Хліб через лінію фронту та бажання не здаватися: волонтери зі Старого Салтова про окупацію
До 24 лютого 2022 року члени організації «Добрі дії» планували та розвивали дозвілля жителів Старого Салтова, впроваджували екологічні проєкти та знайомили всіх охочих з історією їхнього краю. Усе змінилося з початком повномасштабного вторгнення – адже тоді команді довелося зіткнутися з абсолютно іншими викликами.
Про це медіа «Слобідський край» розповіла голова ГО «Добрі дії» Зоя Хабарова.
10 березня 2018 році у селищі Старий Салтів на Чугуївщині була створена громадська організація «Добрі дії». Спочатку команда мала на меті впроваджувати цікаві проєкти для покращення життя місцевих жителів, однак початок повномасштабного вторгнення змінив їхні плани.
Важкі реалії війни
До початку великої війни пані Зоя протягом 25 років пропрацювала на місцевій базі відпочинку «Дружба», пройшовши довгий шлях від коменданта до директора. Сьогодні у жінки на фронті воюють чоловік та син, а сама вона допомагає жителям Старосалтівської громади повернутися до нормального життя.
Однак і сама пані Зоя часто стає свідком непростих обставин, з якими стикається її рідна громада. Жінка поділилась історією втрати, від якої місцеві довго не могли оговтатись.
«Ми були в окупації. Під час першого обстрілу одна з жінок пішла до укриття. Все життя вона пропрацювала в дитячому садочку, а на той момент вже три роки як обіймала посаду секретаря у селищній раді. Коли почався обстріл, вона побігла до сховища, проте за 5 метрів до входу отримала поранення і померла на місці. Це була перша втрата в нашій громаді. Вона все життя віддала дитячому садочку і на території цього садочка померла. Це була трагедія для всієї нашої громади, ми не могли отямитись», – розповіла волонтерка.
Попри постійний стрес та навантаження, зберігати спокій і працездатність жінці допомагає її маленька онука. Окрім того, пані Зоя вважає, що просто не має права опускати руки, поки наші військові воюють на фронті.
«Я ж розумію, що наші хлопці там воюють, а тут треба комусь працювати. За що вони борються? Невже за те, щоб ми просто сказали «ми не можемо»? Ні, у нас в Україні не такі жінки».
Перші дні в окупації та добровольчий патруль
Згадками про окупацію та викликами сьогодення зі «Слобідським краєм» поділилася фундаторка «Добрих дій» Яніна Кальницька. До повномасштабного вторгнення вона була підприємницею – розвивала свій «міні-готельчик» у Старому Салтові. Зараз же будівля зруйнована, а усю свою енергію жінка скеровує на допомогу жителям громади.
Готель пані Яніни «до» та «після» російського обстрілу
Пані Яніна добре пам’ятає 24 лютого 2022 року. Того ранку вона перебувала у себе вдома у Старому Салтові.
«Зранку я почула вибух. Вийшла на вулицю, а все навколо палає. Наш будинок стояв на горі, тому було видно селище, річку, ліс, Харків та трохи навіть росію. Ми з першого дня були в окупації. Точніше, перший тиждень ми були в оточенні. Ми не могли виїхати безпечно. Хіба що через лінію фронту або на росію. В перші дні ми не розуміли, що відбувається», – згадує фундаторка «Добрих дій».
Під час окупації жителі селища залишились фактично відірваними від цивілізації: люди не мали ані світла, ані зв’язку. Для того, аби запобігти мародерству, місцеві щоночі патрулювали вулиці.
«Навколо ліс, а в селищі, як і будь-де, є ненадійні люди. Нам було страшно спати, тому Зоя з друзями організували чоловіків для патрулювання вулиць. Вони взяли на себе відповідальність за те, аби ми всі спали спокійно, бо ж зв’язку не було, а навколо суцільна пітьма і тиша», – згадує жахливі часи російської окупації пані Яніна.
По хліб через лінію фронту
З приходом «руського міра» у Старосалтівській ТГ з’явилася проблема – їжа. Запаси швидко закінчувалися, а гуманітарна допомога не надходила. Аби дістати хліб, команді «Добрих дій» доводилось самотужки їхати через лінію фронту.
