Мандруючи Європою: комфортно, доступно й екологічно

– Європейці люблять відпочивати на природі, але не виїжджаючи далеко за межі своєї країни, або й навіть свого міста. Під Краковом, наприклад, є гірська місцевість Татри. Нині там будуються сотні маленьких дерев’яних будиночків для тих, хто любить із Кракова на вихідні вибиратися подихати свіжим повіт­рям. Такий відпочинок недорогий і користується попитом. У середньому уїк-енд для двох у горах обійдеться у 200 злотих (1600 гривень): дорога туди й назад 40 злотих (300 гривень), ночівля 80 злотих (600 гривень), обід приблизно 50 (380 гривень), розваги – 40 злотих (300 гривень). У Польщі активно підтримується й агро­туризм. Якось ми їхали у мандрівку із Кракова на Балкани, це приблизно 1600 кілометрів в один бік. На нічліг ми зупинялися у фермерських будинках по дорозі. Їдеш собі їдеш, і ось посеред поля – ферма. Її тримає зазвичай одна-дві родини, які здають одну чи декілька кімнат туристам. Відповідні оголошення про оренду можна знайти і на вулиці, і в Інтернеті. І залежно від того, що це за ферма, можна замовити ще й сніданок чи обід із місцевих продуктів, попити натурального молока тощо. І вартує це дуже дешево. За ніч у кімнаті з кондиціонером, паркуванням, доступом до Інтернету ми віддали приблизно 30 євро (960 гривень). До того ж у Польщі, та й в інших країнах ЄС, багато уваги приділяється безпеці людей. Тому рівень послуг – високий, бо тут цінують відгуки відвідувачів. До того ж усі ці фермери, якими є переважно бабусі й дідусі, прекрасно розмовляють англійською. Тому взагалі не проблема з ними зв’язатися чи пояснити, що вам потрібно, якщо ви не місцевий. У сільській місцевості люди хапаються за будь-яку ідею, аби привабити до себе туристів. До прикладу, під Краковом є соляна шахта, яка називається Величка. Звичайна копальня, яку перетворили на туристичну пам’ятку. Зробили зали із соляними скульптурами, різними візуальними ефектами. Або інший приклад – на чесько-польському кордоні є нічим не примітний населений пункт Кутна-Гора. Туристи постійно їдуть сюди, аби подивитися на незвичну привабу. У XIV столітті цими землями прокотилася епідемія чуми, яка забрала життя десятків тисяч людей. Через п’ять століть якийсь різьбяр по дереву «привів до ладу» їхні останки, прикрасивши черепами і кістками... церкву. І з того часу Кутна-Гора стала улюбленим місцем туристів, яких приваблює все похмуре і загадкове. Є місця, де немає цього туристичного елемента, але його генерують і все одно намагаються привабити туристів. Наприклад, у Польщі неподалік міста Катовіце багато років тому знайшли одну невелику кістку динозавра. Ця археологічна знахідка дала поштовх для побудови музею палеонтології, а згодом і парку розваг з фігурами динозаврів у натуральну величину. Особливо популярний парк у дітей. Це приклад того, як невелика знахідка сприяла появі великого бізнесу у сільській місцевості.

– Якщо поставити собі за мету  організувати бюджетну мандрівку, то вона цілком досяжна. Тут добре розвинена мережа лоукостерів. Це такі авіаперевізники, у яких є великі літаки, де більше, аніж у звичайному, місць. Відповідно тісніше буде сидіти, але дешево. Якщо хочеться зовсім задарма, то купувати квитки треба за три – чотири місяці. Тоді можна, наприклад, за 60 злотих (456 гривень) полетіти з Кракова до Мілана. Тут також їздять дешеві автобуси, і за 11 злотих (80 гривень) можна доїхати із Кракова до Варшави. 

– Дійсно, європейці в сотню разів відповідальніше ставляться до охорони навколишнього середовища. Щодо державних програм, то в кожному місті, районі на вулицях стоять спеціальні контейнери, у які можна приносити свої старі речі, одяг, взуття, іграшки, речі, які не потрібні. Ніхто нічого не викидає, навіть у магазинах. Наприклад, популярний у Європі магазин з продажу товарів для дому приймає стару постільну білизну, із якої потім робить наповнення для своїх меблів. А ще магазини одягу приймають старий одяг в обмін на знижки, а в аптеки можна приносити пусті упаковки із-під ліків. У кожному супермаркеті стоять контейнери для використаних лапмпочок та батарейок. З нами стався цікавий випадок під час подорожі Скандинавією. Великим сюрпризом для мене стало те, що в кемпінгах душ не безкоштовний – чотири хвилини використання води вартують євро. Як виявилося, у країнах з холодним кліматом є дороговартісним підігрів води. А ще скандинави вважають, що людині не потрібно більше ніж чотири хвилини, аби помитися, а воду берегти потрібно. Щоправда, є один мінус нашого життя у Кракові, який і змушує частіше вибиратися з міста і мандрувати. І він стосується саме екології. Як виявилося, Краків – найбрудніше щодо повітря місто в Європі. Завдає клопотів смог – «димовий туман». У місті залишається багато старих будинків з пічним опаленням. Вугіллям топити задорого, тому люди спалюють усе, що трапляється їм під руку, навіть сміття, яким топити не можна. Із жовтня по квітень щороку всі приватні сектори і старі будинки обігріваються таким чином. Як результат – смог поширюється на все місто, і дихати стає просто неможливо. Цього року це особливо надокучало, бо були морози. У центрі міста на спеціальних екранах, де показують температуру повітря, позначали і рівень смогу. Бувало, що цей показник перевищував норму в десять разів! Та вже за перевищення у п’ять разів по вечорах місцева влада організовує курсування додаткових безкоштовних автобусів і трамваїв. Усе для того, щоб люди не стоя­ли на зупинках в очікуванні транспорту і не дихали цим смогом. А ще муніципалітет запровадив ініціативу – двічі на рік краківці можуть пройти безкоштовне обстеження серця, здати кров на аналізи, отримати консультацію у лікаря. Європейський Союз погрожує оштрафувати Польщу, якщо вона не вирішить це питання. Але, щоб вирішити його, треба перебудувати старі будинки, а це і дорого, й більшість із них під охороною ЮНЕСКО.