Безробіття, знищені села та агропідприємства: наслідки окупації Чкаловської громади

На лінії зіткнення перебували три населені пункти Чкаловської громади – Базаліївка, Леб’яже та Коробочкине. Це була лінія фронту, що знаходилась під контролем ЗСУ. Усі інші 17 населених пунктів громади були окупованими. Вибратися з російської окупації місцеві жителі могли лише у перший місяць, після цього ворог «зачинив» виїзд з громади у бік Украї­ни. Ті, хто не міг більше терпіти знущання та постійне переслідування загарбників – виїжджали через рф у Європу.

– Спочатку, коли російські військові зайшли в громаду, ще була можливість виїхати у бік Чугуєва та Харкова. З червня, коли почалися масові евакуації через Печенізьку дамбу, наші жителі також виїжджали. Але їх було дуже мало, не всі могли виїхати звідси, – розповідає начальник Чкаловської селищної військової адміністрації Сергій Котенко.

Знущалися за проукраїнську позицію

У Чкаловській громаді окупанти знущалися з людей, викрадали гроші, автівки, виганяли з домівок місцевих. У селі Залізничне після деокупації правоохоронці виявили тіла чотирьох людей зі слідами катувань. Троє з них були поховані на території домоволодінь, ще один – на території асфальтного заводу навпроти вокзалу села Залізничне.

– Закатовані до смерті були лише в Залізничному. У Чкаловському окупанти вбили чоловіка у власному гаражі пострілом у спину. У нього забрали телефон, мікроавтобус та гроші. Вбивцею був бойовик з «лнр». Він убив людину, щоб забрати гроші та транспорт, – говорить Сергій Котенко.

За словами начальника Чкаловської селищної військової адміністрації, подібні ситуації траплялися нечасто, але вони були. Так, для «розминки» ворожий снайпер, що був на місцевому елеваторі, вбив цивільного. Тіло чоловіка пролежало на місці вбивства чотири місяці.

– В основному це були знущання. У людей вимагали гроші, виселяли з їхнього житла, особливо, якщо домівка була в хорошому стані. Тих, хто не хотів віддавати гроші, вивозили у Шевченкове та Балаклію у підвали. Там людей били, в основному таке окупанти проробляли з підприємцями громади, – зазначає очільник  Чкаловської селищної військової адмініст­рації.

У Шевченковому та Балаклії були підрозділи фсб, які проводили зізнавальні роботи. Там людей били струмом, намагаючись дістати різну інформацію. Своєрідна «в’язниця» була влаш­тована окупантами і в районі села Дослідне Чкаловської громади.

– На території сільгосппідприємства у Дослідному були приміщення, де утримували людей, які підтримували Україну. Ці люди, попри всі знущання, говорили, що вони українці й не перейдуть на бік окупантів. За це їх по декілька днів тримали без їжі та води, – розповідає Сергій Котенко.

Подібне приміщення окупанти облаштували й в селі Юрченкове на базі одної з адміністративних будівель. Деякі люди, які пройшли через усі знущання російських загарбників, і досі залишаються у громаді. Вони, за бажанням, отримують психологічну допомогу.

– До нас приїжджають «Лікарі без кордонів». У них також є психологи, але в основному вони працюють з дітьми, – зазначає начальник Чкаловської СВА.

Знищені населені пункти

Найменше від обстрілів постраждав центр громади – селище Чкаловське, хоча і туди «прилітало».

– Дуже сильно дісталося селу Гракове, його зруйновано на 65-70 %. Дуже великі території в самому селі заміновані. Там знаходять розтяжки, танкові міни, міни-пелюстки – все просто всипано вибухонебезпечними предметами, – підкреслює Сергій Котенко.

Також у Граковому знищена вся інфраструктура, адміністративні будівлі, амбулаторія, під нуль зруйнована місцева школа – усі ці будівлі не підлягають відновленню. Нині село Гракове місцеві не впізнають, настільки воно розбите окупантами. Сергій Котенко називає цей населений пункт найбільш проб­лемним.

– Проблематика така: заміновано абсолютно все, дуже важко було дати людям газ. Зараз він є, але не в кожній домівці, де має бути. Вісім місяців люди живуть без світла. Для того аби працювали енергетики та газівники, територію потрібно розмінувати. Роботи з розмінування тривають із самого початку деокупації. Коли вони будуть закінчені, сказати неможливо, – зауважує начальник Чкаловської селищної військові адміністрації.

Сапери працюють кожного дня, аби надати можливість  службам провести світло та газ в населені пункти громади. На одному кілометрі газопроводу було знайдено 120 протипіхотних мін. Особливо багато мін лежить у покинутих дворах. Зокрема, там розкидані «пелюстки».

– Сильно постраждало Леб’яже, прямим влучанням там зруйнована школа. Близько 30 % села пошкоджено або зруйновано, на його обороні стояли наші військові. Село Коробочкине – практично кожна третя домівка знищена або пошкоджена. Там було дуже багато пожеж, – розповідає про стан населених пунктів громади Сергій Котенко.

