Золочівщина та Білопільщина: перший місяць літа 2023-го, обстріли не вщухають

30.06.2023 13:23 Біля кордону
Фото надано Наталією Калиниченко та Золочівською селищною радою Фото надано Наталією Калиниченко та Золочівською селищною радою

З початку повномасштабного вторгнення минуло вже 16 місяців. Ворог не припиняє обстрілювати цивільну інфраструктуру та житлові будинки у прикордонних населених пунктах, там гинуть мирні люди. Про події червня 2023 року в Білопільській громаді на Сумщині та Золочівській громаді на Харківщині читайте в нашому репортажі.

Тричі намагалися взяти Золочів

Обстріли прикордонної Золочівської громади, які почалися у березні 2022 року, не вщухають. Під ударом перебувають як Золочів, від якого 17 кіломет­рів до кордону з рф, так і інші населені пункти ТГ. Як розповідає начальник Золочівської селищної військової адміністрації Віктор Коваленко, у червні 2023 року окупанти з артилерії били по центру громади. Було пошкоджено Будинок дитячої та юнацької творчості: вибиті
вікна і двері.

– У результаті цього удару поранення отримало двоє людей, чоловік та жінка, вони в момент обстрілу були на подвір’ї. У них легкі осколкові поранення рук та ніг, контузія. Таких «прильотів» по селищу не було вже кілька місяців. Росіяни просто били навмання. Увесь Золочів обстрілювали, снаряди падали в різних місцях, – згадує Віктор Коваленко.

Також у червні був ще один удар по Золочеву, який прийшовся за його межі, на городи. Обійшлося без пошкоджень і постраждалих.

Очільник громади зазначає, що інтенсивні обстріли Золочева тривали з березня по вересень-жовтень минулого року. Станом на 25 червня у Золочівській ТГ за час війни від дій окупантів загинуло 68 людей і 109 отримали поранення. Висока інтенсивність обстрілів була через те, що ворог бив із захоплених сіл Золочівської громади Турове і Макарове, а також з тимчасово окупованої території сусідньої Дергачівської громади.

За словами начальника СВА, Золочів росіяни намагалися захопити тричі, всі ці невдалі спроби були протягом минулого року.

– Вперше це було 25 лютого, окупанти йшли колоною до Золочева, але наші військові відбили наступ. Вдруге – 7 березня, коли йшли штурмувати селище з боку Козачої Лопані і Карасівки, тоді їх колону розбили десь за 3-4 кілометри від Золочева. І третій наступ був з боку рф, коли морська піхота з мурманська йшла на Золочів через Окіп, Червону Зорю та Уди. Там спочатку тероборона, а потім нацгвардійці зупинили цей наступ і у подальшому вибили ворога за межі Золочівської громади і України. Це було наприкінці вересня, – каже Віктор Коваленко.

Загибель волонтерів

Очільник громади зазначає, що наразі по центру ТГ окупанти б’ють не так часто, як раніше, а ось на прикордонних територіях (Золочівська громада має 50 кілометрів кордону з рф) обстріли не вщухають. Під удар у перший місяць літа потрапляло багато населених пунктів. Більше за інших дісталося селу Івашки: обстріли тривали п’ять днів поспіль. Там і водопостачання не було, і електропостачання, на сьогодні все відновили. Під час цих обстрілів загинула людина.

Однією з найсумніших подій червня для громади Віктор Коваленко називає загибель двох місцевих волонтерів.

– Два волонтери, чоловік і жінка, які їхали в Гур’їв Козачок, були обстріляні з протитанкового ракетного комплексу «Корнет». Там було пряме влучання в автівку, на жаль, шансів вижити в них не було. Ця подія була для нас дуже болючою. У громаді з 24 лютого минулого року загинуло чотири волонтери. У квітні 2022 року загинули два волонтери з Харкова. Вони везли продукти в Турове і Макарове, які пізніше були окуповані, росіяни їх убили. Загарбники воюють з мирними людьми, – зауважує Віктор Коваленко.

У Золочівській громаді в червні 2023 року загинуло два волонтери, Харківська область

Прикордонна частина Золочівщини наразі небезпечна не лише через постійні обстріли, а й через те, що вона значно замінована, підкреслює очільник громади. На початку літа біля села Відродженівське на міні підірвався автомобіль. У ньому було подружжя з двома дітьми, 12-річними хлопчиком і дівчинкою, та 15-річною племінницею. Жінка загинула, хлопчик від опіків помер у лікарні. 15-річну дівчину вже виписали. А чоловік, який є військовим і приїхав у відпустку, разом із донькою продовжують лікуватися, їх стан більш-менш стабільний.

