Харків – залізобетон: хроніка воєнного року

Страшні перші дні

24 лютого о 4:45 містяни почули вибухи. Так у Харків прийшла війна.

О 6:47 Харківський міський голова Ігор Терехов повідомив, що школи та дитсадки сьогодні не працюватимуть, а о 8:30 – про те, що буквально протягом півгодини будуть відкриті всі укриття та бомбосховища. Увечері в місті ввели комендантську годину з 20:00 до 6:00. Харків почав жити за законами воєнного часу.

Метро перестало працювати як транспорт, натомість стало місцем порятунку від обстрілів для тисяч людей.  26 лютого весь міський транспорт зупинився. Комендантська година була встановлена з 18:00 до 6:00. 

27-28 лютого стали вирішальними. У місто з різних напрямків проникали ворожі ДРГ. 27 лютого о четвертій ранку одна з них на "Тиграх" проїхала по Сумській. Пізніше саме її заблокували у школі на вулиці Шевченка. Бій тривав 7 годин. Ворога було знищено.

Ворожі танки бачили на Московському проспекті, ДРГ у кількості 18 бійців – у міському парку, дрібні групи по декілька загарбників – у різних частинах міста. Але вже ввечері 28-го стало зрозуміло, що "з наскоку" Харків узяти не вдасться. Однак ворог не полишав спроб прорватися до 8 березня.

Читайте також: Рік війни в Богодухівському районі: зруйновані села та десятки тисяч переселенців

 Терор цивільного населення

Росіяни перейшли до прямого терору населення Харкова. Вони почали планомірне та цілеспрямоване знищення міста. Спати не роздягаючись, прощатися назавжди з близькими в разі нальотів, розрізняти за звуками, що саме летить – це стало страшною реальністю харків’ян. 

1 березня звук російських ракет сколихнув майже все місто – ворог вдарив по Будинку рад, загинуло 30 людей. 

Повним ходом ішов у прямому сенсі розстріл Північної Салтівки. По цьому житловому масиву ворог гатив щодня, місцеві жителі були змушені  тижнями сидіти в підвалах, іноді вибираючись на поверхню, щоб на вогнищі приготувати їжу. 

Північна Салтівка після обстрілів. Фото: Слобідський край.

4 березня в місті ввели світломаскування, і Харків поринув у темряву.

6 березня було оголошено про початок евакуації – від залізничного вокзалу відправлялися поїзди на захід України. Щоденно на них виїжджало понад 30 тисяч харків'ян та жителів області. Пік припав на 8 березня, коли евакуаційні поїзди та електрички відходили кожні півгодини. 

7 березня Харків згідно з указом Президента став Містом-героєм України. 

8 березня ворог уповільнив наступальні дії: за добу спроб проривів чи ворожих ДРГ в обласному центрі не було.

Водночас кількість обстрілів міста на добу коливалась від 40 до 60, а 15 березня ворог завдав 65 ударів по Харкову з різних видів зброї.

З квітня ворог почав застосовувати міни відтермінованої дії та змінив тактику – прицільно бив по мирних кварталах. Так, 15 квітня у результаті обстрілу ринку 2 людини загинули, 15 було поранено. А 18 квітня були уражені будинки за вісімнадцятьма адресами в центрі міста.

Життя під обстрілами

Попри обстріли, в місті намагалися налагодити життя. Весь час працювали міські комунальні служби – ліквідували наслідки обстрілів. А ще в Харкові  за перший місяць війни народилось 246 дітей, а із середини березня почали знов реєструвати шлюби. 

У перші дні повномасштабного російського вторгнення Харків перетворився на місто волонтерів. Як великі організації, так і окремі люди почали допомагати іншим – цивільному населенню, військовим. Тисячі харків’ян волонтерський фронт тримають і понині.  

Наприкінці березня в Харкові можна було вже без довжелезних черг придбати продукти, медикаменти і навіть підстригтися.

З 11 квітня був поновлений навчальний процес – зрозуміло, тільки онлайн.

26 квітня шляховики почали ремонтувати дороги міста, понівечені обстрілами. 

29 квітня українські війська звільнили від окупантів Руську Лозову, звідки ворог обстрілював Олексіївку, селище Жуковського та П'ятихатки.