Наразі у Чкаловській ТГ проводять роботи з фіксації пошкод­жень і руйнувань будівель та інфраструктури. Місцеві жителі подають заяви на компенсацію за зруйноване житло. Заяви приймає група з восьми людей, до складу якої входить і начальник Чкаловської селищної військової адміністрації.

– У нашій групі є архітектор Чугуївського району. Ми приймаємо заяви з переліком пошкоджень – фото, відео, документи на будинок. Тобто все, що можуть надати люди. Потім ми робимо акти, архітектор їх затверджує, і все це передається на область. Фіксація наразі йде не тільки будинків місцевих, а й шкіл, дитячих садків – все, що належить громаді, ми фіксуємо, – зазначає начальник Чкаловської селищної військової адміністрації.

Загинуло 20 тисяч свиней

Перший місяць окупації громада могла хоча б трохи забезпечити себе гуманітарною допомогою. За нею їздив колишній Чкаловський селищний голова та його команда.

– На той час вони могли виїхати на мікроавтобусах та щось отримати у Харкові. Буквально через місяць окупанти заборонили це робити. Люди викручувалися самостійно, якщо хтось зміг вибратися у Чугуїв або Харків – привозили звідти продукти. Але і в самому Чугуєві тоді були проблеми, у магазинах – практично пусті полиці. Самі окупанти видавали нікчемно мало «гуманітарки». Тоді людей урятував наш свинокомплекс «Слобожанський», за що підприємству велика вдячність, – зауважує Сергій Котенко.

Протягом усього періоду окупації два рази на тиждень свинокомплекс видавав місцевим м’ясо. Загалом за цей час було видано декілька тисяч свиней, для того щоб люди змогли вижити в жорстоких умовах окупації.

– Свинокомплекс дуже сильно постраждав. Наразі він змушений призупинити діяльність головного філіалу, що розташований у Чкаловському. Там необхідно проводити відновлювальні роботи. Довгий час свинокомплекс був без світла, відповідно і без води. Через голод загинуло близько 20 тисяч свиней, ще декілька тисяч загинуло від бомбардувань та обстрілів, – розповідає Сергій Котенко.

Як повідомили в асоціації «Свинарі України», у травні «Слобожанський» опинився під ракетними та артилерійськими обстрілами. Унаслідок цього було зруйновано 34 з 42 корпусів основної ферми у Чкаловському та чотири корпуси племінного репродуктора в Іванівці, а також майже всі склади. Окрім того, загарбники вкрали майже всю техніку з автотракторного парку, пограбували адмінбудівлю та склади забійного цеху. Загалом за час окупації підприємство втратило близько 60 тисяч свиней.

Люди повертаються додому

На момент деокупації у селі Гракове проживало 52 людини. За словами начальника Чкаловської селищної військової адміністрації, наразі там 153 мешканці.

– Люди повертаються. Незважаючи на те, що там немає світла, подекуди немає газу. Повертаються вони через те, що доволі дорого винаймати помешкання на заході або в центрі України. Це люди, які жили на пенсію. Вони не можуть себе забезпечувати поза своїм населеним пунктом, – зауважує Сергій Котенко.

20 грудня в Чкаловському запрацювали котельні. Це єдиний населений пункт громади, який має централізоване теплопостачання. Тенденція на повернення людей спостерігається в кожному населеному пункті громади.

– Старости кожного дня надають нам списки людей, які повернулися. Все це робиться для координації видачі гуманітарної допомоги. Я думаю, що у Чкаловському кількість населення буде зростати до Нового року. Бо ми повернули світло, є тепло та вода, – зазначає начальник селищної військової адмі­ністрації.

Наразі проблем з гуманітарною допомогою у Чкаловській громаді немає. Вона співпрацює з різними фондами та районною військовою адміністрацією. У Чкаловському є склад, куди централізовано звозиться вся гумдопомога.

– Є списки по кожному населеному пункту громади. Ми збираємо автівками продуктові та гігієнічні набори і видаємо на 100 % населення. У нас немає груп людей, які отримують гуманітарну допомогу. Усі, хто хоче – отримують її одразу, – каже Сергій Котенко.

Опалювальний сезон розпочався

З великим запізненням у Чкаловській громаді почався опалювальний сезон.

– Коли мене призначили начальником Чкаловської селищної військової адміністрації – я ще не мав повноважень, щоб призначати начальника ЖКГ та інших відомств. У моєму випадку вийшло так, що начальник ЖКГ напередодні помер від хвороби, й уся структура завмерла. Поки я не зміг призначити нового директора, – ділиться Сергій Котенко.

Призначити нового начальника ЖКГ удалося на самому початку грудня. Лише тоді почалась підготовка до опалювального сезону.

– Довелося пройти багато проблемних моментів. Це і реєст­рація нового директора ЖКГ, ключі, печатки, цифрові підписи. Утім, у найкоротші строки ми змогли дати тепло. Завдяки «Нафтогазу» ми швидко уклали договори, навіть змогли виплатити певну частину заборгованостей. І протягом двох з половиною тижнів був поданий газ до наших котелень, – зазначає начальник Чкаловської СВА.