У Золочівській громаді на міні підірвалася родина з дітьми, Харківська область

Це вже третій випадок, коли цивільні підриваються в автівках на мінах. Раніше за таких самих обставин загинуло четверо людей у Чорноглазівці та на шляху до села Сотницький Козачок.

Сільгоспники працюють на полях

На мінах підриваються і сільгоспники, які працюють у полях.

– Наразі наші сільгосппідприємства обробляють поля, не засіяна одна третина, це прикордонні території. Звісно, багато територій заміновано, але йде процес обстеження і полів, і лісів, хоча, на жаль, саперів не вистачає. Тому робота налагоджена таким чином: якщо сільгоспвиробники знаходять якісь мінно-вибухові пристрої, вони ставлять мітку, приїжджають сапери, цю знахідку забирають. Трапляється і підрив трактористів, як наприкінці весни біля села Карасівка. Також є чоловік, який двічі потрапляв у таку ситуацію. На щастя, в усіх випадках люди залишилися живі, техніка ушкоджена, але її ремонтують, – розповідає начальник Золочівської селищної військової адміністрації.

Він каже, що, окрім сільгоспників, повертається й інший бізнес: працюють аптеки, магазини. До слова, в громаді функціонують і банки, і пошта. Найближчим часом збираються відкрити відділення «Нової пошти» в Одноробівці. Віктор Коваленко розповідає, що бюджет власних надходжень Золочівської селищної ради скоротився практично на 40 відсотків, а основні його наповнення йдуть від сільгосппідприємств. З роботою в громаді є певні проблеми, особливо в прикордонних населених пунктах, де підприємства повністю знищені.

Але люди продовжують повертатися в громаду. Наразі там проживає 22 тисячі місцевих і чотири тисячі ВПО, до війни населення ТГ складало 27 тисяч осіб. У березні, коли почали обстрілювати Золочів, багато людей виїхали з нього, а також з Калинового, Світличного, Карасівки, Чорноглазівки і Уд. Наприклад, у Золочеві залишалося чотири тисячі людей, наразі їх десь удвоє більше, у Калиновому було 26 осіб, наразі там мешкає 300. Масово люди почали повертатися цієї весни, втім і минулої осені, після вдалого контрнаступу ЗСУ, багато приїхало назад.

Тут ніхто більше не живе

Є в громаді населені пункти, де взагалі ніхто не живе, це Уди, Окіп, Червона Зоря. Наприклад, в Удах до 24 лютого 2022 року
проживало 1218 людей. Загалом на прикордонних територіях Золочівської громади, які найбільше потерпають від ворожих обстрілів, наразі мешкає 3500 людей, до вторгнення рф ця цифра була десь удвічі більшою.

Села, де не залишилося жителів, практично знищені. Також сильно зруйновані Золочів, Карасівка, Калинове, Світличне, Макарове, Турове, Івашки, Одноробівка, Баранівка, Басове, Олександрівка, Тимофіївка, Відрод­женівське, Леміщине, Морозова Долина.

– Дві школи знищені в Макаровому і Удах, там прямі влучання, значно пошкоджена школа в Довжику, туди дві ракети С-300 прилітали. Повністю знищено дитсадки у Світличному, Макаровому, Удах. У Світличному згорів чудовий відремонтований клуб, працівники якого вигравали в кількох конкурсах міні­проєктів. Значно пошкоджені амбулаторії в Удах, Олександрівці та Одноробівці. Дуже пошкод­жена наша лікарня в Золочеві, терапевтичне відділення повністю знищене, стоматологія сильно розбита. Те, що можемо, відновлюємо вже зараз. Наприклад, у Золочівській лікарні поміняли повністю вікна, двері тощо. Відновлення тривають у школах та дитсадках, поміняли вікна в Будинку дитячої і юнацької творчості, – каже Віктор Коваленко

Щодо житлового фонду громади, за словами очільника Золочівщини, близько 1300 приватних будинків або знищені, або пошкоджені.

– Коли в червні обстрілювали Івашки, бабуся і дідусь, тільки-но почули вихід снаряда, негайно побігли в льох – і буквально через 3-4 хвилини міна прилетіла їм прямо в будинок. Там значні пошкодження. На жаль, реалії сьогоднішні наші такі: коли людина чує або вихід, або «прильоти», вона одразу біжить ховатися в підвал. У такому режимі й живемо. Господарі пошкоджених будинків надають нам відповідні документи, а ми готуємо акти. Є люди, які проживають у прикордонних населених пунктах, у них пошкоджено будинок, утім вони перебувають чи в іншій області України, чи за кордоном. Тому цифра у 1300 будинків не є кінцевою, вона збільшиться, – говорить очільник громади.

