Головні виклики і здобутки Сахновщинської громади у 2022 році

Прийняли тисячі українців

З початку війни Сахновщинська селищна громада надала прихисток багатьом українцям. Ця громада є другою в Красноградському районі за кількістю офіціально оформлених внут­рішньо переміщених осіб – там проживало 6 тисяч переселенців.

– Головним я вважаю те, що в цей надскладний час ми разом не тільки змогли вистояти й виконати всі поставлені перед місцевою владою завдання, але й забезпечили прихисток тисячам співвітчизників з різних куточків нашої країни. Практично без нічого – без повноважень, фінансів, досвіду – ми змогли надати допомогу тим, хто тікав від війни. Втім у цій нелегкій справі ми не залишилися одні. Значну допомогу нам надавали начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов і начальник Красноградської районної військової адміністрації Віктор Войтенко, – зазначає Сахновщинський селищний голова Володимир Суєцький.

До Сахновщинської громади вимушено переїжджали жителі Донецької, Луганської та Харківської областей. У перші дні війни, коли громадський транспорт зупинився, Сахновщинська селищна рада організувала евакуацію людей з Харкова. До обласного центру їздили шкільні автобуси і забирали городян. Якщо їм не було куди йти, місцеве керівництво знаходило дах над головою. Загалом у ті місяці однією з найголовніших проблем у громаді було житло, оскільки в квітні вільних квартир чи приватних будинків у громаді вже не залишилось.

– У нас був облік житла по Сахновщині та старостинських округах громади. Приїжджі висловлювали свої побажання, ми пропонували їм на вибір кілька осель, і вони вже напряму все вирішували з власником. Часто місцеві просто до себе підселяли приїжджих. В основному в сільській місцевості люди надавали житло безкоштовно, – говорить керівник громади.

За можливості селищна рада допомагала переселенцям вирішувати й інші питання. ВПО потребували меблів, електротехніки, продуктів харчування, засобів гігієни тощо. І за словами Володимира Суєцького, увесь необхідний мінімум громада забезпечувала – не було такого, щоб людина голодувала або не мала в що переодягтися. До речі, з початку війни і донині «гуманітарка» видається систематично. До цього процесу залучені і центр соціальних служб, і волонтери, і просто працівники селищної ради, які працюють у режимі нон-стоп.

Без огляду на те, що в громаді немає вільного житла, вона все одно зможе у разі критичної ситуації прихистити багатьох українців.

– У нас спочатку люди жили в дитячих садках, де були всі потрібні умови – вода, тепло, їжа. Потім вийшло розпорядження від Міністерства освіти, що з метою підготовки до нового навчального року колективні центри на території навчальних закладів розформувати і надати людям приватне житло. Що ми і зробили протягом місяця. Втім у разі крайньої потреби ми зможемо розселити людей у ці дитсадки, плюс у нас у громаді ще є табір відпочинку, – розповідає Сахновщинський селищний голова.

Допомога бійцям усією громадою

Всебічну і систематичну допомогу Сахновщинська рада протягом 2022 року надавала Збройним Силам України. Військовим купляли тепловізори, бронежилети, міношукачі тощо. На південний напрямок для будівництва бліндажів передали багато плівки і різноманітні матеріали. Активно до цього процесу долучалися і місцеві аграрії, які допомогли повністю побудувати оборонну систему по всій громаді. Також сільгоспвиробники передали військовим вантажні автомобілі, а селищна рада – автобуси. Крім цього, місцева влада організовувала проживання українським військовим на території громади. Рахунки за світло оплачувалися з місцевого бюджету. За перші 3-4 місяці війни на це пішло близько 300 тисяч гривень. Свій внесок у підтримку української армії роблять і дітки, вони передають бійцям власні малюнки й різні поробки.