«У Кутузівці був бій: трупи, бита техніка. І ось наші люди, буквально без перебільшення, по трупах їхали в Харків, щоб привезти хліба», – згадує волонтерка.
Для того, щоб купити хліб, жителі збирали гроші по всьому селищу. Як зазначає пані Яніна, ніхто не готувався до війни, тому в багатьох людей просто не було готівки. Іншими словами – вони залишалися без можливості придбати їжу. Проте навіть за таких обставин односельці продовжували допомагати одне одному. Жінка згадує, як одного разу пришла людина, поклала 5 тисяч гривень і сказала: «Ось, це гроші на хліб. Я знаю, що ви його купуєте».
Продаж хліба організували у трьох точках Старого Салтова. Тим, хто не мав грошей, хліб давали безкоштовно. Ті, хто мав змогу заплатити – платили. За виручені кошти волонтери знову закуповували хліб.
«Спочатку роздали тим, хто не може сам купити, потім продавали. Після цього знову поїхали, і так три рази. Перший раз приїхали майже сиві, бо побачили тільки-но вбитих, яких снігом ще навіть не присипало», – розповідає волонтерка.
Були й серед жителів ті, хто нарікав активістам за «погано виконану роботу». Деякі кричали: «Як ви набридли з тими батонами. Ви вже третій раз привозите самі батони, невже там чорного хліба нема?». На щастя, їх були одиниці.
Пані Яніна згадує, як після подібного коментаря до неї підійшла молода дівчина і щиро подякувала за роботу.
«Тоді руки опустились і я пішла додому. Аж раптом до мене підходить дівчинка, дає 100 гривень і каже: «Не слухайте їх. Ми розуміємо, що ви робите і дуже вам вдячні. Я хотіла віддати вам свої 100 гривень, хай вони підуть на добру справу», – говорить волонтерка.
Сльози відчаю
Під час окупації до громадської організації по допомогу звернулась жінка. Якраз напередодні повномасштабного вторгнення вона разом із сім’єю приїхала до дачного будиночку, аби провести вихідні на природі та відпочити від міської метушні.
«Це було під час окупації в березні. Жінка прийшла до нас з дальніх дач. Вона сама з міста, тобто тут у неї ані запасів, нічого немає. Мала двох дітей, а в одного ще й нога зламана була. Коли їм зовсім не лишилося, що їсти – жінка пішки дійшла до нас. Як вона плакала, це було жахливо. Ми дали їй все, що мали. Сподіваюсь, з нею все добре», – розповідає пані Яніна.
Про виклики сьогодення
У травні 2022 року ЗСУ звільнили Старий Салтів від російських загарбників, а до кінця вересня і інші населені пункти громади. Сьогодні найбільша проблема тут – це зруйноване та пошкоджене житло. Тому члени «Добрих дій» активно співпрацюють з іноземними організаціями для відновлення пошкоджених осель.
«Відновлюється житло, тож люди повертаються. Два місяці ми були в окупації. Коли наші звільнили селище, вони посунули росіян на той бік річки, а ті звідти почали прицільно обстрілювати селище. Тоді виїхало, думаю, 95 % людей. Більш ніж 80 % будівель пошкоджено або зруйновано», – пояснює волонтерка.
Пошкоджені будинки в Старому Салтові
Від мішка крупи до мільйонних проєктів
Громадська організація «Добрі дії» була створена 10 березня 2018 року. Активісти починали з фестивалів та екологічних акцій. Сьогодні ГО співпрацює з Червоним Хрестом, німецькою організацією «Arche Nova», британською організацією «ForPEACE» під керівництвом Брітти Елвангер та багатьма іншими.
Наразі штат організації налічує 11 людей, 5 з яких виконують основну роботу.
«Ви можете допомагати нам цільовими донатами, а можете працювати як волонтер. Бо, наприклад, коли приїжджає фура з будматеріалами, то її треба розвантажити. До того ж наразі ми потребуємо додаткових знань або людей, які володіють знаннями: чи то бухгалтер, чи спеціаліст з права тощо. Той, хто хоче – може допомагати. Тому запрошуємо усіх», – зазначають у «Добрих діях».
Пані Зоя та пані Яніна на фоні знищеного будинку
Читайте також:
Зелена енергетика та переробка будівельного сміття: у Старому Салтові затвердили програму розвитку