Вкрали танк та вдруге відновлюють оселі: життя у Слатиному за 15 км від кордону

Приймають переселенців

Під час окупації Харківщини у 2022 році селище Слатине Дергачівської громади перебувало у так званій «сірій зоні», яку постійно обстрілювали. До початку повномасштабної війни тут проживало 6,5 тисячі людей, а потім вдома залишалося близько 300. Але як тільки восени громаду звільнили, жителі почали масово повертатися.

Наслідки обстрілів селища

З того часу, за словами старости Слатинського старостинського округу Євгена Івахненка, кількість населення більш-менш стабільна – приблизно 1800 людей. Коли починаються інтенсивні обстріли, відсотків 15–20 жителів виїжджають, щоб їх перечекати, а через кілька днів, коли ситуація виправляється, повертаються додому.

До речі, незважаючи на близькість до кордону, селище приймає переселенців.

«ВПО у нас багатенько, і навіть досі вони приїздять і шукають житло. Це люди із прикордонних населених пунктів. Я з ними розмовляю, кажу, що у нас теж небезпечно, але вони не хочуть їхати кудись далеко. Відповідають: «У нас вдома худоба, собаки, коти, тож зможемо жити у вас і кожен день їздити їх кормити». У селищі зараз постійно проживають десь 120 переселенців: близько 50 – із Козачої Лопані, є також із Токарівки, Дубівки, Цупівки. Ще до нас приїжджають з інших громад, наприклад, із Золочева», – розповідає Євген Івахненко.

Залізнична станція

Розбита школа працює онлайн

Євген Івахненко працює старостою із 2020 року. Крім Слатиного, до війни найбільшого селища у громаді за кількістю населення, до старостинського округу входить ще село Солоний Яр. Воно маленьке, всього одна вулиця, наразі там п’ять жителів.

Живе пан Євген зараз у Дергачах, бо будинок у Слатиному відновити досі не встиг – сильні пошкодження, розбиті усі комунікації.

Будинок старости пошкоджений, як і у багатьох жителів Слатиного

Він розповідає, як навесні 2022 року його родина разом з іншими жила у шкільному підвалі. Каже, що це зараз люди вже обладнали у себе вдома такі підвали, куди можна безпечно ховатися під час обстрілів. На початку війни у нього та у багатьох жителів Слатиного таких не було.

«Гради» прилітали по школі вже тоді. На щастя, влітку, коли будівля отримала дуже сильні руйнації, у підвалі вже ніхто не жив. Також у школу були «прильоти» у минулому році, ворог методично її добиває. Але постраждалий навчальний заклад продовжує працювати.

«Наша школа працює онлайн, діти мають можливість навчатися, бо Інтернет працює стабільно. У селищі зараз близько 200 дітей. Звісно, батьки контролюють, щоб вони не збиралися на вулицях великими групами. Такого, щоб діти постійно грали в футбол, волейбол чи збиралися на майданчиках з гойдалками, зараз у нас немає. Та й взагалі через безпекову ситуацію люди намагаються без потреби на вулицях не затримуватися, краще у себе на подвір’ях. Але ми возимо дітей на заняття у безпечні простори своєї громади, бо вони ж не можуть тільки сидіти вдома та вчитися», – говорить староста. 

Розбита школа у селищі

2023-й був спокійним

За словами місцевих, 2023 рік був у їхньому селищі спокійним. Вони мають на увазі, що у сусідніх населених пунктах громади, розташованих ближче до кордону з рф, ситуація була набагато складнішою. Від Слатиного до кордону – 15 кілометрів, а, наприклад, від Козачої Лопані – 2 кілометри. Тому протягом позаминулого року в Слатиному активно проходило відновлення, з яким багато допомагали благодійні фонди, місцева влада та волонтери. Було відремонтовано чимало житла, у першу чергу тих власників, хто повернувся додому після деокупації громади, щоб люди мали де жити.

«11 вересня 2022 року нашу громаду звільнили, а вже 12 вересня я їхав по селищу і зустрічав незнайомих людей, яких ніколи раніше в селищі не бачив. Це були представники благодійних фондів, які одразу почали допомагати нам відновлювати вікна, дахи у приватних будинках. Потім запрацювала програма «єВідновлення». Люди почали оформляти державну підтримку», – розповідає староста.

Староста Слатиного з англійськими волонтерами

Тоді в Слатиному було пошкоджено близько 70 відсотків житла. Ступінь пошкоджень різний: від вибитих вікон та частково зруйнованого даху до повністю знищеного будинку.

У 2023 році відновили дахи та замінили вікна в 11 з 19 багатоповерхівок селища, бо саме туди повернулися жителі. Вдалося відремонтувати до 50 відсотків приватних будинків.

Відремонтована багатоповерхівка

Також відбудовували побиту ворогом цивільну інфраструктуру. Наприклад, в амбулаторії первинної медицини замінили вікна, зробили дах, відновили опалення, взялися за внутрішні роботи. І одразу там почали працювати лікарі, щоб надавати місцевим медичну допомогу. А в адмінбудівлі, незважаючи на те, що вона дуже постраждала, люди могли отримати необхідні адміністративні послуги.