Окупанти постійно обстрілюють Золочівську громаду, Харківськаа область

«Гуманітарка» для прикордонних сіл

У Золочівській громаді протягом всієї війни людям надаються будматеріали для відновлення будинків. У червні надавали профіль, плівку, цвяхи, брезент тощо. Віктор Коваленко зазначає: єдине, чого не вистачає, це шифер. Вони звернулися в різні міжнародні організації, зробили заявку, очікують на відповідь.

Начальник Золочівської селищної військової адміністрації підкреслює, що громада активно працює з низкою організацій у різних напрямах. Зокрема, нещодавно жителі ТГ отримували грошову допомогу від благодійників.

– На початку липня від американських партнерів по 6660 гривень отримають ще 6700 мешканців: жителі Золочева і прикордонних населених пунктів, а також переселенці. Це люди, яким потрібна нагальна допомога. Щодо «гуманітарки», то ця робота у нас налагоджена з перших днів війни. Раз на місяць усі жителі громади отримують її від благодійної організації «100 відсотків життя»: продукти харчування та засоби гігієни. Також значну допомогу надають різні організації релігійних конфесій. Наразі вже готуємося до зими, зокрема ведемо переговори щодо постачання чотирьох тисяч тонн пелетів. Якщо все вийде, тільки по одній програмі ми забезпечимо дві тисячі сімей по дві тонни на кожну, – каже Віктор Коваленко.

Найбільше гуманітарна допомога потрібна жителям прикордонних населених пунктів, оскільки там практично знищені всі магазини. Тому мешканці цих територій майже щотижнево отримують «гуманітарку».

Одразу стріляють по «чужих» машинах

Величезну роль у підтриманні життєдіяльності громади відіграють комунальники, енергетики і газівники, які залишалися на місці з першого дня війни. Як говорить Віктор Коваленко, попри обстріли, вони прибирали і вивозили сміття, надавали допомогу. Було дуже багато ударів по водогонах, були певні проблеми з водопостачанням, бригади працювали і вдень, і вночі. Також вони допомагали людям вкривати будинки брезентом та плівкою. Це ж саме стосується й енергетиків з газівниками, які після обстрілів максимально оперативно їдуть підіймати лінії.

– На кінець червня у всіх населених пунктах Золочівської громади є газ, окрім села Уди. Щодо світла, то це проблемна частина. Електрики немає в селах Сотницький Козачок, Гур’їв Козачок, Басове, Уди, Червона Зоря і Окіп. Там енергетики працювати не можуть, «Харкі­вобленерго» не дозволяє, оскільки існує велика небезпека. Сотницький Козачок від росії розташований менше ніж за 100 метрів, до села Гур’їв Козачок – кілометр. Якщо окупанти бачать автівки місцевих, вони рідко б’ють по них. А ось якщо спостерігають машину ДСНС або енергетиків, то рашисти одразу починають стріляти, – зазначає очільник громади.

Окупанти постійно обстрілюють Золочівську ТГ, Харківська область

Зупинка в українському стилі

Попри обстріли, у Золочеві та старостинських округах громади продовжують наводити лад. Наприклад, у червні в Калиновецькому старостаті розфарбували в українському стилі бетонну автобусну зупинку. Як розповіла староста Калиновецького старостинського округу Людмила Коваль, це зробила жителька села Чорноглазівка Людмила Гончаренко. Майже 10 днів з ранку до вечора вона з маленьким синочком у жару розфарбовувала зупинку. Майстриня говорила, що люди, які проїжджали повз, пригощали їх різними смаколиками. На зупинці намальовані візерунки, квіточки, метелики – все дуже красиво. Та особливо кидається в очі український тризуб з квітів.

– У нас по громаді постійно ведуться роботи з відновлення територій, проводимо толоки. В нашій «Армії відновлення» на місяць працює до 100 людей, вони розбирають зруйновані будівлі, допомагають господарям пошкоджених будинків наводити лад тощо. Ця робота у нас добре налагоджена, – каже начальник Золочівської СВА.

Автобусне сполучення з прикордонням

Зараз із Золочева можна добратися автобусом до Богодухова і Харкова. Також відновлене залізничне сполучення. Єдиною проблемою Віктор Коваленко називає відсутність сполучення прикордонних територій із центром громади, але найближчим часом планують пустити автобус.

