Одна з найважливіших функцій держави – забезпечити безпеку своїх громадян. Як це питання сьогодні вирішується в одній з найбільш законослухняних країн Європи – Німеччині – розповідає Володимир Левін
Володимиру Левіну 64 роки, він – колишній харків’янин, за фахом – спортивний лікар, працював у хокейній команді харківського «Динамо» і як спортивний лікар-масажист у футбольному клубі «Металіст». Із 2000 року живе і працює в Німеччині. Свою нинішню спеціальність – лікар-фізіотерапевт – «добував» з великими труднощами: довелося три роки навчатися, скласти 46 предметів, і потім ще окремо закінчувати курси за кожним видом фізіотерапевтичної діяльності. Зараз він – фахівець широкого профілю, що в Німеччині дуже цінується.
Володимир Левін живе в Кельні, його доходи дозволяють знімати двокімнатну квартиру практично в центрі міста. У нього є дочка, внук і внучка – вони живуть окремо, але бачаться всі так часто, як тільки дозволяє робота. Доволі тривалий досвід життя в Німеччині і робота лікаря дозволяють Володимиру бути в курсі всіх нюансів забезпечення безпеки громадян у Німеччині, а велика родина – мати інформацію про те, як це «працює» в різних ситуаціях.
– Німеччину зазвичай вважають країною, населення якої відрізняється прагненням до порядку, – каже Володимир Левін. – Німці не тільки законослухняні, вони стежать за дотриманням законів оточуючими «у зв’язці» з державою. Наприклад, німець вважає своїм обов’язком повідомити владі, що його сусід якось порушує закон, і оточуючі не будуть дивитися на нього косо через це та обзивати «стукачем». Приміром, якщо у вас передбачаються гучні гості, краще в під’їзді повісити оголошення про те, що з такої-то по таку-то годину ви маєте намір щось святкувати і запрошуєте сусідів приєднатися. Прийдуть вони чи ні – це інше питання, але, принаймні, якщо ви включите музику після десятої вечора, поліцію не викличуть.
Володимир Левін каже, що в Німеччині дуже високо цінується, з дитинства виховується і всіляко заохочується соціальна компетенція. Тобто людина має бути хорошим гвинтиком у механізмі суспільства, приносити йому максимальну користь, і таке прагнення – бути корисним суспільству і державі – всіляко заохочується. Наприклад, у нас усі надзвичайні ситуації – навіть ті, що пов’язані із загрозою життю людей – «розрулює» не «швидка допомога», а пожежники, які, по суті, є аналогом українського МНС.
Тобто в німців два номери, на які вони телефонують «у разі чого»: 110 – це поліція, 112 – пожежники. Саме вони виїжджають, якщо людині стало зле на вулиці або трапилася аварія з травмами: вони надають першу допомогу і везуть у лікарню. Пожежники проходять спеціальне навчання з надання медичної допомоги в екстреній ситуації.
Але тут є цікавий момент: у них є помічники з населення, свого роду добровільні пожежні товариства. Тобто туди вступають звичайні бюргери, платять внески (!), їх там навчають і діям при гасінні пожеж, і наданню першої допомоги. Вони вміють і штучне дихання зробити, і правильно людину з-під завалів витягнути. І це дуже популярно – бути членом такого товариства. Більш того, розумні батьки й дітей туди залучають. Таким чином виховується соціальна компетенція. А держава це всіляко заохочує – всі знають, що це дуже добре в будь-якому резюме, а отже, ти маєш перевагу при працевлаштуванні.
У цілому ця зв’язка: держава і соціально відповідальний, компетентний громадянин – забезпечує спокій і безпеку в суспільстві. Коли моя дочка одного разу забула про бульончик на плиті, і з вікна почав валити ще не дим, а тільки пар, пильні сусіди відразу викликали пожежників. Держава діє методами батога (штрафами) і пряника (преференціями), а в результаті виграють обидві сторони. Це дуже добре видно на прикладах забезпечення безпеки на дорогах. Порушення ПДР карається суворо – великими штрафами q жорсткими санкціями. Наприклад, якщо водія спіймали на тому, що він 5 разів порушив швидкість руху більш ніж на 10 км на годину, то його позбавляють прав, а без прав сісти за кермо для німця просто немислимо. Іноді справа доходить до смішного: на перехресті стоять з чотирьох ,боків і машини, і пішоходи – пропускають одну-єдину машину, яка виконує лівий поворот.
Найбільший мінус у роботі служб, що забезпечують безпеку людей, з погляду «нашої колишньої» людини – робота «швидкої допомоги». Її «виведено» з цієї системи, і домогтися її приїзду – це просто подвиг. Одного разу моя внучка лежала тиждень з температурою під сорок, і «швидка» приїхала тільки тому, що був вихідний, і лікарі не працювали.
Олег Горбатов
Місто Балаклія. Пенсіонер
– Як змінилася ситуація в Німеччині після новорічних подій 2016 року? У нас ЗМІ повідомляли про масові напади на жінок.
