Спецпроєкт «СК»: про людей, прибутки та майбутнє об’єднання маленької сільради під Вовчанськом

Шість населених пунктів і півтисячі жителів на десяти тисячах гектарів землі — такою є Рубіжненська сільська рада, що розташована на березі Сіверського Дінця у Вовчанському районі. Сюди ще не дійшла реформа місцевого самоврядування, хоча місцеві вже збиралися на слухання щодо утворення ОТГ, проте згоди не дійшли. Чому — розповідає голова сільської ради Катерина Долина. 

Влітку — тисячі, взимку — сотні

— Катерино Василівно, розкажіть про Рубіжненську сільську раду. Яку територію вона займає, скільки населених пунктів входить в неї, скільки людей проживає на території сільської ради фактично і скільки всього зареєстровано?

— Рубіжненська територіальна громада розташована в мальовничій місцевості, нашу землю прикрашає річка Сіверський Дінець, соснові та листяні ліси. Загальна площа громади становить 10221,74 га, з них сільськогосподарських угідь — 5071,13 га, у тому числі рілля — 3563,7 га; ліси та інші лісовкриті площі — 4132,9 га; під водою — 22,0 га, під населеними пунктами 513,92 га. До сільської ради входить шість населених пунктів: село Рубіжне, Верхній Салтів, Байрак, Замулівка, Варварівка та Українка. Зареєстрованого населення — 535 осіб. За фактом же проживає інша кількість людей, але говорити про точні цифри досить складно — багато хто, особливо молодь, їдуть на роботу в Харків, знімають там житло, заводять сім’ї і осідають у великому місті. А в рідне село повертаються лише у вихідні в кращому випадку. Кількість жителів змінюється залежно від пори року. У літній період всі прагнуть бути ближче до природи, водойми. Саме влітку тут великий приплив дачників. Крім того, наша громада гостинно приймає відвідувачів історико-археологічного музею-заповідника в селі Верхній Салтів. Їх протягом року — близько 5 тисяч. До речі, у 2016 році стартував фестиваль «Перлини Слобожанщини» — «Аланські витоки» з насиченою культурною програмою, у тому числі — концертом аматорів Вовчанського району.

— Які проблеми стоять перед сільською радою сьогодні? Розкажіть про найгостріші. Які з них вдається вирішувати самостійно?

— Загальна проблема — недостатній рівень благоустрою. Це стосується всіх наших сіл. На сьогодні у нас тільки в селі Рубіжне повністю є вуличне освітлення. Ще на центральній вулиці у Верхньому Салтові є чотири ліхтарі. Всі інші села вуличного освітлення не мають. Дороги комунальної власності в дуже поганому стані, деякі вулиці зовсім без твердого покриття, а це значить, що при найменших проявах негоди проїзд ними, природно, викликає труднощі.
В результаті проведення децентралізації, у нас починають з’являтися гроші і ми маємо можливість деякі питання вирішувати самостійно. Так, у 2017 році за кошти сільської ради було реконструйовано вуличне освітлення в селі Рубіжне на вулиці Горбатова, вулиці Дачній і в селі Верхній Салтів на вулиці Шевченка. Цього року плануємо продовжити роботи у селах Верхній Салтів і Байрак. Також у 2017 році за рахунок сільської ради вдалося відремонтувати 850 метрів дорожнього покриття. А в 2016-му — 2200 метрів. За 2017 рік повністю ліквідовано три стихійні сміттєзвалища, частково — два стихійні сміттєзвалища загальною площею 0,23 га. Вивезено 105 куб. м сміття. Крім того, за рік вивезено 560 куб. м твердих побутових відходів, що зменшило ризик створення нових стихійних звалищ. У селі Рубіжне облаштовано літній торговельний майданчик. Завдяки проектам «Разом в майбутнє» замінено вікна і двері на енергозберігаючі у Рубіжненській сільській бібліотеці та фельдшерському пункті у селі Верхній Салтів. А у трьох населених пунктах установлено п’ять дитячих гойдалок. Великі побоювання викликає стан питної води в селах. Головна причина — зношеність колодязів. Довелося оперативно реагувати, і те, що було нам під силу, спробували по максимуму виправити — з 27 колодязів за два роки було відремонтовано 20. Решта будуть відновлені протягом року. Але подолавши проблему зношеності колодязів, ми ніяк не можемо вплинути на нітратний фон — під час сільгоспробіт на полях застосовуються добрива і хімічні препарати, активно використовується побутова хімія. Все це призводить до того, що через ґрунтові води нітрати проникають у горизонт з питною водою, а звідти — в організм людей.

— Які є шляхи вирішення проблем пов'язаних з якістю води?