– Наразі люди з прикордонної частини громади тільки на особистому транспорті можуть дістатися Золочева. Ми вже погодили маршрут у Харківській ОВА і плануємо охопити практично всі прикордонні старостати: Лютівка – Олександрівка – Івашки – Одноробівка – Золочів. Ось таке коло буде. Звісно, ці перевезення здійснюватимуться, коли немає обстрілів, за погодженням з військовими, – зазначає начальник Золочівської селищної військової адміністрації.

Серед інших нагальних проб­лем громади найголовнішою він назвав забезпечення електроенергії в прикордонних старостатах. Це перша проблема.

– Друге, що нас сильно хвилює, це відновлення зруйнованих чи значно пошкоджених будівель, як об’єктів соціальної сфери, так і приватного сектора. По-третє, є проблема ремонту дороги державного значення Харків – Золочів, вона вщент розбита та зруйнована обстрілами і військовою технікою. Найближчим часом обіцяють зробити ямковий ремонт, а для повного відновлення є певна проблема з коштами. Найважливіше, щоб якнайскоріше настала наша перемога – і ми все оперативно будемо відновлювати, – зауважує Віктор Коваленко.

Важкий червень у Білопіллі

На Білопільщині червень був украй важким. Лише за минулий тиждень у громаді зафіксовано понад триста вибухів з різних видів зброї. А в ніч з 10 на 11 червня у Білопілля залетіли «шахеди». Три з них скинули свою вибухівку на центр міста.

Тієї страшної ночі першим постраждало Білопільське відділення Пенсійного фонду. Ця будівля з муралом – своєрідна Білопільська ратуша, колишнє приміщення міської ради, яке з 2021 року передали Пенсійному фонду.

– За час роботи нашого відділення тут зроблено ремонт, відкрито один із найсучасніших в області сервісних центрів, де було забезпечено надання усіх видів послуг для відвідувачів. За два роки ми прийняли не одну тисячу відвідувачів, оцифрували тисячі документів. У п’ятницю 9 червня ми пішли з роботи та сподівались вийти працювати у понеділок. Та в неділю 11 червня вночі почули вибухи й зрозуміли, що зруйновано наше приміщення. Знищено техніку, особисті речі, меблі, – розповідає головна спеціалістка відділу обслуговування Анна Дегтяренко.

Рятувальники ліквідовували пожежу до самого ранку.

Обстріли Білопільської ТГ, Сумська область

Руїни замість шкільної їдальні

Друга будівля, що сильно постраждала тієї ночі, – їдальня ліцею № 5, яка розрахована на 200 осіб. Вона також розташована в самому центрі Білопілля. Кілька років тому в їдальні зробили ремонт, придбали нове обладнання і меблі. Тут проводили міські освітянські заходи та зустрічі, а тепер це руїни. У розташованому поряд спальному корпусі тієї ночі були вибиті вікна, пошкод­жені двері, дах.

– Наш навчальний заклад з травня минулого року потерпав від обстрілів. То одне, то інше приміщення страждало від руйнувань. Падали снаряди поблизу приміщення молодших класів ще торік весною. Восени постраждали від обстрілів центральний корпус, гаражі, майстерні, зазнали суттєвих пошкоджень два музеї закладу. 23 березня 2023 року після бомбардування міста КАБами (кориговані авіаційні бомби) вибуховою хвилею пошкоджено понад сотню вікон та дверей спального корпусу. Але найбільших руйнувань заклад зазнав саме вночі 11 червня, – зазначає директорка ліцею Вік­торія Цюпка.

За кілька днів працівники гімназії та волонтери навели порядок на території навчального закладу: прибрали скло, залишки будівельних матеріалів, пошкод­жені дерева, паркани. Наразі більш 200 вікон закриті плівкою, яку надала міська рада.

Також ворог знищив місцевий цех з виготовлення макаронів. Це виробництво забезпечувало продуктами жителів області.

Окрім «шахедів», у ніч на 11 червня летіли на місто снаряди від САУ.

Ці обстріли вчергове показали уміння місцевих жителів об’єднуватись, працювати і продовжувати жити. Білопільське відділення Пенсійного фонду України після руйнування відновило роботу буквально за два дні. До прибирання території й наведення порядку одразу приступили працівники КП «Житловик» та КУ «Благоустрій».

– Як тільки дозволяють заходи безпеки, ми одразу розпо­чинаємо наведення порядку. Наша комунальна служба пов­ним складом, попри вихідний, виходить і ліквідовує наслідки руйнувань: вивозить сміття, зрізує пошкоджені дерева, розбирає (де безпечно) завали. Також допомагаємо людям упорядковувати пошкоджене житло, – говорить директор КУ «Благоустрій» Юрій Рітіков.

