Від переселенців до підприємців: як ВПО відкривають власні бізнеси у Коломаку

ВПО на Харківщині не тільки облаштовують нове життя з нуля, а й відкривають власний бізнес, створюють нові робочі місця. У Коломаку переселенці з Харкова, Золочівщини та Куп’янщини, попри всі ризики, власними силами відкрили б’юті-простір та магазин.

Карина Косьян жила в Коломаку, ще коли була дитиною, а згодом переїхала до Харкова. В обласному центрі вона облаштувала нове життя, утім через повномасштабне вторгнення росії була вимушена покинути місто.

– Спочатку я виїхала на захід України, зовсім трохи там побула. А потім зрозуміла, що треба повертатися додому. Коломак – це те місце, де я ходила до школи та зростала, – розповідає Карина Косьян.

Повномасштабна війна об’єднала Карину з Тетяною Терещенко. Раніше вони були сусідками в Коломаку. Дівчата загорілись ідеєю відкрити власний бізнес. Разом вони вирішили звернутися до Коломацької селищної ради. Запит був таким – допомогти знайти приміщення для відкриття б’юті-простору в селищі.

– Нам запропонували декілька варіантів. Ми обрали для себе такий, щоб більш підходив за площею. Взяли участь у тендері, виграли його та почали орендувати приміщення, – говорить співзасновниця б’юті-простору.

У новому приміщенні жінки зробили мінімальний ремонт, адже на той момент тільки починали свою діяльність та не мали великих коштів. Б’юті-простір повністю відкривали власними силами. 

– Їздили купляти меблі у Харків та зробили так, щоб у салоні було приємно працювати та приймати людей, – каже Карина Косьян.

Перших клієнтів у б’юті-просторі прийняли влітку 2022 року. Карина Косьян зізнається, що побоювання щодо відкриття власної справи були, утім бажання спробувати перевищило всі страхи.

– Завжди є якісь страхи, завжди є якісь ризики, але якщо не робити, то нічого й не буде. Ми ризикнули. Було дуже багато людей, які казали, що цей салон нікому не потрібний у селищі. Навіть якісь насмішки були з цього приводу. Утім після відкриття дівчата потроху почали до нас записуватися, відвідувати студію кожного дня. Вони говорили, що в Коломаку такого раніше не було. Казали, що ми молодці тощо. Такі відгуки нас надихали працювати далі. Було страшно, але ми розуміли, чого хочемо, й чітко йшли до своєї мети, – зауважує жінка.

Сама Карина Косьян є майстринею перманентного макіяжу, а її колежанка Тетяна Терещенко – майстринею-перукаркою. Людей у б’юті-простір працювати не набирають, утім допомагають жінкам, які ведуть свою діяльність у цьому напрямі.

– Навіть зараз у нашому салоні дівчина робить манікюр, вона також переселенка. Тепер такий час, коли дійсно важко, і я розумію це. Ми не набираємо в салон майстрів на відсоток, як могли б це робити. Просто дівчина звернулася, що їй ніде працювати, а вона також хоче заробляти собі гроші на нігтях. І ми пішли назустріч, – розповідає Карина Косьян.

Утім, головною умовою роботи в б’юті-просторі є відповідність усім стандартам. Тож якщо майстриня займається манікюром, в неї повинні бути стерилізатори інструментів, необхідні розчини тощо.

У Коломаку за два роки роботи колежанки напрацювали власну базу клієнтів. Наразі вони вже спромоглися відкрити другу студію у Харкові, вона працює вже рік.

– Ми приїжджаємо зараз у Коломак вже не так часто. Якщо брати фінансову сторону, то у Харкові та Коломаку різниця в заробітку колосальна. Утім, закривати б’юті-простір у селищі ми не плануємо. Цей салон, як наша дитина, перший досвід. Там нас раз на місяць дівчата відвідують, і ми приїздимо туди для того, щоб просто продовжувати робити їх щасливими та красивими. Це вже не з погляду фінансів, як це було спочатку. Це вже більше для душі, – зазначає Карина Косьян.