Селищна рада постійно проводить усілякі збори коштів і заходи для потреб військових. Наприклад, у середині осені пройшов благодійний ярмарок «З Покровою до перемоги». Мета була зібрати кошти для протезування сахновщанина, бійця 92-ї бригади Володимира Гладкого, який отримав поранення на Харківському напрямку. І всі жителі громади відгукнулися на цей заклик і загальними силами зібрали для військового понад 300 тисяч гривень. Подібні благодійні заходи в громаді планують проводити й надалі.

– Усі проблеми, які є в наших бійців, ми, на жаль, вирішити не можемо, але на найважчих напрямках ми допомагаємо всебічно. В нас у громаді працює дві основні волонтерські організації – це команди Руслани Корінної і Валентини Косточки. Вони дуже активно допомагають як військовим, так і взагалі всім жителям нашої громади. Безумовно, цього року будемо продовжувати підтримувати і допомагати військовим, – зазначає Володимир Суєцький. – Знає­те, для мене в такий непростий час особливо зворушливим є єднання в патріотичному пориві всіх жителів громади, кожен з яких вніс свою частку в цю допомогу. Люди не проявляють байдужість, і це найважливіше в нашій спільній боротьбі з ворогом.

Разом з цим у Сахновщинській громаді шанують пам’ять про місцевих жителів, які віддали своє життя за Україну. Во­сени 2022 року в центральному парку селища Сахновщина відкрили Алею Слави задля уславлення полеглих Героїв Украї­ни з громади. Спершу там були зображені портрети 10 загиб­лих воїнів: Віктора Молостова, Анатолія Курячого, Михайла Хабаля, Олександра Родичева, Віталія Бережняка, Віталія Плахотіна, Ігоря Кондратова, Олексія Андрющенка, Віктора Степаненка, Юрія Лугового. У кінці минулого року історичну пам’ятку доповнили портретами п’ятьох полеглих захисників: Віталія Вороніна, Володимира Лимаренка, Євгена Мащенка, Петра Мелдєєва, Олександра Пушкаря. На жаль, після цього доповнення в громаді загинуло ще два воїни – Андрій Бибик і Сергій Левенець. Володимир Суєцький каже, що у разі отримання трагічних новин Алея Слави обов’язково буде доповнюватися.

Шкільний автобус з-­за кордону

Без огляду на важкий рік Сахновщинській селищній раді вдалося виконати бюджет.

– Багато наших планів порушила війна й багато горя принес­ла на нашу землю. Проб­леми в економіці не могли не позначитися на надходженнях до бюджету громади, але спільними зусиллями нам удалося наповнювати його достатньою мірою. Це дає змогу забезпечувати функціонування комунальної сфери, продовжувати освітній процес, підтримувати заклади охорони здоров’я. Навіть у цих умовах удалося вирішити питання про виділення частини коштів для здійснення видатків на придбання насосів для свердловин, шкільного автобуса, ремонту доріг. Це хоча й маленькі, але все ж кроки вперед, – зауважує очільник громади.

Протягом минулого року по всій громаді проводили поточні ямкові ремонти доріг. Найзнаковішим успіхом у цьому напрямі став поточний ремонт ділянки дороги по вулиці Центральній у Сахновщині. На це з місцевого бюджету було виділено практично три мільйони гривень.

– Ця дорога була дуже в занедбаному стані, вона давно потребувала ремонту. Так, ямкові роботи виконувалися, але асфальтного покриття не клали років 15. До мене зверталися місцеві і скаржилися на поганий стан дороги, оскільки нею було важко пересуватися і автомобілям, і пішоходам. Наразі це питання вдалося вирішити, люди задоволені. Цього року на цій ділянці дороги планують на­нести дорожню розмітку, встановити дорожні знаки і «лежачих поліцейських», – зазначає Володимир Суєцький.

На придбання насосів для свердловин з місцевого бюджету виділили понад 300 тисяч гривень. Вони потрібні для того, аби замінити обладнання, яке вийшло з ладу. Тобто, коли раніше ламався насос, люди могли сидіти без води до трьох днів і більше, оскільки йшов час на його придбання, заміну тощо. Таке траплялося десь двічі на півроку. Наразі резерв є, й у разі поломки її оперативно усунуть, а жителі будуть без води всього кілька годин.

