Наслідки «руського миру» на звільнених територіях Харківщини

Після звільнення Ізюма там виявили моторошну знахідку – масові поховання цивільних та військових у лісі. 15 вересня на місці російського злочину почалися необхідні процесуальні дії. 

– Сьогодні світ має побачити, що залишила після себе російська армія. Понад 400 могил у лісі біля Ізюма. Ми ще точно не знаємо, скільки там тіл… росія вже стала найбільшим джерелом тероризму у світі. Жодна інша терористична сила не залишає по собі стільки смертей. Це треба закріпити юридично. Світ має діяти. Необхідно визнати росію державою – спонсором тероризму, – прокоментував страшну знахідку Президент України Володимир Зеленський. 

Окрім того, він зауважив, що в структурах ООН уже готують групу працівників, яка приїде для роботи в Ізюм. Також він зазначив, що журналістам буде забезпечено повний доступ до звільненої території. Зокрема до місць знущань над людьми.

– росія повторила в Ізюмі те, що зробила в Бучі. І зараз ми тільки почали дізнаватися повну правду про те, що відбувалося в цій частині Харківщини. Добре, що в структурах ООН уже готують групу працівників, яка побуває в цьому місці біля Ізюма, яка побачить і зможе доповісти усім у системі ООН про те, що робили російські терористи, – наголосив Володимир Зеленський.

За інформацією ХОВА, серед похованих в Ізюмському лісі є декілька тіл із зав’язаними за спиною руками, а одна людина похована з мотузкою на шиї.

– Це геноцид українського народу! 450 тіл цивільних людей зі слідами насильницької смерті та катувань поховали в лісосмузі. Сьогодні правоохоронці проводять ексгумацію. Подібне складно уявити в XXI столітті, але зараз це ізюмська трагічна реальність. На більшості могил навіть не вказані імена. Є лише позначка з номером, – повідомив очільник ХОВА Олег Синєгубов.

Станом на 19 вересня було ексгумовано 146 тіл, більшість з яких цивільні особи, серед них двоє дітей. У померлих також виявлено мінно–вибухові травми, осколкові та колото–різані поранення. Усі тіла направляють на судово–медичну експертизу для остаточно з’ясування причин смерті. Ексгумація похованих під Ізюмом триватиме близько двох тижнів. 

– Відбувається ексгумація, потім впізнання, уже деяких загиблих ідентифіковано. Звичайно, інформують рідних, що здали ДНК, яких могли встановити – це процес дуже важкий, і мені дуже шкода, що люди дійсно отримують такі дані. Але, на жаль, ми бачимо цю страшну кількість людей, могил, братніх могил, закатованих цивільних, – зазначила міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук.

Поховані цілі родини

На стихійному кладовищі біля Ізюма було знайдено поховання родини Столпакових. 31–річна Олена, її чоловік, дві доньки, а також батьки жінки загинули 9 березня після удару рф по житловій п’ятиповерхівці. 

«Вона була креативною дівчиною завжди: полюбляла співати, танцювати. У школі ми завжди влаштовували танці або якісь інші заходи, і Лєна завжди брала участь як постановник танців або ж співала. Ще вона була активісткою, будь–які заходи в місті без неї не проходили. У неї було дуже багато друзів. Вона була дуже впевненою в собі, розумною та щирою», – розповіла Суспільному про загиблу Олену її подруга Анастасія.

Найменшій зі Столпакових, Олесі, у квітні мало виповнитися шість років. Уже у вересні батьки могли вести доньку до школи. А старша донька Олександра в серпні мала б святкувати дев’ятий день народження. 

За свідченнями місцевих жителів, від авіаудару по багатоповерхівці в Ізюмі загинуло близько півсотні людей. Розбирали завали місцеві. Тіла родини Столпакових знайшов та поховав однокласник Олени.

Сусід родини Олександр Чвалун розповів, що тіла дітей Столпакових та інших родин знайшли відразу.

– А інших діставати та розкопувати почали через місяць. А я їх знаю, мене звали їх впізнати. Уявіть, як це все виглядало… я був на межі зриву, – розповідає Олександр.

За словами сусідки Столпакових Тетяни, у будинку загинули й інші родини з дітьми.

– Була сім’я Кравченків, їх семеро загинуло. Ольга та Віталій були молодими батьками, вони з трьома дітьми загинули. Їхня мама, бабуся теж загинули. Вони всі загинули разом з моєю мамою. Ми не знаємо точно, але близько 50 чоловік тоді загинули, – говорить Тетяна.

Приходити на стихійне кладовище місцевим забороняли. Окупанти зумовлювали це тим, що територія замінована. Наразі рідні та знайомі загиблих ізюмчан уперше приходять на кладовище. Утім, знайти родичів дуже важко – на більшості могил вказані лише номери.

