Рік під обстрілами: які випробування пройшли громади Чугуївського району

Літо у вогні

Ранок 24 лютого у Чугуєві та громаді почався з потужних вибухів. Армія росії вдарила по військовому аеродрому, що знаходиться на околицях міста. Потужна вибухова хвиля практично пошкодила багатоповерхівки у мікрорайоні Авіатор. Унаслідок обстрілу аеродрому загинуло двоє людей, десятки отримали поранення та були доправлені до лікарень.

Перший тиждень у Чугуєві розповсюджувалася ворожа пропаганда, що місто вже взято окупантами. Тоді місцева влада почала викладати фотографії мерії з прапорами України та заспокоювати жителів.

– Спочатку снаряди та ракети летіли тільки до військового аеродрому, згодом ними накрили міську будівлю СБУ, але після цього росіяни переключилися на багатоповерховий житловий сектор, – розповідає начальниця Чугуївської МВА Галина Мінаєва.

Після відносно спокійного травня до Чугуївської громади почали повертатися люди. А з 20 червня окупанти знову почали посилено обстрілювати місто. Тоді Галина Мінаєва закликала сім’ї з дітьми покинути громаду. Після 21 червня з’явилися проблеми з видачею гуманітарки: збирати людей у черги стало дуже небезпечним.

22 червня окупанти влучили в Чугуївську котельню, обстріли застали робітників комунальної сфери просто на робочому місці. Через це людям стало лячно виходити на роботу. Зокрема, перестали виходити на роботу будівельники, що відновлювали пошкоджені будівлі, адже обстріл міг застати у будь-якому місці.

Уночі 25 липня ворог підступно випустив по громаді понад десять ракет С-300, зруйнувавши школу, будинок офіцерів та Будинок культури. У підвалі БК знаходилися місцеві волонтери, їх пошуки тривали декілька днів. Тоді загинуло троє людей.

Наразі Чугуївська ТГ відновлюється, планує відбудову школи в селі Клугино-Башкирівка та проводить конкурс мініпроєктів.

Загинули десятки тисяч свиней

Приблизно за 25 кілометрів від Чугуєва, на лінії зіткнення перебували три населені пункти Чкаловської ТГ – Базаліївка, Леб’яже та Коробочкине. Інші 17 населених пунктів громади були окуповані. Через місяць окупації загарбники закрили виїзд з громади, а з місцевого населення знущалися, викрадали гроші, автівки, виганяли з домівок.

Увесь період окупації людям допомагало виживати агропідприємство «Слобожанське». Кожного тижня свинокомплекс видавав жителям громади м’ясо.

– Свинокомплекс дуже сильно постраждав. Наразі він змушений призупинити діяльність головного філіалу, що розташований у Чкаловському. Там необхідно проводити відновлювальні роботи. Тривалий час свинокомплекс був без світла, відповідно, й без води. Через голод загинули близько 20 тисяч свиней, ще декілька тисяч загинули від бомбардувань і обстрілів, – розповідає начальник Чкаловської СВА Сергій Котенко.

Із 42 комплексів основної ферми у Чкаловському було зруйновано 34 та ще чотири корпуси племінного репродуктора в Іванівці, а також майже всі склади. Окрім того, загарбники вкрали майже всю техніку з автотракторного парку, пограбували адмінбудівлю та склади забійного цеху. Загалом за час окупації підприємство втратило близько 60 тисяч свиней. Наразі керівництво свинокомплексу готує позов до росії на півмільярда гривень.

Після деокупації Чкаловська громада почала потроху відновлювати пошкоджені будинки. Люди повертаються до своїх, навіть повністю розбитих, домівок. Найбільшою проблемою у ТГ є замінування. Наразі у громаді є світло, газ, зв’язок. Виняток – село Гракове, яке зруйновано на 70 %, там і досі через замінування не можуть відновити електропостачання.

Курортне селище в руїнах

На початку вторгнення росіяни захопили Старий Салтів – курортне селище з пляжами та зонами відпочинку. ЗСУ звільнили його 4 травня, але після цього окупанти почали безперестанно обстрілювати громаду. Зараз селище зруйноване на 90 %.

Дві частини Старого Салтова об’єднував міст через Печенізьке водосховище, але його зруйнували в перші дні вторгнення. Близько 10 місяців місцеві переправлялися з одного берега на інший влітку – на човнах, узимку – пішки по льоду. Також з початку війни селище було знеструмлене. Лише в листопаді вдалося заживити перших споживачів. У нижній частині селища немає газу.

Наразі у Старому Салтові мешкає не більше 750 людей. Жителі громади можуть отримати будівельні матеріали, утім, їх вистачає лише на незначний ремонт домівок.

