Електроенергія з відходів: під Харковом будується сміттєпереробний завод

Будівництво комплексу з переробки твердих побутових відходів повним ходом іде в Дергачах. Передбачається, що комплекс не матиме аналогів в Україні й вироблятиме з полігонного газу електроенергію – 2 МВт•год

 Скандинавський приклад

Кожний українець щороку створює близько 330 кілограмів сміття. За рік на полігони й неофіційні звалища вивозять по 11 мільйонів тонн побутових відходів. За даними Міністерства екології та природних ресурсів України, у цілому в країні накопичилося близько 36 мільярдів тонн. У засобах масової інформації кажуть, що загальна площа звалищ становить 4–9 % території країни, що дорівнює розмірам однієї-двох областей. Утім, як каже експерт міжнародної благодійної організації «Екологія. Право. Людина» Алла Войціховська, цей показник значно менший – 0,014 %. Хоча, за її словами, і це число порівняно з країнами – членами Європейського Союзу дуже велике.

На сьогодні у країні є чотири сміттєспалювальні заводи: у Києві, Дніпропетровську, Харкові та анексованому Севастополі, з яких функціонує тільки один – столична «Енергія». Утім він не може розв’язати проблему відходів навіть у місті – спалює близько 240 тисяч тонн сміття, а це 20 % ТПВ Києва. Таким чином, понад 90 % відходів в Україні захороняється, у той час як зі сміття можна робити бізнес, чим і займаються деякі країни – члени Європейського Союзу.

Прикладом для наслідування є досвід Швеції, де переробляють ледь не 99 % сміття. Усі шведи сортують сміття та зберігають його у спеціальних контейнерах (окремо папір, скло, метал, пластик, залишки їжі й те сміття, яке не можна утилізувати) або відвозять на сортувальні станції.
За різними контейнерами сміття у певні дні приїжджають вантажівки та забирають їх на сортувальні станції. Все, що можна, йде на переробку, а решта сміття спалюється, забезпечуючи електроенергію та тепло для великої кількості домоволодінь (Стокгольм на 45 % забезпечується електрикою та теплом, що виробляють сміттєспалювальні заводи).

Електростанції працюють шляхом завантаження сміттям печей: спалюючи відходи, отримують пару, яка обертає генератор турбіни. Попіл (складає 15 % від початкової ваги відходів) також сортують і знову відправляють на переробку.

Із відходів шведи отримують і біогаз: із чотирьох тонн відходів можна отримати стільки ж енергії, скільки дає одна тонна нафти. Наприклад, майже всі шведські сміттєвози працюють на метані, який виробляється зі сміття.

В окремих містах Швеції використовують підземний повітропровід для транспортування сміття. Над землею є урна з отвором під відходи, а під землею – її накопичувальна частина. Накопичені відходи за допомогою сильного повітряного потоку всмоктуються в каналізаційний тунель великого діаметра, яким виносяться на центральну станцію прийому сміття.

Схожа ситуація і в інших країнах ЄС, зокрема Німеччині та Австрії. У цих країнах полігони зі сміттям як такі взагалі закриті, адже 97 % відходів також переробляється. До слова, вся цементна промисловість у цих країнах працює на спалюванні сміття й автопокришок.

 «Харків забуде про сміттєву проблему»

За словами Алли Войціховської, Україні поки що далеко до вищезгаданих країн-лідерів у цьому питанні, але наша держава робить певні зусилля, щоб поліпшити ситуацію з ТПВ. І поки що найактивніше себе виявляє саме Харківська область, де реалізується інвестиційний 

проект «Нове будівництво комплексу з переробки твердих побутових відходів із системою збору, утилізації полігонного газу та виробництва електроенергії в Дергачах».

За словами генерального директора «Діпрокомунбуд» (Інститут проектування об’єктів комунального будівництва), який розробляв проектну документацію дергачівського комплексу, Олександра Слободянюка, ідея побудувати такий комплекс з’явилася ще в середині минулого десятиліття.

– До цього комплексу ми йшли дуже довго. У 2006 році було закрито старий полігон, тому що не відповідав вимогам. І тоді було поставлено завдання раз і назавжди закрити це питання, і зробити це за європейськими стандартами. Наприклад, новий полігон зараз будується за зразком словенського, – розповідає Олександр Слободянюк.

