Вулиця розбита, будинок згорів, але мріють повернутися додому – жителі Куп’янська

Будинок знищили, маму вбили

Наталія – із селища Ківшарівка біля Куп’янська. Виїхали з донькою у вересні через сильні обстріли. Що вдома зараз, чи вцілів їхній будинок, не знає. Усі сусіди також виїхали, запитати ні в кого. До Центру підтримки куп’янчан прийшла вперше, тож ще не знає, яку допомогу може отримати та до яких саме фахівців треба звертатися.

Сюди приходять люди з дуже складними життєвими обставинами, але в тих, хто допомагає їм у Центрі, історії не менш важкі.

– Я з Куп’янська, з Лівобережжя, селище цукрокомбінату. Нашого селища вже немає, пів моєї вулиці повністю згоріло, а далі хати стоять розбиті, – починає розповідь фахівчиня Центру соціальних служб Ірина Філіппенко.

Будинок пані Ірини повністю згорів

Її будинок згорів, а 82-річну маму вбили росіяни. З дому жінка виїхала у кінці жовтня минулого року, коли ситуація у рідному місті значно погіршилася. Збиралися виїхати удвох, але не встигли… Мама вранці провела доньку на роботу та залишилася у дворі щось робити по господарству. Прилетів дрон, жінку вразило уламком. Пані Ірина каже, що, крім щільних обстрілів, саме ворожі дрони, які постійно літають у місті, становлять велику небезпеку.

Працювати жінка не припиняла, продовжує допомагати землякам у Центрі підтримки куп’янчан. Живе у Харкові із собакою Джеком та кішкою Маркізою, які чекають на господарку вдома.

Собака давно «свій», шість років уже в родині. Його пані Ірина витягала з будинку, який горів, та лікувала після поранення. А Маркізу не так давно попросили взяти волонтери – і тепер вона теж «своя», рідна.

– У нас вдома на Лівоберіжжі ще залишаються люди. Не знаю, чого вони не їдуть. Якщо відверто, я б, мабуть, теж не виїхала, якби не знищили наше селище. Коли тільки почалися обстріли, міська адміністрація і волонтери нам дуже допомагали – і вікна закривали, і «гуманітарку» надавали, а тепер усе розбите. Куп’янськ – це моє повітря, я там народилася, там пройшло все моє життя, – зі сльозами говорить пані Ірина.

Розбита вулиця Заосколянська 

«Ми бандери» – «А ми москалі»

– Я вважаю, що у мене малі пошкодження, якщо порівнювати з іншими. Дах трішки побило, вікна повилітали – живу в Куп’янську на Правобережжі. Там ще багато мешканців залишається, на відміну від Лівобережжя, де зараз немає ні світла, ні газу, ні води. Хоча вода у нас буває два рази на тиждень, але все одно вона буває. Світло і газ є. Ми виїхали з мамою, батько залишився вдома. Каже, що виїде з міста тільки з останнім українським солдатом, але такого не буде, куп’янчани вірять у ЗСУ, – долучається до розмови адміністраторка Центру Лариса Раубе, колега пані Ірини.

Жінки розповідають, що жителі міста багато допомагають військовим. І дуже ображаються, коли їх називають «ждунами».

– Практично всі знайомі допомагають бійцям – коли були вдома, ми теж прали речі, готували їжу. Хлопці ж не будуть брати із собою на позиції борщ? Тому вони прийдуть, ми їх нагодуємо, а із собою дамо пироги. Вони кажуть: «Дякуємо, ми як вдома побували», – кажуть куп’янчанки.

І пригадують, як одного разу знайомилися з військовими. Дуже кумедна тоді вийшла ситуація, сміються вони. «Ми бандери», – посміхаються хлопці. «А ми москалі, – відповіли їм куп’янчанки. – Тож будемо знайомі».

Пані Лариса та пані Ірина

Людей приходить багато

Центр підтримки куп’янчан відкрився у Харкові 2 листопада 2024 року. Запрошують усіх, хто евакуювався з Куп’янської територіальної громади.