А 7 травня були звільнені Циркуни, з яких ворог бив по Салтівці. 

Весняно-літні зміни 

Травень був місяцем, коли харків'яни відчули суттєве полегшення. 

16 травня почав роботу міський наземний транспорт – на маршрут вийшли 14 тролейбусів і 68 автобусів.  

А 24 травня, рівно через три місяці з початку війни, почало працювати метро.  

Місто крок за кроком оговтувалося.  Станом на 20 червня в Харкові працювало вже 68 % супермаркетів, магазини господарчих товарів, кілька ТРЦ, мережі аптек, кафе та ресторанів.

У місто почали повертатися люди – наприкінці травня по 2-5 тисяч жителів щоденно. За даними міськради, наприкінці червня населення Харкова вже складало мільйон.  

У червні почали потроху підключати ліфти, подавати газ та воду, у тому числі гарячу там, де це було можливо, – і заздалегідь готуватися до зими. 

У липні ворог вчергове змінив тактику обстрілів – замість щоденних нічних прильотів він почав завдавати ударів зранку переважно по зупинках транспорту. Тоді в Харкові почали розробляти проєкти зупинок-укриттів. 19 серпня перша така зупинка почала діяти. Але цей день був для Харкова днем жалоби – 17 серпня ворог зруйнував ракетою "Іскандер" житловий будинок: 10 людей загинули, 20 отримали поранення. 

30 серпня на Північну Салтівку пустили автобус, а 1 вересня у школи Харкова – хоча й онлайн – пішло 7 100 першачків.

Читайте також: Рік під обстрілами: які випробування пройшли громади Чугуївського району

Осінні перемоги та зимова незламність

У першій половині вересня в ході широкомасштабного наступу ЗСУ були звільнені Липці, а потім ворога на цій ділянці посунули до кордону. Це убезпечило Харків від ворожої артилерії. Головною загрозою стали ракетні обстріли з території росії.

Попри війну, 15 жовтня в Харкові стартував опалювальний сезон. Почалося відновлення зруйнованих будівель – на кінець року вже відновили 66 житлових будинків.

У листопаді в окупантів з'явилася нова мета – зруйнувати критичну інфраструктуру, щоб Україна поринула у повну темряву, залишилася без світла, води та тепла. Але Харків не зламався, а харків'яни не здалися. А 31 грудня харків'яни зустріли Новий 2023 рік, як завжди, з ялинкою та святковим концертом. Але цього разу, заради безпеки, – в метро.

Новорічна ялинка в харківському метро. Фото: "Слобідський край"

Сьогодення та майбутнє

Наразі в Харкові працюють 55 % підприємств сфери обслуговування. Великий бізнес поки що не повертається. Так, у Харкові зараз пошкоджено 6 116 будівель і споруд, серед яких – 3 352 багатоквартирні житлові будинки, 1 809 будинків приватного сектора, 280 дитячих садків, шкіл та вищих навчальних закладів, 77 закладів охорони здоров'я, 174 адміністративні споруди та будівлі соціальної інфраструктури, 424 інші об'єкти, у тому числі комунальної та критичної інфраструктур.

На Північній Салтівці ремонтують будинки там, де це можливо. Фото: "Слобідський край".

Але це не заважає місту розбудовувати своє майбутнє разом з найкращими фахівцями світу. Команда відомого британського архітектора Нормана Фостера, яка розробляє разом з харківськими фахівцями Генеральний план Харкова, бачить його зеленим мобільним сучасним містом з розвиненим науковим і промисловим потенціалом, в якому є місце і історичному середовищу, і сучасним архітектурним рішенням.

P.S.

Коли після Другої світової війни взялися реконструювати Держпром, який фашисти намагалися спалити, фахівці, провівши проби бетону, здивувались: він загартувався у вогні та став ще міцнішим. Держпром – символ Харкова. Незламного. Залізобетонного міста.

Раніше ми писали також, що у Харкові почнуть освітлювати пішохідні переходи . 

Нагадаємо також, що зараз у Харкові відсутній дефіцит на продукти, питну воду та гігієнічні засоби.

Більше новин міста Харків читайте на нашому сайті.

Головні новини Харківська область.