«У 2023 році майже повернулося нормальне, враховуючи умови війни, життя. У громаді налагодилося транспортне сполучення, що для нашого селища було дуже важливим. Пустили електропоїзд, раз на тиждень від нас до райцентру їздить безкоштовний соціальний автобус. Аптека відкрилася, «Кулиничі», магазинів багато, навіть з будівельними матеріалами магазин відкрився», – говорить Євген Івахненко.

Волонтери ремонтують житло, а люди намалювали квіти на побитих воротах, щоб прикрити сліди обстрілів

«єВідновлення»: житло розбите вдруге

Але у 2024 році ситуація знову докорінно змінилася. Повернулися інтенсивні обстріли, тож відновлене у Слатиному росіяни почали знищувати вдруге.

Вирва після прильоту КАБу

«Одна з проблем, що дуже хвилює зараз наших жителів, це відновлення житла, яке окупанти розбили вдруге. Люди надали необхідні документи на «єВідновлення», отримали кошти, почали ремонтувати житло, але не встигли усе завершити та відзвітувати державі про виконані роботи. Так, протягом ремонту вони робили фотографії, сусіди бачили, що зроблено, але будинок розбитий вдруге. Як тепер звітувати про використання коштів, щоб мати змогу знову звернутися по допомогу? Це складне питання, на жаль, така проблема виникла у багатьох людей. І не лише в Слатиному, а скрізь по прикордонню. Тож дуже чекаємо, коли на державному рівні буде розроблений механізм його вирішення, щоб люди не залишилися без підтримки зі своєю бідою», – каже Євген Івахненко.

Після початку повномасштабного вторгнення селище майже рік жило без світла. Зараз після «прильотів» електропостачання може не бути добу чи дві. Немає проблем і з газопостачанням. Що хвилює місцевих, крім обстрілів, так це замінована територія. Сапери в першу чергу обстежують та розміновують критичну інфраструктуру.

У Слатиному ремонтують громадські колодязі, бо централізованого водопостачання у селищі немає

«Наше селище засипали всім, чим тільки можна, у тому числі фосфорними снарядами. І зараз теж обстрілюють з різних видів зброї. Коли люди, які не були вдома з початку війни, повертаються на своє подвір’я, то часто телефонують нам або у ДСНС, що знайшли у себе і «пелюстки», і касетні боєприпаси. Територію селища майже всю обстежили, а ось що на полях та у лісі, ніхто не знає», – розповідає староста.

Ускладнює розмінування той факт, що вибухонебезпечні предмети пролежали у землі тривалий час, тож вилучити їх та вивезти кудись неможливо. Сапери знищують їх на місці. 

Ворог обстрілює селище різними видами зброї

Перемога біля своєї ялинки

Місцеве населення завжди допомагало Силам оборони. Історія про те, як у Слатиному «угнали» російський танк, потрапила навіть до новорічного звернення Президента. Місцеві чоловіки побачили у полі покинутий ворожий танк, уночі відремонтували його, потім доїхали на бойовій машині до Дергачів та віддали її українським військовим.

Староста Євген Івахненко пригадує, як у Слатине у 2022-му зайшла колона російської техніки з боєприпасами, яку зупинили наші військові. Окупанти тоді відійшли, а техніка залишилася, хоча й побита. Тож місцеві допомагали з ремонтом, щоб її могли використовувати наші хлопці.

Активно підтримувати військових у селищі продовжують і зараз, обіцяють, що будуть це робити аж до Перемоги. І взагалі, каже староста, з 2022 року люди дуже змінилися, показали себе з найкращої сторони.

На початку війни у школі зробили мініпекарню. Місцеві жіночки навчилися пекти смачний духмяний хліб, борошно привозили з району, а інші продукти приносили всі – хто що мав. Працювали, доки школу не розбили.

Хліб, який на початку війни випікали у школі місцеві жительки

«2022 рік багато в чому людей змінив. Ми згуртувалися, почали разом робити якісь справи, важливі для всіх. Ніхто не просив, не змушував, самі йшли і робили. Допомагали людям поважного віку, в яких діти виїхали, відремонтувати житло або прибирали сміття, якого після звільнення громади у селищі скрізь було повно. Усе засипано землею, поваленими деревами, кругом стояла побита техніка, яку вже не можна було відремонтувати. Дуже швидко, до Нового року, майже все розчистили, прибрали, сапери розмінували основні дороги. Нам багато допомагали, але й самі жителі чимало зробили», – говорить Євген Івахненко.

Зупинка у Слатиному

Ще одне спостереження старости – ті, хто залишається вдома, вже не бояться ворожого терору. Так, на прикордонних територіях треба бути дуже обережним, але за майже три роки люди отримали досвід, як можна жити під постійними обстрілами. Тож якщо можна бути вдома, незважаючи на постійні намагання ворога залякати, обирають залишитися.

А ще Євген Івахненко розповів про спільну мрію жителів селища, яку вони обговорюють навіть у своїх групах у соцмережах. На площі у Слатиному росте ялинка, там до війни місцеві обов’язково збиралися на свята. Це їхнє улюблене місце, і не лише на Новий рік. Тож Перемогу планують зустрічати саме там, на своїй площі. Усі разом. Як було раніше, і як обов’язково буде знову. 

На площі у своєму селищі місцеві жителі до війни разом зустрічали усі свята. Це довоєнне фото Масляної, староста Євген Івахненко разом із жительками Слатиного. Саме на цій площі, біля своєї ялинки, люди планують відзначати Перемогу