Дорога життя

До складу Печенізької громади входять 12 населених пунктів. Дев’ять з них, крім селища Печеніги, сіл Кицівка та П’ятницьке, були окуповані російськими загарбниками в перший день війни. Через Печенізьку ТГ проходила «дорога життя» – цим шляхом через Печенізьку дамбу евакуювали десятки тисяч людей з тимчасово окупованих територій. І в такий спосіб на окуповані території передавалися продукти, ліки, посилки від родичів тощо.

На початку серпня Печенізька ТГ зазнала потужних обстрілів. Лише за добу була повністю зруйнована будівля центру дитячої та юнацької творчості, житлові будинки, тік для зберігання врожаю та корівник сільськогосподарського підприємства, де загинули 19 корів. Також росіяни знищили частину водопроводу та пошкодили лінію електропередач. Крім того, обстріли пошкодили Будинок культури, підприємства промислового виробництва й десятки приватних домоволодінь.

10 вересня всі дев’ять окупованих сіл були звільнені.

Пошкоджено 346 будинків

На території Малинівської громади також проходила лінія фронту. Під удар ворога потрапляли заводи, будинки, комунальна техніка тощо. Обстріли припинилися у вересні після успішного контрнаступу ЗСУ на Харківщині. Унаслідок обстрілів у Малинівці пошкоджено 251 будинок, 48 – у селі Мосьпанове і 47 – у селі Стара Гнилиця.

Також ворог бив і по критичній інфраструктурі, яка забезпечувала громаду світлом. Так, за 97 днів війни світла у громаді не було 24 дні. У Мосьпановому донині немає електропостачання, адже високовольтна лінія, від якої було заживлено село, замінована. Там потрібно проводити багато відновлювальних робіт. Також росіяни били по навчальних закладах, найбільше постраждала школа у селі Мосьпанове. Утім, громада вже шукає партнерів та планує відновлювати всі ліцеї.

Наразі у Малинівській громаді проживає 5600 людей, з них 1200 внутрішньо переміщених осіб. До війни в ТГ мешкало 9600 осіб.

Гуманітарка човнами

Під ворожими обстрілами була і Зміївська громада. Руйнувань зазнали заклади освіти, охорони здоров’я, комунальні підприємства, сільгосппідприємства та приватні домоволодіння.

На початку повномасштабного вторгнення українські військові прибрали пішохідний міст, який сполучав Зміїв і населені пункти громади. Це зробили для безпеки, аби ворожі диверсійно-розвідувальні групи не могли перетнути річку Сіверський Донець у цьому місці. Для сполучення із селами через водойму була організована робота переправи на човнах. Перевізниками були місцеві жителі, які жили поблизу річки. 18 осіб працювали в чотири зміни по троє-четверо.

Зміївська громада прийняла найбільшу кількість переселенців у Чугуївському районі – понад 20 тисяч людей.

«Тиха» окупація

Вовчанськ розташований за п’ять кілометрів від кордону з росією. У перший же день повномасштабного вторгнення окупанти захопили місто. У перші місяці війни у громаді практично не було обстрілів, проте «тиха» окупація понівечила життя багатьох людей. Зокрема, вороги брали у полон водіїв і медиків, які доставляли гуманітарну допомогу в громаду.

На території одного заводу у Вовчанську росіяни облаштували концтабір. Місцевих змушували співпрацювати з військовими рф, а також ставати до лав російських збройних сил.

Вовчанськ деокупували 10 вересня, після цього росіяни почали посилено обстрілювати місто та прилеглі населені пункти. Майже щодня надходить інформація про обстріл Вовчанської ТГ, евакуація людей триває.

Прийняли переселенців

У Чугуївському районі кожна громада постраждала від обстрілів окупантів. Не винятком були Слобожанська та Новопокровська. Центр Слобожанської громади потрапив під обстріл уперше в ніч на 14 серпня. Тоді окупанти влучили на територію селища Слобожанське та промзону. А от в окремі населені пункти Слобожанської ТГ – селище Благодатне і село Скрипаї прилітало практично щодня. У Новопокровській громаді перші дні та тижні війни теж були складними.

Відновити теплопостачання повністю в селищі Слобожанське вдалося лише 10 грудня. Що стосується Новопокровської громади – через затримки пенсій і виплат було вирішено першочергово забезпечити гуманітарною допомогою одиноких та недієздатних пенсіонерів, тих, хто обслуговується соцпрацівниками, та багатодітні родини.

Попри власні проблеми, Новопокровська громада прийняла близько восьми тисяч переселенців, а Слобожанська – понад дев’ять тисяч.

Нагадаємо, працівниці КП "Чугуївський комунальний комплекс" та КЖРЕП отримали вкрай необхідні подарунки від Міжнародного Комітету Порятунку.  Раніше ми писали, що у селищі Старий Салтів та селі Шестакове розбито 90 % житла. Також раніше ми писали, що нижня частина селища Старий Салтів Харківської області повністю відрізана від газопостачання. 

Головні новини Харківська область.