Питна вода з-під крана, всі на велосипедах і відсутність поняття «сміття». Про те, що для українця – дивина, а для жителя невеличкого чеського міста – буденність, розповіла кореспонденту «СК» харківська науковиця Юлія Виставна.
Завдяки своїм мінеральним джерелам і клімату Чехія заслужила славу одного з кращих бальнеологічних курортів Європи. Тут багато мінеральних джерел. Однак і звичайна вода з-під крана дуже високої якості, оптимальної мінералізації, проходить очищення за жорстким європейським стандартом, відповідає всім необхідним санітарно-гігієнічним нормам і регулярно перевіряється різними інстанціями. Дослідженням води Юлія Виставна займається вже багато років. Харківська науковиця об’їздила всі країни ЄС. Аспірантуру закінчувала у Фінляндії, потім жила у Франції, Словаччині. А з 2016 року жінка працює в Чеській академії наук за спеціалізацією гідрохімія, проживає в Чеські Будейовиці (адміністративний центр Південночеського краю, близько 100 тисяч населення, саме тут виготовляють відомі олівці «Koh-i-Noor» та пиво «Budweiser»). Особливістю містечка Юлія називає любов місцевого населення до велосипедів. Саме цей транспорт найбільш популярний у Чеські Будейовиці – і для здоров’я корисно, і для навколишнього середовища. Юлія – не виняток, майже щодня вона обирає цей засіб пересування, хоча в неї є й автівка. Пристібає дитяче крісло для дворічного сина, і вперед. – Чеські Будейовиці – затишне та комфортне для життя місто. Більшість населення тут їздить на велосипедах, причому цілий рік. Пригадую, тільки одного разу не змогла на ньому виїхати, коли сильний дощ зі снігом був. Але в таку погоду я б не ризикнула і за кермо автівки сісти. У нас в інституті є робочі велосипеди, які можна брати. У мене два велосипеди: один – вживаний – я купувала, а інший мені подарували. Чехи – добрі люди, багато чого просто віддають, майже весь дитячій одяг у маленького сина від колег, – каже харків’янка. Серед особливостей чехів – і їх ставлення до сміття, тут взагалі немає такого поняття. Будь-які відходи – це перш за все ресурс. – Несортовані та органічні відходи тут просто так не викинеш, потрібно мати ключі від спеціального боксу. До речі, тут за вивезення сміття люди не сплачують. Тут взагалі немає такого поняття – чехи вважають, що це ресурс. Біля будинку стоять п’ять контейнерів: пластик, скло, папір, одяг, електротовари. А у Фінляндії, наприклад, 18 контейнерів для відходів, і штрафи дуже суворі. У 2001 році я там навчалася в магістратурі, одного разу нас оштрафували на 100 фінських марок за те, що ми не відокремили пластикові кришки від їх пляшок, – пригадала Юлія.Також місто дивує своїм ритмом життя. Жителі Чеські Будейовиці прокидаються дуже рано. Садки відчиняються о шостій ранку, в перукарнях перші клієнти з’являються вже о 6.30. – О 4.30 громадський транспорт уже повний їде. У рідному Харкові в такий час навіть метро ще не працює. Для мене чеський розпорядок дня був дуже незвичний, – зізнається жінка. – Дитячі садки працюють із шостої ранку, тобто вставати потрібно близько п’ятої. Якщо я приводжу сина в садок о 8.10, то там уже незадоволені, бо за їх правилами дітей потрібно приводити з шостої до восьмої години. За словами харків’янки, співробітники Чеської академії наук свій робочий день планують самі, залежно від особистих біологічних ритмів. Головне відпрацювати норму – вісім годин, а приїжджати на роботу можна о будь-якій годині. Хтось із колег Юлії вже о третій ранку на роботі і опівдні – вдома. Більшість – на робочому місці з 6.30 ранку. Сама ж Юлія в інституті з 8.30, а о 16.30 їде за сином у садок.
Раїса Тимченко
Зміїв, інженер-енергетик
— Нещодавно в сусідньому районі (Балаклійський. – Авт.) був спалах на захворювання гепатитом А через забруднену воду в колодязях. Чи трапляються у вас подібні проблеми?
