«Ситуація важка, але контрольована»: як під постійними обстрілами живе Малинівська громада

Зруйновано понад 30 будинків

Малинівська громада перебуває під ворожими обстрілами з першого дня війни. Востаннє ТГ постраждала від дій окупантів у кінці цієї весни. Про це «Слобідському краю» розповів Малинівський селищний голова Микола Семер’янов.

– У суботу (28 травня. – Прим.) вдень було кілька прильотів у Малинівку, влучили у високовольтну лінію, яка пов­ністю забезпечує селище електрикою. Перед цим три тижні були без світла, і тепер знову. Прогнози щодо відновлення давати складно, оскільки постійні обстріли. Будемо сподіватися, що найближчими днями світло з’явиться. На щастя, обійшлося без постраждалих, це прилетіло за селищем, де проходить лінія електропередачі, – розповідає керівник Малинівської громади.

Як  каже Микола Семер’янов, за 97 днів війни громада без світла була 24 дні.

– Малинівська ТГ – у зоні бойових дій, по території нашої громади проходить лінія фронту, коли прилетить, ми не знаємо, куди прилетить, теж не знаємо. За весь час війни у нас пошкоджено 68 приватних будинків, з них повністю зруйновано 32. У нас п’ять загиблих, шість поранених, – розповідає селищний голова. – Зруйновано їдальню Малинівського ліцею № 2. Багато пошкоджень у селі Мосьпанове. Там влучили у Будинок культури, садок, школу. Ми не можемо обстежити ті місця, оскільки там дуже небезпечно. Школа в селі Стара Гнилиця на 80 % залишилася без вікон. Крім цього, обстріляли військове містечко, там кілька багатоповерхівок. Не можемо туди дістатися, там украй небезпечно.

Постраждали і заводи, які розташовані на теренах громади, – лікеро-горілчаний завод «Прайм», трубний завод «ТіПіБієС Продакшн», «Малинівський склозавод».

– Нас обстрілюють з першого дня, максимум – це 2-3 дні без обстрілів, а так в основному щодня. Для нас головне, щоб тихо було, хоч іноді і тиша насторожує, – ділиться керівник громади. – Якщо не в селище прилітає, то в наші заводи. Горів склад заводу «Прайм». В інші підприємства теж прилітало, але без пожеж. Залетів снаряд до кабінету в трубному заводі, минулого тижня вісім прильотів на «Прайм» було. Там повністю знищено шість автомобілів, які були на парковці поруч.

Читайте також: «Ми в глибокому тилу, але небезпека є…»: як живе Пісочинська громада в умовах війни

Допомога від місцевих аграріїв

Микола Семер’янов розповідає, що з 9600 людей, які проживали в громаді до 24 лютого, залишилося 4700, плюс 300 переселенців. Вони приїхали з Харкова, Чугуївської громади, Сєверодонецька. Відчутно з кінця зими скоротилося населення Мосьпанового: до війни там проживало 870 людей, зараз – 110.

– У середині травня обстріляли Чугуїв, дісталося й нам. У райцентрі почалася паніка, яка торкнулася і нашої громади, тому місцеві почали масово виїжджати, – каже голова Малинівської селищної ради. – Мені дуже приємно, що залишилися мої заступники, фахівці, старос­ти. Найважче старості в Мосьпановому. Минулого тижня там уперше за час війни нарешті вдалося виплатити людям пенсії. В селі можна сказати немає дороги, щоб туди довезти хліб, «гуманітарку», але ми все одно знаходимо шляхи, щоб туди довозити.

Микола Семер’янов згадує, що на початку війни було вкрай тяжко з продуктами, зокрема з хлібом.

– У перші дні було дуже важко з постачанням продуктів, зокрема хліба. Ми вийшли із ситуації: почали підвозити хліб своїм шкільним автобусом, забирали його прямо з хлібозаводу Чугуєва чи Харкова. Бувало часто, що потрапляли під обстріли, на щастя, ніхто не постраждав. А потім цей хліб привозили старшим по вулицях, які його продавали. Це було зроблено для того, щоб ніхто без хліба не залишився. Також хлібом допомагала і Чугуївська РВА, безкоштовно передавши нам 10 тисяч буханців, – зазначає керівник громади.

Малинівський селищний голова зізнається, що дуже добре громаду, особливо на початку війни, виручили місцеві підприємці.

