Експорт – у мішку. Підприємство з Шевченкового продає біг-беги в Євросоюз
Великий Єврочелендж
Підприємство в Шевченківському районі, що виробляє поліпропіленову тару, до 2014 року близько половини свого товару постачало в Росію. Але тепер переорієнтувалося на ринки ЄС, оскільки отримало міжнародні сертифікати якості та закупило обладнання європейського класу. Зараз частка експорту у країни Євросоюзу сягає 30 % від їх продукції, у планах – збільшити цей показник щонайменше до 50 %. Усе це стало можливо завдяки євроінтеграційним реформам, що проходять у країні, зокрема, поступовому створенню зони вільної торгівлі.
Перспективні біг-беги
Так, недарма Угоду про асоціацію між Україною та ЄС ще називають угодою про торгівлю. Цей документ дав можливість багатьом українським підприємствам вийти на європейські ринки – за умови виробництва якісної (за євростандартами) продукції. А саме таку виробляють у Шевченковому.
Андрій Ісіченко
директор ТОВ «Глобал Інвест Сістемс» розповідає про свою продукцію
«Економічна у використанні, екологічно безпечна, зручна в експлуатації, недорога і має неабиякий попит у хімічній, будівельній, харчовій та інших галузях країн Євросоюзу»
Перспективи виробництва промислової м’якої тари чоловік побачив ще років дев’ять тому. А у 2011 році на Шевченківщині з’явилося підприємство виробництва поліпропіленової тари.
– До цього я довгий період працював на Старовірівському кар’єрі. Ми там пісок добували, збагачували, сушили, після чого його потрібно було кудись пакувати. Саме тоді найприйнятнішим варіантом виявилася великогабаритна тара (так звані біг-беги), випуск якої тільки-но почав набирати обертів в Україні. Вона була ще не поширена на той час (кінець 90-х). Постачальника знайшли саме в Харкові, і відтоді зацікавились процесом виготовлення подібного матеріалу, – розповідає Андрій Ісіченко. – Ознайомилися з технологією та всіма відповідними нюансами, зрозуміли, що це неважко.
На той час у Шевченковому знайшлися покинуті складські приміщення міжколгоспбуду. Саме вони і склали основу майбутнього виробництва європейського рівня.
– Ми викупили частину бази, – говорить бізнесмен. – З отриманими в кар’єрі навичками спорудити необхідні приміщення для заводу не склало великого клопоту, хоча старі бокси були в напівзруйнованому стані.
Спочатку займались пошиттям мішків лише для потреб одного місцевого підприємства. Із тканини, яку придбавали в перекупників, почали шити біг-беги. Для цього придбали найпростіші й найдоступніші швейні машини, пристрій для розкроювання, флексодрук примітивного рівня. Однак, як каже Андрій Ісіченко, він не розлучався з планами щодо повного закритого циклу.
– Виробництво повного циклу являє собою виготовлення поліпропіленової нитки з гранул, з якої на круглоткацьких верстатах виготовляється тканина. Далі ламінується поліпропіленове полотно та розкроюється на заготовки. Флексографічним способом на них наноситься багатокольоровий друк, шиється стропа та вже готовий виріб, – розповідає підприємець.
За його словами, біг-бег займає мало місця і дуже легкий у наповненні, розрахований на великий промисловий бізнес. Тож, налагодити ринки збуту готової продукції вдалося добре. Однак п’ять років тому компанії довелося кардинально змінювати географію постачань.
Першою була Литва
Річ у тому, що до 2014 року більшість товару ТОВ «ГІС» реалізовували російським партнерам. Враховуючи прикордонне розташування Харківського регіону, природно, що до сусідньої країни постачалося близько 50 % усіх обсягів виробництва. Але після початку війни на Сході країни довелося шукати нових замовників.
Здебільшого нові ринки збуту шукали через Інтернет: обирали великі європейські фірми та підприємства і надсилали їм свої пропозиції, бо розуміли, що майбутнє – за євроінтеграцією. Ось і шукали перспективні ринки.
– Першою країною-партнером стала Литва. Рік виходили на звязок, – пригадує Андрій Ісіченко. – А сьогодні за новими контрактами один-два рази на місяць наші менеджери літають за кордон, і здебільшого успішно. Відвантажуємо в європейські країни близько 20–30 % виробленого. І наразі стоїть завдання збільшити експортування до 50 % і більше.