– Два роки тому я брала участь у великому проекті в Харківській області, у рамках якого ми проводили дослідження джерельної та колодязної води й у Балаклійському районі. У 90 % проблема забруднення колодязної води пов’язана з вигрібними ямами та відходами тваринництва, які люди складають у городах. Якщо розв’язати цю проблему, то якість води буде дуже доброю.У Чеські Будейовиці така проблема навряд чи можлива, бо тут усюди централізоване водопостачання. Для поливу використовують воду зі свердловин та накопичену дощову воду.
Олена Салімовська
смт Покотилівка, бібліотекар
– Як у Чехії справи з питною водою? Люди встановлюють фільтри чи купують бутильовану воду?
— Зазвичай чехи п’ють воду з-під крана. Бутильовану, як правило, беруть у дорогу. Особисто я п’ю воду з-під крана, не кип’ячу її. Вона подається з гірських наземних водосховищ. Ми регулярно проводимо аналізи, вона доброї якості. Коли я у Франції жила, то там воду також всі з-під крана пили, там підземні водосховища. У Словаччині — гірські підземні води. Мені довелося побувати в усіх країнах ЄС, і всюди люди п’ють воду з-під крана. У Фінляндії навіть з озер п’ють. У Швейцарії можна просто напитися з гірської річки. Щодо фільтрів, то я в Чехії взагалі їх не бачила. А в Україні – це більше маркетинговий хід. Наприклад, у воду, яка пройшла очищення зворотним осмосом, потрібно обов’язково додавати спеціальні мінеральні розчини. Зворотний осмос прибирає все, залишає тільки молекули води, при вживанні такої води з кісток вимиватиметься кальцій.
Юлія Дорохіна
Харків, перукар
– Я читала, що велику шкоду українським водоймам завдають фосфати, які містяться у пральних та мийних засобах. Наскільки безпечні пральні засоби, що продаються у ваших магазинах?
– Чехи звикли заощаджувати ресурси, тож перуть вони зазвичай раз на тиждень, і тільки два прання – світле та темне. Я не можу сказати, що чехи дуже екологічно орієнтовані. Але є люди, які зовсім не використовують пральних порошків, а замість них віддають перевагу іонізованим кулям. Їх просто кидають разом з білизною до машинки, іони вступають у реакцію з брудом і розщеплюють його. Такі кулі багаторазового використання. Класичні пральні засоби в Чехії значно дешевші, ніж в Україні. І головне – усі вони безфосфатні. Шампунями тут також мало хто користується. Є спеціальне мило для миття волосся.
Інтеграція до європейського співтовариства для України неможлива без розв’язання проблем навколишнього середовища.
Тож екологічні питання не залишилися поза увагою Угоди про асоціацію з ЄС. Наша країна взяла на себе зобов’язання наблизити вітчизняне екологічне законодавство до стандартів ЄС. На цьому шляху відповідно до глави «Навколишнє середовище» та Додатку XXX до цієї глави потрібно виконати 150 завдань. Наразі вдалося виконати лише 14, не вклалися в терміни по 80 пунктах, а розгляд ще 58 зобов’язань призначений на більш пізні терміни.
Після гарячих дискусій у травні 2017 року було прийнято Закон України «Про оцінку впливу на довкілля». Це крок уперед у просуванні екологічної реформи, попереду «практична площина» – забезпечення правових та інших умов для реального проведення оцінки впливу на довкілля.
Найбільш успішною щодо змін експерти називають сферу якості води і управління водними ресурсами, включаючи морське середовище. У 2016 році було прийнято Закон № 1641-VIII, що стосується адаптації законодавства в цьому секторі та є кроком з апроксимації (процес приведення нормативно-правових актів певної держави у відповідність до вибраного стандарту) основних положень Директиви 2000/60/ЄС про встановлення рамок діяльності Співтовариства у сфері водної політики. Він став першим євроінтеграційним законом для імплементації екологічної складової Угоди. Закон доповнив та доопрацював термінологію щодо інтегрованого та басейнового управління. Однак у ньому не відображено принципові речі: мета Водної рамкової директиви (досягнення щонайменше доброго стану водних об’єктів), визначення екологічних цілей, економічні принципи та фінансові інструменти впровадження басейнового підходу.
А от реформи у сфері відходів розпочались із розробки Національної стратегії поводження з відходами, наступним етапом буде розробка та прийняття конкретних нормативно-правових актів, необхідних для імплементації директив розділу «Управління відходами і ресурсами». До речі, дедлайн впровадження директиви «Про відходи» вийшов 1 листопада 2017 року.
Автор: Юлія Шматченко