– Нам дуже сильно допомогли наші аграрії – Микита Зачепило та Геннадій Дерека. Вони давали молоко, хліб, крупи, олію, овочі. Дійсно, коли не було ще «гуманітарки», їх допомога дуже нас виручила, – стверджує Микола Семер’янов.

Він розповів, яка наразі ситуа­ція з «гуманітаркою» в громаді.

– Ми спочатку видавали «гуманітарку» незахищеним верствам населення. Це онкохворі, переселенці, діти від 0 до 17 років, інваліди 1–3 групи, а потім роздавали всім людям, наскільки це було можливо. Зокрема, за президентською програмою «Пакунок кожному громадянину» набори ми вже роздали, всі жителі ТГ отримали, чекаємо наступну партію. Минулого тижня роздали по 4 кілограми борошна та 2,5 кілограма цукру, це через обласну адміністрацію виділили, – каже Микола Семер’янов. – Загалом до нас постійно приходить «гуманітарка» від волонтерів, друзів, партнерів. Наприклад, у середині травня надійшов гуманітарний вантаж з продуктами харчування від керівництва «ТіПіБієС Продакшн». А завдяки спів­праці з міжнародною медичною організацією «Медицина без кордонів» у Малинівській амбулаторії з’явились ліки, які люди можуть отримати безкоштовно.

Читайте також: Як у Роганській громаді вдалося уникнути гуманітарної катастрофи. Фото

Проблема з грошима

За словами керівника громади, наразі перебоїв і труднощів з продуктами в громаді немає, у магазинах є товари першої необхідності, тільки є інша проблема – людям ні за що їх купляти.

– Найбільша проблема – зайнятість громади. Багато працездатного населення жило від зарплати до зарплати. Зараз роботи немає. Люди до нас приходять, як місцеві, так і переселенці, і кажуть, ми готові працювати де завгодно, тільки дайте нам роботу. Звісно, ми могли їх влаштувати на комунальні підприємства чи до робіт з благоустрою  залучити, тільки їм зарплату платити треба, а справи з бюджетом у нас дуже погані. На 70-80 % бюджет наповнювався від наших заводів, які на простої вже три місяці. У нас бюджету залишилося на червень і все. Ми звертаємося до кого тільки можемо, не знаю, як буде надалі. Одне можу сказати точно – ми працюватимемо і безкоштовно, – зауважує Микола Семер’янов.

На заводах у громаді працювало понад 500 місцевих, решта – жителі Чугуївської, Чкаловської та Зміївської громад.

– Люди просто не мають грошей, аби купити продукти. Просто душа розривається від цього. Звісно, «гуманітаркою» допомагаємо, як тільки можемо, втім повністю забезпечити нею ми не в змозі, – ділиться керівник громади. – Також дуже важка ситуація з пальним. На території громади одна заправка, яка не працює з другого тижня війни. Ми намагаємося якось роздобути пальне, щоб підтримувати життєдіяльність селища, оскільки роботи з благоустрою, незважаючи ні на що, продовжуються. Жителі сидять без бензину.

Читайте також: Проблеми з житлом, готівкою і пальним: як в умовах війни живе Сахновщинська громада

Вертатися не рекомендують

За словами Миколи Семер’янова, протягом десяти днів – з 19 по 29 травня – в громаді спостерігався приріст населення. Це в селищній раді помітили по дітях. «Гуманітарка» роздається неповнолітнім із пред’явленням свідоцтва про народження. До того було 290 дітей, а стало на 100 більше. Проте, повертатися голова громади не рекомендує.

– Коли мене питають, чи можна повертатися, я кажу, що треба потерпіти, особливо сім’ям з маленькими дітьми. У нас поряд Чкаловська громада, вона окупована. Усі чудово розуміють, що щось може трапитися не сьогодні, так завтра, втім ми впевнені, що буде навпаки, – наші захисники із ЗСУ підуть у наступ і повністю очистять Харківщину від окупантів, – стверджує Микола Семер’янов. – Загалом ситуація в громаді важка, але контрольована. Люди бачать, що ми на місці, нікуди не поїхали, працюємо кожний день, окрім неділі. Є випадки, коли люди їдуть і залишають або літню маму чи бабусю з дитиною і просять нас їм допомогти. Звичайно, людей сам на сам з їх проблемами і труднощами не залишаємо, допомагаємо, наскільки це можливо.