Володимир Рябуха приїхав до Коломацької громади понад рік тому, йому довелося покинути домівку в Золочівській громаді, яку ворог чи не щодня обстрілює.

– Нічого там не залишилося, зруйновані будівлі та й усе. Будинок був у селі, прямо біля кордону з росією. Тож виїжджати з Коломака не збираємося, – ділиться Володимир.

Чоловік розповідає, що після приїзду на Коломаччину зіткнувся з відсутністю роботи. Тоді він та інші переселенці, яким була потрібна робота, об’єдналися в групу.

– Подумали, хто що вміє робити, хто чим займався раніше… Пробували різні напрями, торгували насінням. Хапалися за всі можливі варіанти. І за рік життя в громаді виявилося, що тут люди потребують столярних виробів. А потім ще виявилося, що відсутні ритуальні послуги, а саме вироблення гранітних та бетонних пам’ятників. Ми це вміли робити, тож вирішили працювати та розвиватися в цьому напрямі, – ділиться Володимир Рябуха.

Тоді чоловік об’єднався з Лілією Забіцькою, матір’ю-героїнею з Куп’янщини, яка має п’ятьох дітей. Разом вони відкрили магазин «Руб Дуб» та орендували приміщення колишньої Коломацької лікарні. Одразу взялися за облаштування будівлі.

– Наразі проводимо воду до будівлі, плануємо зробити у дворі площадку, де розміщуватимемо альтанки, колодязі, гойдалки для продажу. Обладнали будівлю та весь двір камерами відеоспостереження, зробили навіс, під який складаємо дошки, бруски, пиломатеріали, сіно – все чого потребують коломаччани, – каже співзасновник магазину «Руб Дуб».

Магазин «Руб Дуб» має у своєму асортименті широкий вибір товарів та послуг. Серед них виготовлення та установка гранітних і бетонних пам’ятників, огорож, надання ритуальних послуг, виготовлення на замовлення різноманітних столярних виробів, установлення вікон та європарканів; продаж пиломатеріалів, домовин, хрестів, вінків, кошиків, квітів, іншої похоронної атрибутики тощо. 

– Виготовляємо м’які меблі, вироби з дерева, альтанки, колодязі, ліжка на замовлення. Навіть відправляємо по всій Україні Новою поштою, Укрпоштою. Наразі сенс такий, що працює вся сім’я, багатодітна родина, – розповідає Володимир Рябуха.

Чоловік зазначає, що труднощів з відкриттям бізнесу не було.

– І ми дуже вдячні громаді та її жителям за підтримку. Ми створювали це все своїми руками та за власні кошти. Будемо розвиватися далі та створювати нові робочі місця для місцевих і переселенців. Люди, які втратили житло та роботу, були вимушені переїхати, як ми за час війни – можуть розраховувати на нашу підтримку. Допоможемо, чим зможемо. Часто переселенці знаходять собі будинки в занедбаному стані, потребують будівельних матеріалів та дров, – говорить Володимир.

Наразі у планах власників бізнесу викупити ще одну будівлю в Коломаку – приміщення старої амбулаторії. Там могли б відкрити ще один цех з виготовлення пам’ятників або столярний цех. 

– Ми дуже вдячні селищному голові та його команді за те, що вислухали та повірили в нашу ідею. Допомогли втілити її в життя. Сподіваємося, місцева влада нам дозволить викупити приміщення колишньої амбулаторії. Воно занедбане, ми б його відбудували та розширили свою діяльність, тим самим створили нові робочі місця, – зазначає Володимир Рябуха.

До речі, на знак вдячності магазин «Руб Дуб» подарував громаді лавку-гойдалку власного виробництва, яка прикрасила парк у Коломаку.

За словами Коломацького селищного голови Володимира Гуртового, за час повномасштабної війни ВПО відкрили у громаді 80 ФОПів та приватних підприємств. Цей малий бізнес забезпечує населення саме тими послугами, які завжди мають попит.