Наприкінці минулого року Сахновщинська громада від своїх друзів з польської гміни Кузня-Рациборська отримала шкільний автобус. Заступник селищного голови Максим Карплюк, який перевозив цей транспорт у рідну громаду, каже, що цей автобус дуже потрібен сфері освіти, оскільки три машини були віддані на потреби ЗСУ.

– Автобус не новий, але він у відмінному стані. Крім цього, він був не порожній, а наповнений гуманітарною допомогою від поляків: продукти харчування, одяг, засоби гігієни, дитячі речі тощо. Взагалі з гміною Кузня-Рациборська в нас склалися хороші партнерські відносини, надалі плануємо зробити обмін досвідом і хочемо попрацювати, аби ми стали громадами-побратимами, – каже Максим Карплюк.

Він зазначає, що передача автобуса відбулася за сприяння народного депутата Павла Сушка, Міністерства закордонних справ України, в особі міністра Дмитра Кулеби та директорки Департаменту економічної дип-­ ломатії МЗС Олександри Василенко.

Визначна подія

Улітку 2022 року відбулася історична подія в культурному житті громади – в липні Сахновщинський коровай включили до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. А це означає, що вперше в історії громади нематеріальна культурна спадщина Сахновщинського краю офіційно представлена і визнана на національному рівні. Сахновщинський коровай – це усталений у межах Сахновщинської громади і Харківської області символ гостинності та єднання поколінь. Історично елемент розвивався як діалог культур, що виник між переселенцями з колишніх Полтавської і Харківської губерній, які оселилися на цих землях. Він демонструє тісний зв’язок із навколишнім середовищем щодо продовження давніх хліборобських і пекарських традицій Сахновщини. Нині коровай активно використовується на весіллях, під час урочистостей та масових заходів типу ярмарків, свят, фестивалів.

Наразі у Сахновщинській громаді проживає 10 жінок – носійок рецептів та традицій випікання короваїв: Світлана Дробот (Дубові Гряди), Леся Шикітка (Тавежня), Любов Терещенко (Огіївка), Тетяна Проценко (Новодмитрівка), Олена Клочко (Сахновщина), Марина Баштрюк (Великі Бучки), Тетяна Стрельченко (Катеринівка), Ганна Довгаль (Лебедівка), Наталія Осада (Шевченкове) і Раїса Філатова (Володимирівка).

– Нематеріальна культурна спадщина – це те, що нас сьогодні об’єднує, за що ми боремося як на воєнному фронті, боронячи рідну землю, так і на культурному фронті, відстоюючи свою культуру, мову та ідентичність. Те, що сахновщинський коровай увійшов до списку елементів нематеріальної спадщини – це велике досягнення Сахновщинської громади, тому ми повинні берегти наші звичаї та всіх, хто причетний до цієї події. Пам’ятати, що жінки – носійки способів і традицій випікання короваю – це безцінний скарб громади, вони заслуговують нашої пошани та підтримки, бо саме вони розвивають і популяризують нашу громаду та Україну загалом. Не зупиняємось і працюємо далі над більшими здобутками громади та задля скорішої нашої Перемоги, – каже Володимир Суєцький.

Плани на наступний рік у Сахновщинської громади прості, але дуже важливі – продовжувати піклуватися про місцевих і переселенців, забезпечувати життєдіяльність громади, а найголовніше, сприяти здобуттю якнайскорішої перемоги.

– Минулий рік видався надважким, але все ж таки щось корисне для людей ми зробити змогли. Цьогоріч планує­мо ремонтувати дороги та водопровідні мережі, придбати комунальну техніку тощо. Спільними зусиллями в нас усе вийде, і 2023-й стане роком перемоги, – зауважує Сахновщинський селищний голова Володимир Суєцький.

Більше новин селища Сахновщина та інших населених пунктів громади читайте на нашому сайті.