Працівники місцевого водоканалу, газової служби, енергетики виїжджають на місця руйнувань одразу після обстрілів, аби відремонтувати пошкоджені ділянки, не допустити аварій.

– Єдиною проблемою залишається електропостачання на прикордонних територіях. Маємо у громаді понад 40 кілометрів кордону з рф, уздовж якого – кілометри ліній електропередач, що постійно пошкоджує ворог. Наші енергетики максимально роблять усе можливе, аби зберегти електропостачання, не один раз відновлювали лінії та трансформатори під обстрілами. Але сьогодні ситуація з пошкодженнями склалася так, що їх треба знаходити та ремонтувати якраз на «нулі», часто на замінованих територіях. Тож поки кілька сіл залишаються без електропостачання, користуються генераторами й сонячними батареями, – розповідає перший заступник Білопільського міського голови Олександр Кожухов.

Під час обстрілів Білопілля потерпають і приватні будинки та господарчі споруди містян. Так, 12 червня російські військові з «Градів» обстріляли гаражі жителів вулиці Ковпака. Тільки той факт, що обстріл відбувся о 5-й ранку, врятував людей від загибелі. Зруйновано три гаражі, «демілітаризовано» консервацію і картоплю, пошкод­жено «стратегічні» велосипеди і мотоблок.

Обстріли Білопільської територіальної громади, Сумська область

Розбили дитячий будинок

13 червня ворог поцілив у Білопільський дитячий будинок-інтернат.

– Уранці 13 червня близько 5-ї години у наше приміщення «прилетіло» 4 снаряди. Зруйновано другий поверх спального корпусу, де саме спали наші підопічні. Завдяки злагодженим діям усього персоналу ніхто з дітей не постраждав. Зруйновано також актову залу, снаряди вибухали у дворі та поруч із господарськими приміщеннями, – зазначає директорка дитячого будинку-інтернату Олена Нікітенко.

Обласні соціальні служби та рятувальники швидко евакуювали всіх дітей у безпечні місця, а працівники інтернату за кілька днів навели порядок на території.

– Упродовж останніх тижнів ми робимо все можливе, аби максимально відремонтувати зруйноване, зберегти цілісний комплекс і повернути наших підопічних після закінчення бойових дій на територію громади, – підкреслює Олена Нікітенко.

Загинули батько із сином

Зранку 18 червня ворог понад годину обстрілював Білопілля. Розбив обладнання на телевежі, пошкодив передавальну апаратуру, в результаті у місті частково зник зв’язок та Інтернет і повністю – теле- та радіосигнал.

Були зруйновані гаражі та господарські споруди. Наслідки одразу ліквідували рятувальники. Але вже по обіді, близько 16.20, почався повторний обстріл центру міста.

Загинули Роман Бабенко та його чотирирічний син Дмитрик – вони не добігли до сховища у своєму будинку кілька метрів. Їх убив уламок від снаряда.

– З початку війни в громаді вбито 10 мирних жителів, у тому числі двоє дітей. Держава-терорист продовжує знищувати україн­ців, які просто живуть на своїй землі, – наголошує Білопільський міський голова Юрій Зарко.

Обстріли Білопільської громади, Сумська область

Не покидають місто

Як розповідає Юрій Зарко, відповідні служби роблять усе можливе, аби захистити людей: ремонтують укриття, евакуюють людей з найбільш небезпечних ділянок.

– Ми створюємо хоча б мінімально комфортні умови для життя наших громадян. Попри мінімальні доходи місцевого бюджету, знаходимо кошти для хоча б часткового відновлення та ремонту доріг, ремонтуємо укриття, – говорить Білопільський міський голова.

За його словами, дуже велику підтримку надають громаді благодійні фонди та різні організації і установи. Наприклад, будівельними матеріалами та коштами для постраждалих від обстрілів регулярно допомагає благодійний фонд «Проліска».

Також допомогу надають фонди АКТЕД, місія Червоного Хреста.

Залишаються працювати в місті й підприємці. Вони кажуть, що не можуть полишити свою малу батьківщину.

– Це – моє місто, моя батьківщина. Тут я народився, сюди повернувся працювати після навчання. Я не просто «живу» в місті. Я працюю, сплачую податки, допомагаю військовим. Мене часто запитують: «Чого тут сидиш?». Були варіанти й можливість виїхати, але я своє місто не кидаю. Поки є хоч найменша можливість залишатись і працювати, я – з Білопіллям! – зазначає підприємець Сергій Макаренко.

Автор:
Савелій Мякушко, Наталія Калініченко
Теги: