Війна «стирає» з мапи Харківщини села

Після закінчення війни одним із найважливіших і водночас найскладніших для прикордонної Харківщини буде питання про долю населених пунктів, знищених та розбитих ворогом. Чи буде куди повертатися мешканцям зруйнованих сіл? Або комусь, хто залишається у своєму селі, доведеться шукати нове місце проживання, бо територія відновлюватися не буде? Такі питання актуальні для багатьох деокупованих громад регіону. Тож сьогодні «Слобідський край» спробує розібратися з ними на прикладі Оскільської громади.

Однією з громад Харківської області, яка сильно постраждала після повномасштабного вторгнення, є Оскільська ТГ Ізюмського району. 95 % її території півроку були під окупацією. ЗСУ контролювали лише село Вірнопілля, а ще декілька – Довгеньке, Сулигівка, Бражківка – переходили з рук у руки. Коли точилися бої за річку Оскіл, лінія фронту проходила через Студенок, Яремівку, Бражківку, Малу Комишуваху, Заводи.

село Довгеньке 

Найменше постраждали села, які ворог захопив одразу – Комарівка, Миколаївка, Капитолівка, Діброва і частина села Оскіл, яка розташована на правому березі річки Оскіл. В інших населених пунктах громади ступінь руйнувань сягає до 90 %. Після деокупації, у вересні 2022-го, люди додому поступово почали повертатися.

Коли ми приїжджали в деокуповані села Оскільської громади, серед головних  питань, які їх хвилюють, місцеві жителі називали майбутнє свого населеного пункту. Коли будуть відновлювати? Та чи й будуть узагалі? Перспективи, на думку людей, у різних сіл різні. У великих – надія на відбудову реальніша, бо зберігся житловий фонд та соціальна структура. Разом із місцевою владою мешканці сіл відновлюють життя.

Є села, в яких зруйновано не лише житло, а й уся інфраструктура та проживають тільки пенсіонери.

Відбудовувати чи ні?

– Для мене найболючішим питанням з 2022 року є питання від селян про відбудову, відновлення та перспективу існування їхніх населених пунктів, – говорить начальник Оскільської сільської військової адміністрації Геннадій Загоруйко.

Він наводить приклади сіл, в яких зменшилася кількість людей, а в деяких і зовсім нема людей.

Люди хочуть повертатися та жити вдома, постійно питають місцеву владу, що буде з їхніми селами і коли їм, нарешті, щось конкретне скажуть про перспективи? Начальник Оскільської СВА відверто зізнається, що не знає відповідей. Та й, мабуть, ніхто зараз не може нічого конкретно відповісти.

З яких населених пунктів починати відновлення? Брати до уваги кількість мешканців чи масштаби руйнувань та потреби меншого інвестування у відбудову? Чи краще прорахувати перспективи повернення жителів до сіл, зосередившись на тих, куди люди точно приїдуть після покращення безпекової ситуації? Бо, враховуючи економічні ризики, витрачати кошти на села, де складна демографічна ситуація, недоцільно.

Схожа картина у багатьох громадах Харківщини, які були під окупацією та на території яких проходили або проходять бойові дії. Самі за свої кошти відновити населені пункти вони не можуть – це нереально, власний бюджет, який дуже скоротився через війну, не дозволить.

– Можливо, є такі громади, в яких вистачить своїх коштів вирішити цю проблему для людей – відновити їхні будинки, відродити село. Але я не думаю, що громади, по яких прокотилася війна, як по нашій, і вони залишилися з нульовим бюджетом, здатні зараз забезпечити людям відновлення житлового фонду, відродити всю соціальну структуру, відновити село. Немає у нас коштів зараз у бюджеті. Тому я думаю, що треба чекати, коли буде прийнята якась державна програма, – говорить Геннадій Загоруйко.

На рівні уряду наразі обговорюється питання, які населені пункти будуть відновлювати за кошти бюджету. Триває доопрацювання переліку можливих критеріїв відбору, повідомила у серпні голова Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування ВР Олена Шуляк. За її словами, нині триває доопрацювання проєкту закону «Про основні засади відновлення».

– Нам потрібно чітко прописати у рамковому законопроєкті, які саме населені пункти будуть визнані не придатними для забезпечення життєдіяльності населення. Тобто вщент зруйнованими. Додаткові критерії для їх визначення встановить Кабмін, – пояснила Олена Шуляк.

село Донецьке 

У процесі роботи над законопроєктом пропонувалися кілька варіантів критеріїв. Перший – певний відсоток знищеної або значно пошкодженої житлової нерухомості населеного пункту. Другий – певний відсоток наявної критичної інфраструктури, оскільки від цього залежатиме можливість забезпечення жителів електропостачанням, водопостачанням, газом, опаленням тощо. Але остаточне рішення ще не прийнято, і до всіх пропозицій законотворці обіцяють прислухатися.

Як розповіла Олена Шуляк, механізм присвоєння статусу населеному пункту буде ініціюватися знизу. Місцева рада або військова адміністрація звертатиметься до Міністерства відновлення з проханням ініціювати перед Кабміном присвоєння своєму населеному пункту відповідного статусу.

Мінвідновлення створить комісію, яка розгляне, чи відповідає населений пункт певним критеріям, та визначить статус. І тільки після цього буде прийматися рішення щодо відновлення та його термінів. Або невідновлення.

Як пояснила голова комітету ВР, на остаточне рішення можуть впливати:

 - ступінь розмінування населеного пункту;

- його стратегічна або економічна важливість для країни (важливі транспортні вузли, виробничі центри, торговельні вузли, туристичні місця, освітні та наукові установи);

- важливість для місцевої громади з інших причин.

Олена Шуляк зазначила, що у ході публічних консультацій «Ефективна та прозора політика відновлення» пропонувалися й інші критерії. Зокрема, це відсоток людей, які повернуться додому. Є пропозиції, щоб позитивне рішення приймалося за умови, що у населений пункт повернеться не менше ніж 25 % (або 50 %) його мешканців. Причому повинні бути ті, хто здатен розвивати громаду, бізнес, сплачувати податки.

Вона зробила акцент на тому, що окремо треба розробити критерії щодо рішення про відновлення або невідновлення для невеликих сіл. Голова комітету пояснила: там і до війни могло не бути опалення, гарячої води, а також могли проживати здебільшого літні люди. Тому якщо рішення буде прийматися тільки з огляду на запропоновані у законопроєкт критерії, воно буде не на користь маленьких сіл.