Фахівці Центру ведуть реєстр, станом на 20 січня він налічував 5746 осіб. Приблизно 20 відсотків з них проживають у гуртожитках, інші орендують житло або зупинилися в знайомих чи родичів. Серед зареєстрованих – 800 дітей.

– Людей приходить багато, навіть ті, хто ще у 2022 році виїхав. Кажуть, дуже добре, що відкрився центр підтримки. У нас є група в Телеграмі, де виставляємо усю корисну інформацію. Також телефонуємо людям, запрошуємо на отримання гуманітарної допомоги та інших послуг, – говорить начальниця служби у справах дітей Вікторія Лебединська.

Звертаються сюди з різними питаннями, найчастіше – адміністративними.

– Багато питань у людей до Центру надання адміністративних послуг, який у нас працює: витяги, довідки, внесення до реєстру – ЦНАП надає багато послуг. Отримуємо чимало звернень до служби у справах дітей міської ради. Ми займаємося соціальним захистом дітей, виявляємо таких, які опинились у складних життєвих обставинах, вживаємо заходів щодо надання статусу дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та займаємося їх влаштуванням. Також батьки звертаються щодо надання статусу дітей, постраждалих унаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Крім того, кожного дня у нас працюють Центр соціальних служб Куп’янської міської ради, уповноважена особа по роботі з ветеранами, по буднях – Центр зайнятості населення. Ще Пенсійний фонд у нас працює, приймають лікар та психологи. До юристів часто звертаються, питають про компенсацію за розбите та зруйноване житло. Всі ці послуги в Центрі надаються безкоштовно, – розповідає Вікторія Лебединська.

Також тут є ігрова кімната, де для дітей громади проводили новорічні свята. Організували їх разом із фахівцями Харківського обласного палацу дитячої творчості. Вже найближчим часом завдяки співпраці з волонтерами маленькі куп’янчани зможуть відвідувати там різні майстер-класи. 

Село розбите, хата згоріла

Надія з чоловіком – із села Піщане, винаймають у Харкові житло. Її рідне село розбите, будинок згорів – пряме влучання. Раніше, каже жінка, у селі жило чимало людей, декілька сотень.

Валентина теж із Піщаного, але виїхала раніше, у жовтні. Розповідає, що, коли евакуювалися з волонтерами, машина була невеличкою. Взяти змогли лише п’ять сумок на родину, тож складали найнеобхідніше. Дому в неї теж тепер немає – росіяни руйнують Піщане щільними обстрілами. Як і сусідні Глушківку та Кругляківку.

– А ми майже нічого із собою не взяли. Чоловікові стало зле, тож маємо лише документи та одяг, який на нас був, – говорить Надія. 

Пані Надія

Документи на компенсацію за зруйноване житло родина поки що подавати не може – є проблеми з оформленням права власності, шукають необхідне в архіві. Тож чекають, коли відновлять усі папери.

Піщане не належить до Куп’янської ТГ – це сусіди по Куп’янському району. Тож фахівці Центру проконсультували жінок та підказали, куди їм треба звертатися. Оскільки схожих запитів багато, інформаційну підтримку жителів громад свого району тут вважають правильною та важливою. 

Плюс-мінус усе добре

Ліза – із села Осиново (раніше Петрівка) поблизу Куп’янська, живе та працює у Харкові з літа 2023 року. Тоді її родина залишилася вдома, а нещодавно мама з молодшим 9-річним братом теж виїхали. Хлопчик навчається онлайн у харківській школі.

Ліза із села Осиново

Батько виїжджати не хоче, бо в Осиновому плюс-мінус усе добре. Добре, каже Ліза, тому що їм щастить – село наче в ярку, тож бачать та чують усі обстріли, але в них ніби нормально. Хоча ще у 2022 році прилетіло в школу, вона до фундаменту зруйнована прямим попаданням. Тож багато місцевих зараз залишаються вдома. У Пристіні, де живе бабуся, ситуація гірша – часто прилітає, деяких будинків немає.

