Євгеній Дармо дає нам багато борошна для випічки, а депутат облради Андрій Хвесик постачав м’ясо і цукор. Люди в нашій громаді усвідомлюють, що кожен повинен зробити свій внесок у перемогу», – зазначає Любов Степаненко.
Пані Жанна та її команда
Жанна Ільницька із селища Слобожанське з перших днів повномасштабного вторгнення росії разом з родиною почала допомагати українським воїнам. Спочатку робила все сама, не афішуючи свою діяльність.
«У мене був невеличкий секонд. Хлопці йшли, одягала їх, допомагала», – розповідає Жанна.
Жанна Ільницька від початку повномасштабного вторгнення допомагає воїнам
Самостійно возила допомогу військовим, зустрічаючись з ними поблизу Чугуєва. Возила продукти, ліки, мазі, креми. Разом з подругою Наталею пекли пироги, солили сало, збирали все, що могли.
«Вже хлопчика того немає в живих, який приїжджав за допомогою», – із сумом згадує волонтерка.
Згодом, коли запити на допомогу зросли, Жанна зрозуміла, що самотужки не впорається, і звернулася до старости селища, який і оголосив збір серед місцевих підприємців.
«І підприємці почали допомагати по запитах, які мені хлопці надсилали», – говорить пані Жанна.
Одного разу в Інтернеті Жанна побачила прохання про допомогу від незнайомого воїна з Курахового, який просив придбати ліки.
«Поспілкувалася зі своїм чоловіком, взяла кредитну карту, пішла купила все і відправила. Він написав, що отримав, подякував. Більше зв’язку з ним не було», – згадує волонтерка.
З часом Жанна змогла організувати навколо себе команду однодумців. До волонтерської діяльності долучилися староста Олег Забажан, Микола Куценко, родина Вороних, Носачі, Юрій Тиква з Бесарабівки та багато інших.
«Отак і працюємо. Часто нам виділяють кошти з благодійних заходів, які проходять у громаді. Також голова та працівники селищної ради донатять з особистих коштів для допомоги воїнам», – каже Жанна Ільницька.
Волонтери збирають кошти, купують необхідне обладнання, автомобілі, тепловізори, генератори, мавіки. Також Жанна та її команда плетуть маскувальні сітки, виготовляють окопні свічки, готують домашню їжу.
«Ось і зараз сиджу готую. Буду вакуумувати копчене сало з хлібом. Після цього варитиму картоплю, яйця. Робитиму окрошку, бо хлопці просять», – розповідає волонтерка.
Жанна особисто возить допомогу на передову, незважаючи на ризик та небезпеку.
Маскувальні сітки для воїнів від волонтерів Слобожанського
Балансування пріоритетів
У Кегичівській громаді розгорнулося активне обговорення щодо пріоритетного розподілу бюджетних коштів: спрямувати їх на ремонт доріг чи надати допомогу Збройним силам України. Ця дискусія набула широкого розголосу в соціальних мережах, зокрема на сторінці Кегичівської селищної ради у Facebook.
Мешканці мали можливість висловити свої думки, обговорити нагальні потреби та запропонувати власні ідеї щодо розподілу коштів. У результаті в Кегичівській селищній раді 19 784 000 гривень спрямували на підтримку Сил оборони та безпеки України.
«Звісно, дороги потрібні, але якщо люди ставлять у пріоритет свій комфорт проти допомоги фронту, тоді, шановні, ви не розумієте, що таке війна. І як це читати військовим, які сподіваються на цю допомогу, бо кожний РЕБ, кожна автівка на фронті – це витратний матеріал, усі виплати йдуть на ремонт машин, на закупівлю дронів, РЕБів. Тож давайте спочатку будемо забезпечувати військових, які вже три роки без відпочинку, а потім говоритимемо про дороги», – впевнена волонтерка Жанна Ільницька.
Кегичівський селищний голова вважає за необхідне розставляти пріоритети.
«Дороги теж є болючою темою. В першу чергу йдеться про стан державних доріг, розташованих за межами населених пунктів і які перебувають на балансі та у власності відповідних державних структур. Але ми розуміємо, і я особисто розумію та підтримую політику держави, що зараз це не найперше, що має бути», – зазначає Антон Доценко.
Водночас у селищній раді розуміють важливість логістичних маршрутів, особливо для швидкої медичної допомоги. Тому у 2024 році допомагали державі з ремонтом 10-кілометрової ділянки дороги.
«Це робота, яка не потребує наших витрат. Однак запит суспільства є, і ми повинні прислухатися до наших мешканців, тож мусимо балансувати. Звісно, найперше йде допомога Збройним силам, але не слід забувати про логістичні маршрути. Тому цього року також розглядаємо можливість ремонту доріг. Працюємо задля Перемоги та на благо нашої Харківщини й України», – підсумовує селищний голова Антон Доценко.