— Є кілька варіантів. Один з них — буріння глибинних свердловин для забору питної води. Також можна налагодити доставку води з «чистих» колодязів і забезпечувати нею жителів села. Наразі плануємо завершити ремонт колодязів, аби запобігти потраплянню стічних мас у питну воду. Після зробимо необхідні бактеріологічні аналізи і з’ясуємо, як стан колодязів впливає на загальний фон води. І вже потім будемо дивитися, що робити далі. Але головним для нас було і залишається одне — доступ до якісної питної води для всіх без винятку жителів сіл.

Земельне питання — одне з найгостріших

— Що можете розповісти про проблему земельних ділянок?

— Велике напруження в громаді створює земельне питання, пов’язане з ділянками, які лежать за межами населених пунктів. Згідно з нинішнім законодавством, сільська рада не розпоряджається землею, розташованою за межами населених пунктів. Так, у 2017 році Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області були виділені земельні ділянки учасникам АТО. Розподіл відбувся без погодження з місцевою громадою, у результаті в районі села Українка дорога до кладовища виявилася поораною. Сьогодні ми змушені вирішити, як місцевим жителям дістатися до місця, де поховані їхні родичі. Схожа ситуація виникла в селі Рубіжне — Держгеокадастром було виділено 10 ділянок під садівництво біля річки Сіверський Донець. Власники ділянок звернулися до нас із проханням ввести в межі села Рубіжне. З нашого боку були проведені громадські слухання, сесію сільської ради. Та оскільки виділені ділянки розташовані у прибережній зоні, у зоні рекреації ситуація викликала потужний резонанс — люди бояться опинитися відрізаними від водойми.

Парк замість парканів

— На вашу думку, які існують шляхи розв’язання подібних проблем?

— Згідно з чинним законодавством земля за межами населених пунктів переходить в управління ОТГ. Сьогодні землею поза межами села ми не розпоряджаємося, у той же час, стежити за благоустроєм нас зобов’язують. Ситуацію, яку я описала вище, змінити не вийде. У майбутньому, коли ми приєднаємося до ОТГ, розподіл земельних ділянок і управління ними буде відбуватися лише за погодженням з громадою. Зараз ми готуємо лист на ім’я голови ХОДА Юлії Світличної з проханням видати дозвіл на виготовлення технічної документації, яка передбачає створення паркової зони в селі Рубіжне вздовж річки, від головного пляжу до околиці населеного пункту. Ми плануємо розвивати цю територію як зону рекреації та унеможливити виникнення дачних забудов, аби надати місцевим жителям вільний доступ до водойми.

Дорога — відсутня ланка

— Які ще плюси у приєднанні до ОТГ ви бачите і до якого варіанту об’єднання схиляються місцеві жителі?

— Перед нами є два варіанти. Згідно з перспективним планом у Вовчанському районі має бути дві громади — уже діюча Старосталтівська ОТГ і Вовчанська, створення якої в перспективі.  Якщо б ми об’єдналися зі Старосалтівською громадою, то, безумовно, виграла б бюджетна складова, оскільки до цієї ОТГ входять лише прибуткові сільські ради. Також серед переваг можна відзначити достатню кількість земельних ресурсів, наявні агропромислові підприємства. Сама ОТГ відносно невелика і включає в себе шість сільських рад, потенційно ми могли б бути сьомими. При цьому важливо розуміти, що соціальні служби, медичні заклади, правоохоронні установи при цьому продовжують функціонувати для громадян у м. Вовчанськ. До слова, для нас це дуже привабливий варіант об’єднання ще й тому, що ми маємо спільні теми для розвитку — рекреація і розвиток туризму, як «зеленого» так і подієвого. Старосалтівська ОТГ всіляко демонструє готовність і бажання прийняти нас у свою «сім’ю» — на одній із сесій громадою було прийнято рішення про запрошення нас до об’єднання. Але під час місцевих громадських слухань жителі Рубіжненської сільської ради рішенням більшості не підтримали цю ідею — вирішили ще придивитися і подумати. Але час даремно ми не втрачаємо і спільно зі Старосалтівською ОТГ працюємо над створенням проекту з ремонту дороги, що з’єднує населені пункти Верхній Салтів — Старий Салтів.

Страх залишитися непотрібними

— Як місцеві жителі пояснюють небажання приєднатися до Старосалтівської ОТГ? Чи є якісь аргументи?