Як зазначив Володимир Зеленський, говорити про кількість похованих на стихійному кладовищі в Ізюмі ще зарано, тривають слідчі дії. Утім, уже відомо, що окупанти, чиї позиції були неподалік масових поховань, стріляли по могилах просто заради розваги.

«Це міг бути кожен з нас»

Після початку ексгумації тіл з Ізюмського масового поховання соціальні мережі сколихнуло моторошне фото. На світлині зображена рука вбитої росіянами людини з браслетом у кольорах синьо–жовтого прапора. Після цього українці запустили флешмоб «Це міг бути кожен з нас», надягаючи на руки патріотичні браслети. Флешмоб підтримали і громадяни інших країн. 

Фото облетіло весь світ. Воно стало символом незламності кожного українця та доказом того, що українці воюють з нелюдами та катами, які вчиняють справжній геноцид.

На світлину натрапила Оксана Сова з Нікополя на Дніпропетровщині. Вона за залишками татуювання впізнала цю руку свого чоловіка – 36–річного Сергія, який до останнього бився за Україну в лавах 93–ї бригади ЗСУ «Холодний Яр». У загиблого військового залишилося двоє дітей.

14–річний син звернувся до Президента України (звернення опубліковане на сайті ОП. – Ред.): «Ця рука мого батька, Сови Сергія Олександровича, воїна і захисника України, 93–ої механізованої бригади «Холодний Яр», нікопольчанина, який виборював свободу нашої країни з 2014 року. Мама впізнала нашого тата за татуюваннями на тілі, після ексгумації тіл масових поховань у місті Ізюм».

Хлопець попросив Володимира Зеленського посприяти швидшому поверненню тіла батька додому для гідного поховання і наголосив, що мав би за честь прийняти з рук Президента нагороду для батька посмертно.

Також серед масового поховання в Ізюмі було виявлено братську могилу з близько 20 українськими військовослужбовцями. Захисники поховані із зав’язаними позаду руками. За словами уповноваженого ВР з прав людини Дмитра Лубінця, військові були застрелені. Ймовірно, що загиблі перебували в полоні окупантів. Правоохоронці вважають, що їх спочатку катували, а потім стратили. Це поховання військових може бути не єдиним в області. Докази того, що бійців ЗСУ поховали саме росіяни, є на записаному ними ж відео, яке потрапило до рук правоохоронців. 

У Мінреінтеграції припустили, що кількість жертв в Ізюмі може бути більшою, ніж у Бучі на Київщині. На росії масові вбивства російськими військовими українців також порівняли з Бучею. Утім, лише для виправдування своїх злочинів. Так, російська влада назвала трагедію в Ізюмі брехнею та інсценуванням.

– Київ розкручує в Ізюмі той же сценарій, що і з провокацією в Бучі, це брехня – і, звичайно ж, ми відстоюватимемо правду у всій цій історії, – сказав прессекретар президента росії дмитро пєсков.

Необхідні показання вибивали тортурами

Під час окупації Ізюма росіяни облаштували в райвідділі поліції в’язницю та кімнату тортур. Наразі слідчі проводять огляд на місці катівні.

– Уже знайшли журнали зі списком затриманих, які вели рашисти, а також інструменти катувань – електричні кабелі. Також вивчається кожна камера, де тримали людей – вилучаються зразки ДНК та відбитки пальців, збирається база доказів для суду, – повідомив начальник Слідчого управління Нацполіції Харківщини Сергій Болвінов.

Катівню росіяни облаштували в підвалі райвідділу, і хоча там були вбиральні – окупанти не пускали туди людей. У темних підвальних камерах люди перебували від декількох тижнів до місяців. Затримані навіть не розуміли, чого від них хочуть окупанти.

Схожу катівню правоохоронці виявили й у звільненому Куп’янську. У камерах, які розраховані на 140 осіб, утримували 400 незаконно ув’язнених українців. Сотні місцевих змушені були спати стоячи. Незаконну в’язницю росіяни облаштували в районному відділку поліції міста Куп’янськ. Саме тут під час російської окупації розташовувався «керівний центр» адміністрації. СБУ встановила, що в цих приміщеннях російські військові утримували місцевих жителів, які відмовилися з ними співпрацювати, та знущалися з них.

За свідченнями одного з ув’язнених, знущання доводилося проходити кожному, хто потрапляв на допити до фсб рф. Зокрема, на допитах співробітники фсб «вибивали» з місцевих жителів імена та адреси учасників АТО, бійців ТРО та проукраїнськи налаштованих людей. За відмову від давання такої інформації вони погрожували стратою на мінному полі та розправою над родинами, що залишилися в окупації.

– Мене на першому допиті хвилин 40 били струмом, стріляли в мене чи то з пневматики, чи то з газового, не знаю – я в мішку був… Били битками чи залізними трубами. Декому паяльниками випалювали на тілі хрести, – розповів жертва російських тортур. 