Наразі за котельнями проводиться цілодобовий нагляд. Більшість комунікацій проходить під землею, бригади чергують та спостерігають, аби не було поривів. Хоча значних обстрілів Чкаловське не зазнало – пошкодження інфраструктури були.

А воду в Чкаловському подають по чотири-п’ять годин на добу. На території свинокомплексу «Слобожанський» є свердловина, звідки підприємство власними насосами подає воду на селище.

– Раніше вода подавалася зі свердловин села Леб’яже. Але зараз там обірвані високовольт­ні лінії електропередач, насоси та двигуни довго стояли і вийшли з ладу. Наразі ми дали тепло в домівки, тепер будемо розв’язувати проблеми з водою, – говорить Сергій Котенко.

Чи буде посівна?

Першочерговою проблемою у Чкаловській громаді вважають заміновані поля. На розмінування сільгоспземель піде чимало часу, а запустити польові роботи просто неможливо.

– 80 % наших полів заміновано або потенційно заміновано. Сільгоспники не можуть посіяти і відповідно зібрати врожай, бо нема що збирати. Через це безробіття в громаді складає 60 %, – зазначає очільник селищної військової адміністрації.

Свинокомплекс «Слобожанський» був вимушений звільнити близько 180 співробітників. Відновити свою роботу підприємство зможе ближче до весни або літа. Утім, люди все одно залишилися без роботи.

– В основному всі наші мешканці працювали на агропід­приємствах. Наразі у нас усе заміновано, розбиті господарства, знищено та викрадено багато техніки – практично всі під­приємства зупиняють роботу. Поля в нас поросли травою, з’їхати хоча б трішки на узбіччя – дуже небезпечно, бо там міни, – зауважує Сергій Котенко.

Вже працює банкомат та їздять автобуси

Потроху в Чкаловській громаді відновлюють різноманітні послуги для населення, які надавали до початку повномасштабного вторгнення рф. Утім, поки тут не працює жоден банк. За банківськими послугами місцеві їздять у сусідній Чугуїв.

– У нас працює банкомат «Укрексімбанку». І це також завдяки нашому свинокомплексу «Слобожанський». Через цей банк у них виплачують заробітну плату, – розповідає Сергій Котенко.

Працює у Чкаловському паспортист. Потроху починають відновлювати реєстри.

– Я думаю, що в січні 2023 року наша селищна рада буде працювати не на 100 %, але на 90 % точно. Зможемо відновити всі послуги, що надавалися до війни, – зазначає начальник Чкаловської селищної військової адміністрації.

Наразі мешканці та гості громади можуть дібратися з Чугуєва до Чкаловського через Коробочкине. Та з Чугуєва до Базаліївки через Коробочкине.

– Я постійно на зв’язку з нашим перевізником, який обслуговував маршрути. І найближчим часом ми пла­нуємо поновити маршрути у бік сіл Іванівка та Гракове. Проблема полягає в тому, що на початку повномасштабного вторгнення автопарк перевізника дуже сильно постраждав. Тому, коли він відновить транспорт – одразу відкриємо ці маршрути за попередньою домовленістю, – каже Сергій Котенко.

Забезпечили дровами, «Старлінк» та Пункти Незламності

На Чкаловську громаду була виділена субвенція понад 800 тисяч гривень для купівлі паливної деревини. Видавали безкоштовні дрова людям 60+ років, матерям-одиначкам та багатодітним сім’ям.

– Станом на 20 грудня ми видали понад 80 % цих дров. Вони, звичайно, не дісталися всім, хто має пічне опалення. Але ми допомогли хоча б тим людям, які найбільше потребують цієї підтримки, – зауважує очільник селищної військової адміністрації.

Через відсутність електропостачання в деяких населених пунктах немає Інтернету.

– Ми ведемо перемовини з провайдерами, вони максимально відновлюють свої мережі, аби під’єднати Інтернет. Дротовий Інтернет є наразі тільки в Чкаловському. У Коробочкиному вони займаються ремонтом та обіцяють найближчим часом все відновити, – розповідає Сергій Котенко.

На всю громаду було виділено один «Старлінк». Спочатку він був у Чкаловському, утім пізніше його передали у Коробоч­кине.

– «Старлінк» ми передали у школу, аби діти могли вчитися. В інших населених пунктах громади залишилися вчителі. Діти приходять до них за домашніми завданнями, навчаються поки що в таких умовах. Але я дуже розраховую, що найближчим часом ми вирішимо і це питання, – каже начальник Чкаловської СВА.

Попри всі труднощі, у Чкаловському облаштували Пункт Незламності та близько 12 пунктів обігріву по всій громаді. У всіх пунктах обігріву є генератори, буржуйки та речі першої необхідності.

– Там у нас є чергові, завжди раді зустріти гостей. Коли вимикають світло, а в основному в Чкаловському немає світла тільки через влучання в інфраструктуру, – в цих пунктах можна зігрітися, випити чаю, кави, підзарядити гаджети. Утім, відключення світла дуже рідко бувають, – додає Сергій Котенко.