— Жителі сіл, особливо віддалених, бояться, що після об’єднання й укрупнення громади вони зіткнуться з проблемою недостатньої уваги, і в результаті «периферія помре». Переважно, логіка й тези приблизно такі: «Нехай буде як раніше — знайоме і звичне. А все нове не вселяє довіри і, мабуть, зашкодить». Звісно, ми проводили громадські слухання, аби донести до людей інформацію про децентралізацію та створення ОТГ. Одного разу деякі жителі, які активно не підтримують об’єднання громад, створили вкрай напружену, навіть агресивну атмосферу — вдавалися до крику, перебивали промовців, заважали ставити запитання, намагалися довести спілкування людей до абсурду. У підсумку, більшість так і не змогла сприйняти те, що намагалися їм донести. Тому зараз ми інформуємо населення через пресу — представники Старосалтівської ОТГ передають нам газети про діяльність своєї громади, аби наші жителі мали повну інформацію про те, що відбувається по сусідству. У свою чергу, місцеві жителі починають обмірковувати отриману інформацію і, як мені здається, щось переоцінювати.

— Згідно з перспективним планом Рубіжненська сільська рада може стати частиною іншої ОТГ — Вовчанської. Розкажіть, які ви вбачаєте плюси і мінуси такого приєднання.

— Головний плюс — зручність для місцевих жителів, адже у Вовчанську зосереджені практично всі установи і соціальні служби. За необхідності, в місті можна буде вирішити будь-яке питання, від юридичного до медичного. Мінус, на мій погляд, у тому, що ця громада буде включати в себе величезну кількість населених пунктів — якщо не помиляюся, близько 70. У їх число входять і збиткові, а це означає, що їх фінансування буде здійснюватися шляхом виділення дотацій, що, у свою чергу, може вплинути на розмір фінансування прибуткових громад.

— Рубіжненська сільська рада сьогодні збиткова чи прибуткова?

— Так, ми прибуткові. Наш річний бюджет складає приблизно 1 мільйон 290 тисяч гривень. І тому щороку разом з видатками на управління та адміністративні послуги ми спрямовуємо кошти на покращення добробуту громади. Цього року ми розраховуємо витратити близько 150 тисяч гривень на реконструкцію вуличного освітлення, на ремонт і утримання доріг — 160 тисяч гривень, 37 тисяч гривень — на соціальну допомогу пільговому контингенту, 84 тисяч гривень — на благоустрій населених пунктів, на утримання робітників з благоустрою — 109 тисяч гривень, виготовлення землевпорядної документації (зонінг) — 70 тисяч гривень, субвенції на безкоштовне харчування дітей, підвезення школярів Рубіжненського НВК — 114 тисяч гривень. Основне джерело доходу — земельний податок.

— Як вам живеться зараз, у період до об’єднання?

— У тому, що зараз ми не у складі ОТГ, на мій погляд, немає нічого поганого. Більш того, мені здається, що нам би пішло на користь до останнього побути, так би мовити, «самим», не приєднаними, аби по максимуму встигнути зробити все те, що можна зробити своїми силами. Так, серед громадян є розуміння, що в разі приєднання від нашої громади у складі ОТГ було б два або три депутати — хто в подібних обставинах міг би дати прогноз щодо фінансування нашої сільської ради? Так чи інакше, йдеться про повне підпорядкування. А поки що ми маємо можливість спільно з депутатським корпусом самостійно спрямовувати свої гроші згідно з нашими потребами. Вважаємо, що всьому свій час. Іде процес децентралізації — і не за горами вирішення питання об’єднання громад.

Важливо

Децентралізація влади, як одна з ключових реформ України, полягає у передачі від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері.

Чималі кошти на підтримку реформ в Україні виділяє Європейський Союз, серед пріоритетних напрямів — саме співпраця у сфері децентралізації. Головна мета змін — спроможні громади, які зможуть самостійно вирішувати «застарілі» питання, на кшталт доріг, медицини, освіти тощо.

— Децентралізація — це один, чи не найважливіший, з успіхів вашої країни, — зазначив посол Європейського Союзу Хюґ Мінґареллі під час зустрічі з головами об’єднаних територіальних громад Харківщини минулого місяця. — Куди б я не поїхав в Україні, усюди мені кажуть, що новостворені громади тепер спроможні надавати кращі послуги громадянам країни. Для нас це дуже важливо.

На сьогодні у Харківській області вже існує 16 об’єднаних територіальних громад: Великобурлуцька, Зачепилівська, Золочівська, Коломацька, Малинівська і Чкаловська (Чугуївський район), Малоданилівська (Дергачівський район), Мереф’янська, Пісочинська, Роганська і Циркунівська (Харківський район), Нововодолазька і Старовірівська (Нововодолазький район), Наталинська (Красноградський район), Оскільська (Ізюмський район), Старосалтівська (Вовчанський район).

Автор: Роман Шупенко