Зараз найчастіше поліпропіленові мішки з харківської Шевченківщини відправляються на експорт у Данію, Бельгію, Норвегію, Литву та Латвію, Естонію та Молдову. Однією з переваг такої співпраці директор підприємства називає той факт, що взаєморозрахунки здійснюються в іноземній валюті. Це вигідно компанії, бо страхує бізнес від нестабільності курсу української гривні, особливо після нещодавньої лібералізації валютного ринку, коли НБУ скасував обов’язковий (частковий) продаж іноземної валюти експортерами.
За словами Андрія Ісіченка, виникали й незначні труднощі під час виходу на європейський ринок. Зокрема, доводилось тривалий час чекати на поставки обладнання, яке б відповідало європейським стандартам, а потім налаштування виробничого процесу на цьому обладнанні відповідними іноземними спеціалістами.
– Як виявилось згодом, європейці прискіпливі до себе й аналогічного вимагають від усіх. У цьому і проявилася різниця в ринкових відносинах з Європейським Союзом. Насамперед упаковка має бути рівненькою – це основна вимога клієнта, – розповідає бізнесмен.
Так, щоб експортуватися до кран Євросоюзу, продукція обов’язково має бути сертифікованою і відповідати техкарті. Тому у 2017 році шевченківська компанія закупила дороге австрійське обладнання та отримала сертифікат «Системи менеджменту якості ISO 9001», а на початку 2018-го почала розробляти і впроваджувати в себе системи управління якістю та безпечністю харчових продуктів, яка відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 22000 і включає всі підрозділи підприємства і процеси з моменту придбання поліпропіленової гранули до відвантаження готового виробу. Нещодавно фірма придбала пристрої турецького виробництва, що дозволить підвищити якість виробленої тари.
На сьогодні системи управління якістю, розроблені відповідно до вимог стандарту ISO 9001, є найкращим загальновизнаним у світі запобіжним механізмом, який забезпечує якість продукції на всіх етапах її виробничого (життєвого) циклу і сприяє підвищенню результативності роботи підприємств. Стандарт ISO 9001 застосовується підприємствами та організаціями більш ніж 190 країн світу і особливо популярний на території Європейського Союзу, а також США, Канади, Японії.
Ще одна цікава деталь, яка стала в нагоді, коли підприємство налагоджувало співпрацю з європейськими покупцями: «ГІС» фактично є сімейною справою.
– Дружина допомагає з фінансово обліковим напрямом компанії. Діти вже третій рік, після навчання в Англії, теж підсобляють. Син починав менеджером з продажу, потім став комерційним директором фірми. Донька займається зовнішньоекономічною діяльністю, має власний структурний підрозділ у Харкові. Такий родинний підхід до бізнесу теж є неабияким показником у відносинах з іноземними замовниками. Під час переговорів з бельгійцями на це відразу звернули увагу, – пояснює Андрій Ісіченко.
Зараз на підприємстві близько 400 працівників. 70 % з них – жителі Шевченківського району. Щомісяця компанія поповнює бюджет селища більш ніж на 200 тисяч гривень. А тільки за перший квартал 2019 року до бюджету Шевченківського району компанія сплатила податку з доходів фізичних осіб на понад 2 мільйони гривень.
Експорт українських товарів у країни Європейського Союзу у 2018 році становив 20,2 мільярда доларів. Такими є дані Держстату. А за даними НБУ, це 16,3 мільярда… Найбільшу частку (30,2 %) в експорті займає продукція агропромислового комплексу та харчової промисловості, якої було поставлено на 6,126 мільярда доларів. Харківська область за минулий рік експортувала в Європейський Союз товарів на 301,4 мільйона доларів, що на 28,5 % більше, ніж у 2017 році. Питома вага ЄС у загальному обсязі експорту товарів Харківщини складала 23,6 %.
Матеріал підготовано газетою «Краєвид» Шевченківського району.
фото надані газетою «Краєвид»
Ця публікація була підготовлена в рамках проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу (http://ec.europa.eu/europeaid), який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою". Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ТОВ "Слобідський край" і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.
