Повертаються, бо скучають: як харків’яни оцінюють життя в рідному місті 

Соціологи дослідили настрої та плани харків’ян, їхнє враження від міста та думки щодо його перспектив. Як виявилося, 64 % опитаних повернулися у Харків тому, що скучили за домом. А найголовнішою проблемою Харкова 68 % респондентів вважають брак систем протиповітряної оборони.

Харківські соціологи провели низку аналітичних досліджень, в яких респонденти оцінювали життя у Харкові та перспективи повернення тих, хто виїхав. Загалом у дослідженні взяли участь 605 респондентів різного віку та статі.

Серед тих харків’ян, які взяли участь у дослідженні, 51 % нікуди не виїжджали з початку повномасштабної війни, 14 % певний час проживали в інших населених пунктах Харківщини, 32 % виїжджали до інших регіонів України та 5 % пожили за кордоном.

– Частіше у Харкові після повномасштабного вторгнення залишалися чоловіки, люди старшого віку, 50-літні й старші, люди з низьким рівнем освіти – неповна середня чи загальна середня, одинокі люди – неодружені, розлучені, вдівці, люди без дітей і жителі міста з нижчими за середні доходами. З міста передусім виїжджала молодь, люди із сім’ями й дітьми, люди з високим рівнем освіти й порівняно високими доходами, – зазначають у звіті соціологи.

Серед причин повернення до Харкова опитані називали здебільшого тугу за містом, таких аж 64 %. 46 % повернулися через те, що потрібно доглядати за квартирою чи будинком, 37 % – через роботу в Харкові. По 29 % набрали варіанти «стало безпечніше» та «скучили за друзями та сусідами», 27 % набрав варіант «возз’єднатися із сім’єю».

67 % харків’ян, які перебувають за кордоном, жодного разу з моменту виїзду не були у місті. 58 % харків’ян, які зараз перебувають в інших областях України чи за кордоном, від початку повномасштабної війни поверталися щонайменше один раз.

Серед харків’ян, які зараз перебувають не у місті, 42 % готові повернутись або найближчим часом, або за умови посилення протиповітряної оборони, припинення обстрілів – тобто люди хочуть повернутися у більш безпечний Харків. Ще 32 % повернуться після закінчення війни, коли налагодиться мирне життя.

Більшість опитаних називають себе українцями та харків’янами. Також важливим для багатьох респондентів є відчуття приналежності до свого району міста.

За час війни чимало харків’ян стали розмовляти українською мовою.

– Це відбулось із більшістю харків’ян – 74 % відповідають ствердно, і це можна сприймати як загальну тенденцію. Навіть більше ніж половина тих, хто вважає себе російськомовними, почали більше користуватись у повсякденному житті українською. Можна констатувати, що мовні практики зараз стрімко змінюються, тому і розподіл харків’ян за мовою спілкування знаходиться зараз у динамічному стані, – йдеться у звіті соціологів.

44 % опитаних вказали, що їх основне заняття змінилося після повномасштабного вторгнення, 39 % повідомили про зміну роботи. Наразі найбільше респондентів працюють у приватних організаціях чи на підприємствах. На другому місці – пенсіонери, на третьому – співробітники державних або комунальних установ.

Головною проблемою в Харкові опитувані називають безпекову ситуацію, а також все, що пов’язане з війною, зокрема брак систем протиповітряної оборони. Це проблема номер один для 68 % респондентів. На другому місці – проблеми з електро- та водопостачанням, опаленням. Далі – руйнування будівель, наявність потенційних колаборантів, мобілізація чоловіків до війська та безробіття.

– Спостерігаються певні розбіжності оцінок важливості певних проблем у групах, що порівнювались. Брак ППО більше турбує тих, хто поза містом. Корупцією влади більше схвильовані харків’яни за кордоном. А ВПО взагалі менше стурбовані майже всіма проблемами, проте закриті дитячі садочки їх турбують значно більше за решту опитаних, – зазначають у результатах дослідження.

Серед переважної більшості харків’ян, незалежно від місця перебування, є чітко виражена думка щодо збереження та відбудови історичного центру, історичних та знакових будівель Харкова.

– Мені б хотілось, щоб тут все-таки було збережено баланс між оновленням та збереженням того історичного духу Харкова. Мені все-таки хотілося б, щоб історичний центр міста все ж таки зберігся. Оті бекетівські особнячки, оці вулички наші центральні. Щоб місто не втратило своє обличчя. А от оновлення хотілось би наших спальних районів, які насправді були дуже неприглядними до війни. Треба, щоб тут справжню сучасну інфраструктуру збудували. Щоб це було і зручно, і красиво, і модерно, – говорить одна з респонденток, 58-річна харків’янка.

Серед харків’ян, які зараз перебувають у місті, абсолютна більшість хотіла б і надалі жити в Харкові. Багато хто говорить, що саме тут їх дім. Більшість учасників мають у місті родини та близьких.

– Для мене це схоже на відносини з близькою людиною, бо для мене місто як людина. Коли я був на Галичині, весь час цікавився тим, що тут відбувається, і просто жив, це було якесь життя на паузі, немов моє серце і мої всі думки були тут, а я був там, і це було дуже дивно. І коли повернувся, зрозумів, що тепер все зійшлося, мій розум і серце тепер разом. І це відчуття тут утримує, бо це відчуття того, що ти на своєму місці, – зауважив один з опитуваних, 41-річний харків’янин.