Ще одну катівню мирних жителів було знайдено в Козачій Лопані на Дергачівщині. Місцевих піддавали нелюдським тортурам у підвальному приміщенні так званої «народної міліції». Під час огляду приміщень правоохоронці вилучили документи, які підтверджують функціонування псевдовідділу поліції, та апарат, яким окупанти катували мирних мешканців.

Під час окупації Балаклії військові рф улаштували катівню у відділі поліції. Як розповів начальник Слідчого управління ГУ Нацполіції Сергій Болвінов, там росіяни катували та задушили юриста одного із сільгосппідприємств. Його тіло правоохоронці вже виявили та встановили причину смерті.

Загалом у балаклійській катівні окупанти одночасно утримували 40 осіб, їх постійно «оновлювали», аби провести через ці місця утримання якомога більше українців. В’язнів, у тому числі жінок, жорстоко били, катували струмом, душили, надягаючи протигази. Сергій Болвінов висловив упевненість, що особи окупантів, які мучили людей, можна встановити. За його словами, на Харківщині працюють найкращі слідчі та криміналісти з усієї країни, серед них ті, хто вже має досвід роботи в Бучі та Ірпені.

– Балаклія мене особисто дуже вразила. Тому що в цьому відділі поліції тримали як чоловіків, так і жінок. Люди ставили мітки за кількістю днів, які вони там провели, писали «Отче наш» на стінах. Вони піддавалися катуванням: до пальців рук підв’язували оголені проводи, по яких подавали напругу, – розповів Болвінов.

Серед незаконно затриманих у Балаклії були й учителі.

– Я «відсиділа» три доби у райвідділку, спасибі хоч не катували. Утримували, тому що не хотіла з ними співпрацювати. Окупанти хотіли, аби я організовувала освіту в російській школі, – поділилася пережитим у розмові з Громадським одна з освітянок.

Іншу жінку, вчительку молодших класів, тримали понад 13 діб, розповів Сергій Болвінов. Згодом їй стало зле, окупанти під розписку, що жінка підтримує «русский мир», дозволили їй покинути окуповану територію.

Загалом дві катівні було виявлено і місті Балаклія, шість в Ізюмі, а також у Куп’янську, Вовчанську, селищі Шевченкове, Козача Лопань та селі Гракове Чугуївського району.

Знущалися з іноземців

Сім громадян Шрі-Ланки – жінка та шість чоловіків – ще до широкомасштабного вторгнення росії в Україну навчалися в Куп’янському медичному коледжі. Коли почалися бойові дії, вони злякалися війни та вирішили пішки дійти до Харкова. На першому ж блокпості окупантів іноземців затримали. Їм зв’язали руки, вдягли мішки на голову та відвезли до імпровізованої в’язниці на території агрегатного заводу у Вовчанську. Там шріланкійців розмістили в камери та утримували протягом чотирьох місяців.

Їх тримали в нелюдських умовах і змушували працювати прибиральниками. Росіяни два місяці тримали жінку в карцері, двом чоловікам зривали нігті та одного били дверима по голові. Іноземці так і не зрозуміли, чому росіяни їх затримали та катували, адже окупанти не розмовляли англійською. Як розповіли Національній поліції громадяни Шрі-Ланки, єдине, що вони зрозуміли під час тортур, це слово «гроші» англійською. Швидше за все, росіяни вимагали з незаконно затриманих іноземців гроші.

– Щодня протягом двох місяців до туалету можна було сходити на дві хвилини один раз на день. У душ один раз на п’ять днів, також на дві хвилини. Кожного разу, коли вони проходили поруч з нами – вдаряли, я не знаю чому і за що, – розповів один з полонених іноземців.

Після звільнення Вовчанська шріланкійці вирішили піти до Харкова пішки. Дорогою їх зустрів охоронець готелю, який надав притулок і повідомив про випадок до української поліції. За фактом цього злочину розпочато досудове розслідування у зв’язку з порушенням законів та звичаїв війни. Наразі тривають слідчі дії, іноземців допитують як потерпілих і встановлюють усі деталі події. Наразі вже є зв’язок з посольством Шрі-Ланки, а всі іноземці перебувають у безпеці та в належних умовах для проживання.

Загибель медиків та поранення пацієнтів

18 вересня окупаційні війська здійснили масований обстріл села Стрілеча в Харківському районі. На той час із місцевої психіатричної лікарні медики намагалися евакуювати пацієнтів. Унаслідок обстрілів загинули чотири медичні працівники, поранення отримали два пацієнти. За словами очільника ХОВА, у закладі перебувало понад 600 людей. 

– На жаль, росіяни не зупиняються ні перед чим – військові злочинці та терористи! – сказав Олег Синєгубов.

Це вже другий воєнний злочин росіян проти мирних жителів Стрілечої. 17 вересня окупанти влучили з танка по цивільному авто, загинули дві жінки.