Дійсно, напередодні настання 2016 року в Кельні в натовп святкуючих городян увірвалася велика група чоловіків, близько 1000 осіб, – як потім було встановлено, вихідців з Північної Африки. Те, що вони робили, як ми потім дізналися, називалося в них тахарруш – колективне сексуальне домагання. Вони оточували жінок, вигукували непристойності, відбирали речі, намагалися доторкнутися. Це був шок для всіх. У поліцію тоді надійшло понад 600 заяв, але в основному вони стосувалися крадіжок. Після цього начальника поліції Кельна відправили достроково на пенсію, було різко посилено кількість поліції на вулицях. Через рік, у новорічну ніч 2017 року, були повідомлення, що поліція запобігла повторенню подібних подій. Зараз усе з цього погляду тихо – настільки, що моя дочка, яка живе поруч з великим парком, абсолютно спокійно може вийти із собакою погуляти о першій ночі по парку. Вона не боїться.
Варвара Азаренко
Місто Балаклія. Пенсіонерка
– У нас недавно промайнув по ТБ сюжет про те, що хлопчика, який повертався пізно ввечері з тренування додому, кондуктор не пустила в приміський автобус: дітям до 14 років заборонено без супроводу дорослих користуватися приміським транспортом. А як у Німеччині? І як узагалі справа з безпекою дітей?
Що стосується ситуації з хлопчиком, то в Німеччині таке взагалі неможливо. Відразу після переїзду ми жили в дуже маленькому містечку Альсфельд – туди автобус ходив двічі на добу, але в усіх поголовно були машини, і не по одній у сім’ї, тому діти одні не їздять. Моєму онукові вісім років, він ходить у школу. Ті діти, які живуть поруч, ходять або їздять на велосипедах-самокатах самі, а ми забираємо – їхати далеко, з пересадкою. Онуку із садка мені віддадуть тільки в тому разі, якщо її батьки внесли мене у спеціальний список людей, з якими можна відпустити дитину, або – у крайньому випадку – після попереднього дзвінка батьків. З цим дуже суворо, так само як і, припустимо, з перевезенням дітей у машині: їхати без дитячого крісла для німця просто немислимо. Іноді турбота про дітей набуває несподіваного характеру: якщо сусіди помітять, що батьки карають дитину, то вони повідомлять у спеціальні органи, і заходи вживаються найсерйозніші. Правда, це не стосується мігрантів, особливо тих, хто недавно приїхав – там своє життя і свої правила. Турбота про здоров’я і безпеку дітей іноді закінчується сумно: я знаю випадок, коли d малозабезпеченої сім’ї, що живе на допомогу, відібрали дитину, тому що за законом на кожну дитину має припадати 12 квадратних метрів житлової площі, а в них було менше. Цю дитину віддали в прийомну сім’ю – і я не впевнений, що це для неї краще. Одна річ – жити тісно, але зі своїми рідними батьками, інша – у кращих житлових умовах з прийомними...
Олена Щербак
смт Старий Мерчік. Бібліотекар
– Як забезпечується в Німеччині інформаційна безпека громадян? Чи поширене кібершахрайство?
У батьків у садку або школі обов’язково попросять письмовий дозвіл на використання фотографій, де присутня їхня дитина, для сайту школи або для того, щоб передати іншим батькам, якщо на фото – кілька дітей. Відповідальні батьки дуже серйозно контролюють акаунти своїх дітей у соцмережах – тобто дітей дуже оберігають з цієї точки зору. Що стосується кібершахрайства, то, попри те, що я, як і більшість жителів Німеччини, всі платежі здійснюю за допомогою банківської картки, ні про які випадки з «виведенням» коштів з карток я не чув. Як не чув і про жодні спеціальні шахрайські пристосування для зчитування інформації з банківських карток у банкоматах. У нас скрізь стоять відеокамери, і вони працюють.
Важливо
В Угоді про асоціацію України з ЄС особливо підкреслюється важливість базових принципів, які лежать в основі асоціації, і передусім – забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права. У зв’язку з цим перед Україною постає багато складних завдань у сфері зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, реформування судової системи з метою поліпшення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.
Але Угода, підкреслюючи важливість верховенства права, не містить жодних докладних рекомендацій. Проте Порядок денний асоціації від березня 2015 року набагато чіткіше визначає необхідність таких змін, у тому числі – розвиток і здійснення реформування сектора цивільної безпеки на базі принципів верховенства права, демократичного врядування, прозорості та поваги до прав людини за допомогою та в повній взаємодії з Консультативною Місією ЄС щодо України.
Україна вже запустила низку реформ, спрямованих на поліпшення ситуації щодо верховенства права та посилення боротьби з корупцією. З 2015 року йде реформування поліції, у 2018-му розпочнеться кардинальне реформування судової системи та утворення Вищого антикорупційного суду і Вищого суду з питань інтелектуальної власності.
Автор: Інна Можейко