У Центр дівчина прийшла вперше – отримати «гуманітарку», говорить, що продукти зайвими не будуть.

Пан Віталій з дружиною Зоєю виїхали з Ківшарівки три місяці тому. До Центру теж прийшли вперше – їм зателефонували та запросили отримати допомогу. У Харкові родина винаймає житло.

– Ні, Ківшарівка не розбита, там залишаються люди. Якби були газ, вода та світло, ніхто б не виїжджав з дому, – каже пан Віталій.

Пан Віталій

Пані Зоя розповідає, що сусіди теж виїхали, тому про ситуацію на своїй вулиці вони не знають. І про свій будинок нічого не знають.

Коли пан Віталій почув, що у Центрі можна проконсультуватися з куп’янським лікарем, одразу пішов до фахівця. Чоловік відвідує харківську поліклініку недалеко від будинку, де зараз живе. 

Один день на тиждень працює в Куп’янську

Валентина Миколаївна – сімейна лікарка міста Куп’янськ, яка працює в Центрі підтримки куп’янчан. Вона одразу уточнює, що надати повний обсяг первинної медичної допомоги в Центрі, звичайно, неможливо. Але проконсультувати, дистанційно надати електронні направлення або рецепти, скоригувати пацієнта, щоб він мав необхідну інформацію, – усе це і є її робота.

– Люди іноді не знають, що в них є функціонуючий лікар, наприклад, у Куп’янську, і в телефонному режимі можна з ним комунікувати та з’ясовувати всі питання. Виписка тих же електронних направлень, виписка рецептів за програмою «Доступні ліки». Куп’янчани можуть переукласти декларації з лікарем за місцем фактичного перебування, бо для людини похилого віку необхідно мати повний обсяг первинної медичної допомоги. Але одне діло, коли звертаєшся до сімейного лікаря в місті Куп’янськ, де все знаєш, а інше – робити це в режимі мегаполіса. Тож ми усе роз’яснюємо, розповідаємо, – каже лікарка.

За день може звернутися до 15 людей. Також Валентина Миколаївна залишає свій номер, тож звертаються і в телефонному режимі.

– Працюєте кожен день? – питаю у лікарки.

– Ні, по середах я відвідую місце роботи у Куп’янську, – відповідає пані Валентина.

За словами Валентини Миколаївни, ситуація вдома стабільно важка. Але люди приходять, звертаються до лікарів по допомогу. Первинна ланка працює, крім неї, ще 6 фахівців приймають пацієнтів в амбулаторіях. У вторинній ланці в Куп’янську працюють УЗД, рентген, фіброгастроскопія, кардіолог, дерматолог, невропатолог, гінеколог, отоларинголог, навіть масажист.

З родиною лікарка виїхала з дому наприкінці жовтня 2024 року. Коли їздить по середах у Куп’янськ, рідні, каже жінка, моляться. Але за період війни хто знає, хто за кого більше хвилювався. Її донька зараз у Києві, а до цього займалася волонтерством на Донеччині, Херсонщині. У червні 2024-го разом із французькими волонтерами вони вивозили тварин з-під Вовчанська.

... Разом з батьками до Центру приходять діти. Два хлопчики, Кирило та Владик, прийшли з мамами. Питаю у жінок, чи можна поспілкуватися із синами. Дозволяють.

Молодші жителі Куп’янської громади

– Хлопці, а які у вас плани на майбутнє? Що плануєте робити, коли станете дорослими?

– Буду в IT працювати, – серйозно каже старший Кирило.

– А я хочу вирости хорошою людиною, – говорить Владик. – І ще дуже хочеться додому…

Звернутися до Центру підтримки куп’янчан можна за телефоном: 099 648 75 39.

Графік роботи: понеділок – пʼятниця з 9:00 до 17:00; субота – неділя з 9:00 до 14:00.