Безпосередньо роботи з підготовки будівництва комплексу, загальна площа якого складе близько 40 гектарів, розпочато у 2012 році. За цей час розроблено та затверджено проектну документацію для будівництва та отримано Дозвіл ДАБІ (Державна архітектурно-будівельна інспекція України). Також міська влада домовилася з Міжнародним банком реконструкції та розвитку (МБРР) щодо видачі кредиту – 44 мільйони доларів – для реалізації цього проекту. Підрядником став консорціум компаній з Польщі. Вартість контракту з переможцем конкурсу склала близько 28 мільйонів доларів. Решту коштів буде скеровано на технічний нагляд будівництва, закупівлю обладнання тощо. Надлишок коштів, який не буде використано, повернуть банку. Самі будівельні роботи розпочалися у вересні минулого року.

– Новий полігон закінчать будувати до кінця цього року, а функціонувати він почне на початку наступного, – говорить Олександр Слободянюк.
За словами представника фірми-підрядника Кшиштофа Хородецкі, завдяки цьому комплексу Перша столиця вирішить питання з відходами на кілька десятиліть.

– Це буде один з найкращих проектів у Європі, який реалізують «під ключ»: усі необхідні цехи зведуть одразу. На наступні 20–30 років Харкову можна буде забути про сміттєву проблему, – зазначив Кшиштоф Хородецкі.

На території нового комплексу буде сучасний санітарний полігон. Він дозволить експлуатувати полігон твердих побутових відходів без можливості виникнення пожеж, забруднення фільтратом підземних водних горизонтів і прилеглої території, поширення неприємних запахів, а також забезпечить комфортне проживання в прилеглих населених пунктах.

На майбутньому комплексі функціонуватиме лінія сортування як для роздільно зібраних,
так і змішаних відходів, потужністю 40 та 80 тисяч тонн на рік відповідно. Це лінія німецького виробництва, і запрацює вона влітку наступного року. На лінії встановлено перфоратор для ПЕТ-пляшок, прес для того, щоб максимально зменшити обсяг вторсировини. А напроти цеху сортування запроектовано два великі склади для зберігання цієї вторсировини.

Комплекс буде оснащено системою збирання та утилізації полігонного газу на закритому, діючому та новому полігонах ТПВ з виробництвом електричної енергії – спочатку близько 2 МВт•год, а це приблизно 7 тисяч МВт•год на рік. Коли набереться більше сміття, то цей показник дійде до 5,5–6 МВт•год. За словами Олександра Слободянюка, куди дівати цю електроенергію, поки що не вирішено.

Також там буде адміністративно-побутовий комплекс, у якому розташуються душові, їдальня тощо. Для працівників обіцяють комфортні умови праці за європейськими вимогами:

аерація (природне провітрювання, насичення киснем) повітря, фільтри на повітря тощо. На першому етапі функціонування комплексу планується 120 робочих місць, а людей на підприємство підвозитимуть автобусом.

Скло в один контейнер, відходи – в інший

За словами Олександра Слободянюка, передбачається, що на комплексі збирати та сортувати сміття будуть з Харкова та Дергачівського району, хоча, ймовірно, що до цього залучаться й інші райони області.

Орієнтовно, повністю комплекс буде зроблено до кінця наступного року. Коли він запрацює на повну потужність, перероблюватиме 30–50 % сміття, що надходитиме (спочатку з Харкова та Дергачівського району), а 50 % захоронятиметься.

Для більш успішної роботи комплексу в Харкові влітку наступного року планується впровадження системи роздільного збирання твердих побутових відходів у три контейнери. В один викидатимуть скло, другий призначений для збирання вторинної сировини та транспортування її на лінію сортування, а третій – для збирання залишкових відходів та подальшого їх транспортування на полігон ТПВ.

Основні стандарти управління відходами, що містяться в чотирьох Директивах Європейського Союзу і які Україна зобов’язалася впровадити в національному законодавстві, спрямовані на захист навколишнього середовища від негативних наслідків антропогенної діяльності. Одна з цих Директив – 1999/31/ЄС від 26 квітня 1999 року – про захоронення відходів. Відповідно до пріоритетів поводження з відходами, захоронення відходів на сміттєзвалищах є найменш бажаним заходом. Тому його слід обмежувати до мінімуму. Але в тому разі, якщо від цього нікуди не дітися й відходи потрібно захоронити на сміттєзвалищі, потрібно дотримуватись норм, які містяться в цьому документі.

Загальна мета цієї Директиви – запобігання чи зменшення, наскільки це можливо, негативного впливу на довкілля, зокрема на поверхневі та ґрунтові води, повітря, а також здоров’я людей від захоронення відходів шляхом запровадження жорстких технічних вимог до відходів і полігонів.

Автор: Олександр Гаркавець

Матеріали публікуються в рамках проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа». Проект реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та Міністерства закордонних справ Республіки Польща. Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору автора(ів).